22. Закривавлена осінь поблідла до снігу зими...
Закривавлена осінь
Поблідла до снігу зими.
Рік помер й народився.
Що з того? Його занехають.
І дерев темні кості
Вже інеєм вздовж поросли.
Стільки світлого дива!
Та ті, що помітили - скраю.
А Господь уже звично
Наліпить сніжинок зі сліз.
І прикриє пристойно
Землі потривожене тіло.
Хтось успішно скалічить,
Хтось зцілить і душу й поріз...
Між банального болю
Покручена Вічність згоріла.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.