49. А осінь стигне...
А осінь стигне. Світлі листопади
Вже потемніли, ластячись до тверді.
І так незвично витончені тіні
Ламких дерев самі тривожать хмари.
Пустує вітер – радий і не радий,
Звільнивши шлях, листки останні здерши.
Не чути птахів вчора ані нині,
І тільки сонце світлом часом вдарить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.