Сага Метаномоса 2. У пошуках світла

Новина про смерть короля вчора була лише чутками. Сьогодні ж - приголомшливим фактом. Звісно, бал, який мав завершитися сьогодні ввечері, не продовжили. Палац замовк. Придворні дами не сміялися, слуги не лаялися один з одним. Навіть бряцання обладунків варти стало глухим і без життя.

Пообіді дворяни зібралися в залі для засідання - всіх скликав Старійшина Елнаур. Мовчки зайшли, сіли на свої місця. Хтось цинічний (старезна розвалюха з півдня) сказав у повній тиші:

- Добре, що він помер саме в день балу. Інакше ми би всі довго збиралися.

Старого Ейлора Сауліса обминали в розмові, проте в справах від нього неможливо відгородитися. Тож, щоб не додавати напруги, інші поблажливо всміхнулися. Похмурим лишився лише граф Еклін - він усю ніч думав про смерть свого друга Кейтлена Тіо.

- То хто ж стане новим королем? - спитав граф Еффмайєр, розглядаючи свої нігті. - Здається, вчора ситуація заплуталася.

- Маленький хлопчик виріс, - протягнув Родерік Енза, могутній чоловік у чорно-жовтому камзолі й з яструбиним поглядом. - Так говорити з нашим герцогом…

- Нам би теж вартувало так говорити, - сказав Еффмайєр. - Але що поробиш? Він тут єдиний, хто пропонує розумні речі.

- По-вашому, це були розумні речі? - Моріанд Еклін подивився на Конеста й у того застигла посмішка на обличчі. - Не починати війну? Не відправляти військо? Не піднімати цю тему місяці тому?

- Ми всі… - Конест Еффмайєр намагався говорити м’яко, - горюємо за Кейтленом Тіо. Та не варто сумніватися в рішеннях вищих за рівнем.

- Поки людство не вигадало туалетний папір, то витирало дупи вашим язиком? - захихотів старий Сауліс. - Вочевидь ви, Еффмайєри, були вправними вилизувачами брудних королівських задів.

- Так то ви тримали штани? - поцікавився Конест. - А я думав, хто ж то такий жалюгідний…

- Ваша сестра вже стала леді Елліон? Чи її довгий язик не вліз у тугий задок його високості?..

- Заради Творця! - не витримав граф Еклін і всі притихли. - Король мертвий! Замість думок про майбутнє ви опускаєтеся до цих мерзенних… - ніхто не заперечив і він продовжив спокійніше: - Королівство в дупі, графе Сауліс. А не численні кінцівки леді Нарінас. Прошу конструктиву й поваги.

Ніхто не згадав, що Моріанд Еклін і сам раніше непогано простилався перед королем. Але навіть знаючи, що його величність уже не заступиться за нього, він випромінював якусь невидиму силу та впевненість. Трохи зверхній погляд, холодний спокій… Моріанд Еклін не турбувався про своє становище й не боявся, що йому щось загрожує навіть зараз. Як і раніше, його турбували проблеми людей - а зараз і цілої країни - та його близькі.

Ейлор Сауліс, вочевидь, користуючись перевагами старечого маразму, показав Еффмайєру язика. Дворяни захихотіли.

В залу зайшли принци. Його високість Елфйоре майже летів на місце голови, а його очі сяяли від нетерпіння. За ним ішов похмурий принц Рамарей - після вчорашнього емоційного виступу на балу на нього дивилися з подивом і цікавістю. Що ще викине юний нащадок корони?

За ними зайшли Старійшина Елнаур і Ері Лоріан - куди ж без них.

Кронпринц сів на місце голови ради, зправа в крісло впав його вчитель, зліва - молодший брат.

Старійшина зайняв місце покійного Кейтлена Тіо. Якщо хтось і здивувався, то не показав цього.

- Отже, - кронпринц обвів усіх поглядом, не збираючись витрачати час на привітання й подяки за візит, та й чого би їм дякувати? - Мій батько, король Алларей Елліон мертвий. Зараз Орден Світла вивчає причини його смерті. Наразі з’ясовано, що це було вбивство.

Члени ради здивовано перезирнулися. Навіть Моріанд Еклін подивився на Елфйоре так, ніби йому почулося.

- Тому, - кронпринц підвищив голос і всі повернулися до нього, - розішліть листи в свої графства. Поки вбивцю не знайдуть, вам заборонено покидати палац.

Дворяни з надією подивилися на Старійшину, наче очікували побачити заперечення. Кронпринц ніколи не сидів у цьому кріслі, не давав доручень і не виявляв жодної цікавості до справ. Аж тут - “заборонено покидати палац”. Не забагато він узяв на себе?

Непорушне обличчя Старійшини говорило без слів - ні, не забагато, в самий раз.

- Також заборонено всій вашій свиті. Виїзди з міста перекриті, ви не поїдете без дозволу Ордена Світла.

