54. Пахне і падає осінь у мокре безглуздя...
Пахне і падає осінь у мокре безглуздя.
Чим його міряти: відчаєм, викриком, вибриком?
Сонце, як завше, в задумі, в депресії, в русі.
Небо, звичайно ж, не знає. Йому б тільки вирватись.
Котиться вітер у витоках хмар, чи туману.
Сиві зіниці його перемучені й знічені.
Золотом буднів листочки тонкі лихоманить,
От й позбуваються їх вже дерева у відчаї.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.