Київ-2020
Людей - валом!
Машин - валом!
Торти, ті що київські - по триста. Перепічка, та що вокзальна - задарма не хочеться брати.
Вулиці - вузькі і брудні, навіть ті, що широкі. Хати - високі і помпезні, навіть ті, що вже валяться. Туман - сірий і густий вдалині, він вище двадцятого поверху. Повітря - насичене димом. Земля - насичена калюжами і недопалками. Кашель і чхання - сигнал ховатися. В заковіджені автобуси і метро, за голі мокрі дерева з темною корою, в сирі проходи між будинками, пробираючись поза заляпані брудом автівки з номерами АА. Повільно пробираючись, бо тут всюди затісно.
Чотири квартали запилюженими і іржавими шляхопроводами до останнього рятівного моста через Дніпро - наступний лише за триста км на південь. Через склади, гуртівні і бази, до яких п'явками присмоктуються фури, за якими приглядають-наглядають жовті мостові крани за лісом екскаваторних ковшів на продаж чи винаймання.
Висотки - далеко.
Мурах-авто - все менше, бо тут вже немає їх солодких і улюблених супермаркетів, де вони звикли юрмитися на безкоштовних паркінгах годинами, а потім, наче ніхто і не бачив, вивозити укомплектовані товарами полиці по шматочках, ховаючи їх вміст у пакети і сумки. Стає тихіше у декілька разів - музика заглушає звуки міста.
Повільно і обережно, щоб не було помітно нашої присутності тут, щоб не видати себе яскравим забарвленням бортів - пробираємося. Ми занадто швидкі для цих вулиць, що як губки всотують в себе зиму чумного двадцятого року.
АПД. Вирвавшись з міста, на останок бачимо, як поліція і швидка розбираються на місці зіткнення двох мурах, що не встигали до своїх улюблених супермаркетів.
Київ, 30 грудня 2020.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!