Пояснювати не довелося. Всі зрозуміли, що їх підозрюють. Але заперечувати ніхто не наважився. Нащо дарма привертати увагу? Тим більше якщо вини немає. Щоб Орден знайшов цапа-відбувайла?

- Ваша високосте, дозвольте… - Родерік Енза нахилився вперед. - Якщо винного виявлять, то і знайдуть швидко. Не раціональніше нам повернутися в свої володіння, щоб справи не пішли шкереберть?..

- Ні, мілорде. Не раціональніше. Я краще закрию вас усіх у цьому палаці й знайду того, хто вбив мого батька. І мені все одно, що в ці дні робитиметься в ваших, скажімо так, володіннях.

Старійшина навпроти Ері глянув на безсмертного, той ледь кивнув. Обидва помітили, що кронпринц починає проявляти своє природне безумство.

- До речі, щодо володінь, - Старійшина одразу привернув до себе увагу здивованих дворян. - Служителі Ордена вже збираються в Тарвенір, щоб оцінити стан справ. Тим не менш, слова його високості Рамарея не піддаються сумнівам - Кейтлен Тіо дійсно мертвий. Графство Тіонес і військо Тіньових Воїнів лишилися без командувача.

- Ми маємо Роджію Тіо, - знизав плечима Елфйоре.

- Ні! - відрізав граф Даердей. - Вона не нащадок. Жінка не може стати головою графства, це проти правил!

- Це так, - підтвердив Старійшина Елнаур і м’яко посміхнувся Елфйоре, неначе вибачаючи йому ці дурниці. - Закони королівства Фйорекай вам відомі.

- А ще її обіцяли мені! - гаркнув Конест Еффмайєр. - Кейтлен Тіо особисто це казав!..

- Кейтлена Тіо більше немає, - спокійно мовив Моріанд Еклін. - Тому за неї відповідає її Золотовласник. До речі, пташка на хвості мені принесла, що ви хочете захапати Тіньових Воїнів і їхніми мечами відрізати собі шматок Еккаліну, це правда?

Еффмайєр стиснув зуби. Здавалося, він от-от накинеться на свого суперника.

- Я твоїй пташці крила пообриваю, - сказав він тихо. - Де вона, твоя пташка? Носить листи з черговими таємними договорами?

- Ніяк не вгамуєтеся? - Моріанд продовжував знущатися, залишаючись спокійним. - Хочете Меррей? Чи Еккалін? Краще в себе лад наведіть.

- Цей шлюб не схвалить Орден, - заявив Старійшина голосно, Еффмайєр аж зблід. - Принаймні, зараз. Він дестабілізує королівство. А в нас немає правителя… - він кивнув кронпринцеві. - Поки що, звісно. Орден працюватиме в Тарвенірі для роз’яснення ситуації. Наша присутність там - найкраща гарантія безпеки. Допоки з’ясовуються обставини, треба забезпечити порядок в графстві Тіонес.

- Ми всі знайомі з політикою Кейтлена Тіо, - сказав граф Рейдан із Емірісу - загорілий й жовтоокий, схожий на хижу птаху в чорно-блакитному камзолі. - Його поважали за загін елітних бійців. А вони слухали лише його. Обрати найкращого бійця серед них - і він стане на чолі.

- Оберемо шляхом турніру, - сказав Даердей.

- Свого часу леді Роджія показувала непогані успіхи в бойових мистецтвах, доки не стала головною придворною дамою, - мовив Моріанд і глянув на Старійшину. - Ваша святість не хоче переписати закони про жіноче керування?

- У випадку!.. - Елнаур підняв голос. - Коли немає нащадка по чоловічій лінії, посаду займає його найближчий родич або наступний за ієрархією. Роджія Тіо не має чоловіка, тому в неї немає прав на крісло за цим столом. У Кейтлена Тіо є старший брат. Правильно буде віддати керування йому.

- Тіньові Воїни не належать йому.

- Якби Кейтлен Тіо подбав про народження сина… - почав Еффмайєр.

- Якби ваша мати подбала про переривання вагітності… - сказав Еклін у відповідь.

Ще трохи - й вони накинуться один на одного з кулаками. Їх стримувала лише присутність принців і Старійшини.

- Бійки на кістках, - прокряхтів старий Сауліс. - Все, що треба знати про столицю.

- Графе Еклін, ми всі розуміємо ваше бажання зберегти спадщину Кейтлена Тіо, - мовив Старійшина. - Але не забуваємо про дотримання законів.

