3. Завивають дощі. Без надій попрощалося літо...
Завивають дощі. Без надій попрощалося літо.
Одягають дерева лахміття старезне, руде.
Ні затишшя, ні сну. Тільки струмені плетивом літер.
Тільки клапті від мрій. Тільки вітер холодний гуде.
Завивають дощі. І від душ відмежовують вперто
Ті уламки тепла, що їм приязнь лишила як знак.
Загубилося все - жовте листя і посмішок перли.
Тільки пам'ять одна загубитись не хоче ніяк.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.