34. А весна розімліла і сонцем жагучим впеклася...
А весна розімліла і сонцем жагучим впеклася.
І стривожилось літо, приймаючи долю – буяти.
У забутих легендах жага закипає. На часі
Їм під місяцем сивим згадатись раптово й крилато.
Перешите зеленим сьогодні стрімке та безглузде.
І пелюстками квітів хапається завтра за вчора.
А весна розімліла й дощами у землю загрузла.
Лисий час вже ніколи, ніколи її не повторить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.