Моріанд пирхнув. Присутні здивовано дивилися на нього. Ніхто не смів сперечатися зі Старійшиною. Це ж друга влада після короля, а іноді - на його рівні. Та вочевидь, Моріандові чхати на це. Він дійсно вирізнявся з-поміж інших дворян своїми поглядами. Його дружина, леді Лінон, хоч і була армаеркою, але народилася в Саквохелісі - країні, де жінка та чоловік рівні. Вийшовши за нього заміж, вона одразу зламала його світогляд і показала, що може вільно існувати як з ним, так і без нього. Леді Лінон рідко запрошували до палацу, та вона й не прагнула цього. Після її виразу “чоловік - лише додаток до життя, а не все життя” інші дами дивилися на неї як на навіжену.

- Ми можемо видати Роджію Тіо заміж, - раптом сказав Ері.

- І її чоловіком станете ви, її Золотовласник? - прилетіло від Еффмайєра.

- Дійсно, Лоріане, - мовив Даердей. - Це і була ваша ідея?

- О ні, - Ері посміхався - його розвеселила ця суперечка. - Я не претендую на місце покійного графа Тіо. Я пропоную одружити леді Роджію з принцем Рамареєм.

Як і очікувалося, піднявся ґвалт. Дворяни намагалися перекричати один одного, щоб донести свою думку до навіженого безсмертного. Старійшина Елнаур ледь підняв брови. Принц Рамарей дивився на Ері, по-дитячому відкривши рота. Кронпринц повільно повернувся до вчителя. Він очікував від нього чергової підстави. Але такої?!

- Що ти замислив?..

- Зараз його святість усе пояснить.

Бозна які ідеї Ері Лоріана знову здивували всіх. Поки дворяни волали - хтось навіть почав суперечку між собою - Старійшина підвівся. Галас поволі стих. Присутні з очікуванням та надією втупилися в нього.

- Ері Лоріан зробив слушну пропозицію. Але це можливо лише якщо принц Рамарей добровільно відмовиться від прав на корону. Інакше подібний союз розглядатиметься як підготовка до повстання. Гадаю… - він подивився на юного принца. - Вашій високості час припинити свої мандри й узятися до справи. Відомо, що ви товаришували з Кейтленом Тіо й дещо знаєте про стан справ у його землях. Не бачу причин вирішити інакше.

- Що цей союз дасть короні? - спитав Елфйоре.

- Все просто, ваша високосте - цей союз дасть короні землі й покірні війська під керівництвом відданих вам людей. Тіньові Воїни - якщо вже на те пішло - можуть самі вирішити, чи оберуть вони леді Тіо в якості свого командира. Але землі в жіночі руки - ні. Графство очолить Рамарей Елліон. Щоб підкреслити винятковість положення цих земель, Тіонес має отримувати й виняткову допомогу від столиці. Прості люди мають знати, що якби принц Рамарей не був очільником, вони би не мали тих благ.

- Ви хочете отримати другий Меррей, - нарешті сказав кронпринц.

- А ви, здається, сумніваєтеся в рішеннях Ордену.

Старійшина сказав це тихо, але почули всі. Напружений момент навіть не встиг початися. І так зрозуміло, хто тут головний.

Кронпринц не відповів. Раніше він би почав суперечку. Та зараз Елфйоре мав ясний розум. Достатньо ясний, щоб зрозуміти - його потихеньку обступають. Орден з правами на печатку - з одного боку, Рамарей зі своїм майбутнім військом - з іншого. Не забути й про Еаліса. Хоча його титул фактично анулювали зі смертю короля, невідомо, що він утне в гніві. Ще одна загроза.

- Положення принца Рамарея буде регульовано відповідним указом Ордена Світла, - спокійно продовжив Старійшина. - В майбутньому його з леді Тіо нащадки успадкують Тіонес.

Рамареєві очі розширилися, а щоки покрив легенький рум’янець. У цю мить його невинність і простота ще більше проявилися на його обличчі. Елфйоре не міг повірити, що це немовля стане хазяїном цілого графства з потужним військом. У дворян були інші думки. Всі знали, що юний Рамарей буде простою маріонеткою в руках Ордена.

- Як Золотовласник Роджії Тіо я надам офіційну письмову згоду на її шлюб із принцем Рамареєм, - додав Ері.

- Чудово. Хоча би тут все вирішили. Дворянам - розіслати листи в свої землі, - говорив Елнаур далі. - Якщо ситуація в Тарвенірі гірше, ніж ми очікуємо, нам знадобиться підмога. Підготуйте війська.

Дворяни з півдня непомітно обмінялися поглядами. Вальдер дивився в одну точку, наче його все це не стосується.

- Отже, вирішено, - Старійшина підвівся й усі випросталися, як в армії. - Ви всі лишаєтеся тут до завершення розслідування. Печатка короля буде в мене до коронації наступного правителя. Роджія Тіо виходить заміж за його високість Рамарея. Орден вирушає до Тарвеніру й з’ясовує всі обставини. Герцог Еаліс тимчасово відсторонений від справ. Що з ним робити, вирішимо після поточних питань. Найімовірніше для нього - вигнання в Північну Межу. Та ми ще поговоримо про це після весілля його високості й леді Тіо.

