15. До зими дотремтіти мало ще. Кілька діб...
До зими дотремтіти мало ще. Кілька діб.
Несподівано тихі, ночі в дощах втопилися.
Голе гілля дратує. От би тепла! Тоді б…
Кожен крок ніби ріже душу скляними крилами.
І беззахисно будні лащаться замість свят.
Витанцьовують сни приречено та облесливо.
Звідки взяти емоцій? Сплять давно. Листопад.
І пронизаний час чеканнями, ніби веснами.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.