27. Небо у сірій патоці. Сонце чомусь заплакане...
Небо у сірій патоці. Сонце чомусь заплакане.
Марить, що знищить болю поламане гостре лезо.
Падали краплі кригою і забивали клапани
Променів. Чи то мрій, що – по барві на день – облізуть.
Хоче і вити й битися, пересипатись крихтами.
Сонце ж уміє плакати? Сонце усе уміє.
Тільки от не голоситься… В ньому, либонь, затихло все.
Як йому докричатися до безнадій замріяних?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.