- Я повідомлю їй, - сказав Ері.

- Так, - Старійшина кивнув. - Я віддам наказ про приготування до весілля. Чим швидше, тим краще. Тарвеніру можуть знадобитися сили Тіонесу.

Всі поволі розійшлися. За дверима зали стояв Натан Адер - тільки з дороги, в плащі з плилиплим до поли снігом, рум’янець на щоках. Еффмайєр перетворився на скаженого бика. Він ледь не кинувся на нього з кулаками.

- Ось і клята пташка! Носиш вісточки своєму пану, погань ти клята?!

- Не пташка, а скоріше… - Натан подивився в очі графові, - кажан.

Якусь мить усі дивилися на дивну сцену - скажений Конест от-от кинеться на Еклінового поплічника, той лишався непорушний. Та раптом Еффмайєр видихнув і його обличчя стало розслаблене, немов злість втомила його.

- Та-а-ак, - до Конеста бадьоро підійшов граф Даердей, ненароком пхнувши його своїм пузом, і схопив під лікоть. - Облиш хлопця й ходімо вип’ємо…

Останніми виходили принци й Ері. Рамарей стисло кивнув старшому братові, й, не глянувши на безсмертного, пішов геть. За ним крокував охоронець із білим хвостатим чудовиськом на плечі. Елфйоре дочекався, доки дворяни розійдуться, й сказав:

- То такий у тебе план? Дати силу Рамареєві, щоб той посів місце ідіота-брата?

- Це називається “прикрити спину”, - відповів Ері, але принц його різко перебив:

- Закінчуй вже цей театр. Я знаю про твою змову з Орденом. Маю віддати належне, Ері - я майже не повірив. Але коли тоді прийшли твої шльондри, я вже знав, що прийшли вони не з пустими руками.

Ері ледь здивувався. На мить Елфйоре здалося, що все даремно. Всі образливі слова, що він приготував для вчителя, не поріжуть кам’яне серце безсмертного. Навіть не пошкрябають.

- Я навіть не тиснув на тебе, - Ері знизав плечима. - Ти завжди вибирав і вирішував те, що було потрібно.

- Що я міг вирішувати?! - Елфйоре наблизився до нього, та бліде обличчя лишилося непорушним. - Ти двадцять років був зі мною. Так, я здогадувався, що роблю щось неправильно. Але ти завжди казав - ще є час! Ще багато часу! І я вірив тобі. Вірив, бо ти - найближчий для мене!

Він видихнув. Зі словами, повними болю, вийшли й майже всі сили. Елфйоре усвідомив, що нічого не вирішував. Кожна його дія - результат роботи Ері й Ордена. То хто він такий насправді? Чому все так?

Тепер у нього немає часу думати, шукати зраду й з’ясовувати. Немає ні часу, ні сенсу. Його долю вже вирішили. Рамарей отримав своє військо. Але…

- Вчора матінка питала мене, - сказав він тихо. - Називала імена наречених. І я обрав Нарінас Еффмайєр.

- Це вдала партія.

- Хотілося би вірити, що ти щиро радий. Але… Раптом навіть це - твоїх рук справа?

- Все вже не має значення, Елфйоре, - в голосі Ері почулися нотки жалю. - Орден уже багато років… Хоча… яка різниця? Ти нічого не зміниш.

- Подивимося.

Елфйоре відчував себе безпорадним. Можливо, його вчитель має рацію. Він уже нічого не змінить. Занадто багато часу втрачено, занадто багато можливостей показати себе потонули в диму.

- Одне питання, Ері. Чому?

- З гнилої насінини не виросте солодкий плід.

- Я всі ці роки гадав, що ми друзі!..

Нарешті Ері всміхнувся. Та його блакитні очі лишилися холодними, мов крига.

- Ти би знав, як мені наплювати. Роби що хочеш. Я виконав свій обов’язок у цьому палаці. Старійшина Елнаур повернеться, зніме цей клятий браслет - і я покину Кейпол.

- Куди поїдеш? З Рамареєм у його нові землі?

- Що би я не робив - тебе це вже не стосуватиметься.

- Ти - шматок лайна, Ері. Безсмертне продажне лайно. Ми всі для тебе - ніщо. Навіть Роджію віддаєш так просто! Навіть її не шкода. Тепер я розумію. Ти для цього й став її Золотовласником.

Ері всміхнувся. Тепер і посмішки його фальшиві.

- Все-таки ти був би непоганим правителем, - сказав він. - Багато став розуміти. Тоді я тим більше маю поїхати звідси.

Безсмертний пішов. Так, наче ці двадцять років дійсно були для нього лише пилом часу. Але не важливою частиною життя, як для Елфйоре.