46. Осінь ловить багряними пальцями промені ніжні...
Осінь ловить багряними пальцями промені ніжні.
Терпко пахне сухим, пережитим й солодким, здобутим.
Щось шепочуть листки на високім своїм роздоріжжі.
Ми ж вціліємо, правда? Якщо не дивитись, не чути?
І поринуть у пам’ять глибоку, як зорі осінні,
Золоті павутинки, а серце наповнить застуда.
Щось нам радять вітри у байдужім своїм голосінні.
Що – за сонцем не видно чомусь, за дощами не чути.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.