11. Наївна осінь спала із лиця...
Наївна осінь спала із лиця.
Її рум'янці вицвіли до решти.
Зотліли шати пишні, а сонця
В очах зимовий лід уже покреслив.
Її ридання чуються глухі
Понад колись багряними лісами.
Ворсистим смутком душать нас дощі.
Ламкі хвилини кажуть тихо Amen.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.