СЕРАФИМ

Серафим взяв телефон з нічного столика й перевірив повідомлення: від Дори нічого. Він кинув пігулку у склянку з водою і задоволено спостерігав, як тисячі крихітних бульбашок тріскалися на поверхні. Кислуватий розчин йому сподобався. Залишилося намастити шкіру гомілки прозорим гелем. Набряк сьогодні здавався меншим, але з’явилася синяво-червона пляма. Почекавши кілька хвилин, чоловік закріпив бандаж за допомогою липучок та спробував наступити на ногу. Ремені виявилися занадто стягнутими, довелося знову присісти, щоб трохи розслабити застібку. Цього разу вдалося дошкандибати до кухні майже без болю. Серафим відчинив дверцята холодильника. Полички виглядали, як справжній рай для голодної людини: купа різноколірних пакетів, коробок та слоїків. Дора не любила готової їжі й вони майже не купували такі продукти. Він витяг невеликий жовтий контейнер з написом “Алі Олі”. Картинка на кришці зображала щедру краплю майонезу, що стікала на часточку часнику. Шлунок відчутно, але приємно напружився. Серафим відсунув пакет з салатом і побачив вакуумний пакунок з ковбасною нарізкою, кілька трикутників сиру у фользі та крабові палички.

Вода в електричному чайнику швидко закипіла. Він поставив на стіл прозорі філіжанки: одну порожню, другу — з пакетиком чаю всередині. Наливши окріп в обидві, він зачекав, а потім перекинув заварку й порізав хрусткий багет.

Високі троянди за вікном готувалися розкрити рожеві пуп’янки. Він відсунув розсипані по столу крихти й вмокнув хліб у жирну емульсію. Великий шматок миттєво зник у роті. Доївши багет, Серафим зняв фольгу з сиру і підхопив ним залишки часникового десерту, задоволено постукав по животу й витяг з пачки дві крабові палички.

Телефон дзенькнув новим повідомленням. Чоловік притиснув екран, залишивши жирний відбиток: авіалінії пропанували знижки на наступні квитки. Він облизав палець, протер екран нижньою частиною футболки й відкрив нову версію Тетрису. Фігурки летіли в різні боки, заповнюючи порожні проміжки. Тепер він навіть радів, що залишився вдома. Черговий тур закінчився з непоганим результатом. Серафим підсунув до себе другу філіжанку і зробив кілька великих ковтків. З вулиці пролунали звуки сирени — десь проїхала карета швидкої допомоги. Він склав пальці в замок і підняв руки над головою, тіло трохи напружилося, почувся хрумкіт у лівому плечі. Зовсім вільні години в його житті траплялися не часто. Робота, дисертація, будинок, Дора — все це потребувало уваги. Серафим почухав потилицю, він не любив хворіти, хіба тільки іноді, щоб трохи відпочити. Другу крабову паличку він обкрутив шматочком ковбаси й закріпив її дерев’яною зубочисткою. Його дружина повернеться не раніше обіда.

***

Левицький видрукував результати обстежень, склав папери у купку й вклав у теку з логотипом клініки. Дора мовчки сиділа в кріслі. Вона скинула туфлі, підібрала ноги під себе й налила йогурт у склянку з таким самим логотипом. Левицький мовчки спостерігав, як вона підсунула до себе мисочку з печивом, занурила одне в йогурт і відкусила шматочок. Її обличчя з червоними очима зробилося спокійним та відстороненим.

— В мене на сьогодні нічого невідкладного, можемо зараз поїхати додому.

Левицький кинув халат у невеликий плетений кошик. Кишеню його світлої сорочки прикрашала потворна коричнева пляма. Він потер її долонею, але картина ані трохи не змінилася. Дора взяла друге печиво й продовжила свою гру.

— Добре, не поспішай, їж. Я повернуся хвилин за десять.

Він вийшов з кабінету, але вагітна Дора й не думала поспішати. Вона шкрябала печивом по краях склянки, періодично відкушуючи грамінки. Її тіло нахилилося вперед, плечі опустилися, ліва рука підпирала голову. Жінка знову подивилася на екран, як це взагалі сталося? Через її руки пройшли сотні вагітних, з проблемами та без, і вона завжди розуміла ситуацію. Чи майже завжди, це не важливо.

З нижнього кутка настільного календаря дурнувато посміхалася намальована вагітна. Тепер вона сиділа у шезлонгу на березі моря. Дора зігнула картинку в середину, залишивши перед собою самі цифри. Вона міркувала, намагаючись пригадати, що робила тижні тому, кожна деталь здавалася їй важливою. Так, це точно той вечір, коли поїхав Левицький. Вона заплющила очі й відчула запах бузку змішаний з парфумами Серафима. Це не мало жодного сенсу! Жінка випрямила ноги, приємно розслабляючи м’язи, а потім потягнулася, злегка вигнувши спину. Світ навколо неї стрімко змінювався. Вона підійшла до умивальника, змила з очей залишки туші та підправила волосся.

— Дорцю, готова?

З-за дверей визирнула голова Левицького.

— Так, Борю, я готова. Дякую тобі за все.

Левицький подивився на гармидер на столі, замкнув двері й поплентався за нею, намагаючись триматися близько, але трохи позаду. На його сорочці з’явився бейдж, який майже повністю прикривав кавову пляму. Ручка Дориної сумки зачепилася за гілку штучного фікуса. Левицький кинувся на допомогу. Кілька жінок у фойє очікували запрошення, Дора зустрілася поглядом з дівчиною в джинсовому комбінезоні та ультра синіх кросівках, з середньої частини їноса стирчало невелике сріблясте кільце. Тижнів тридцять, Дора мимоволі оцінила вагітну фігуру. Вона торкнулася свого живота та помахала рукою, але привітання у відповідь не отримала.

***

Витративши на Тетрис понад години, Серафим задоволено подивився на чималеньку кількість отриманих балів. Він відклав телефон, порухав спазмованою шиєю і подивився на годинник. Одинадцята двадцять п’ять, ще купа вільного часу. Безлад на столі залишався незайманим.

Вікно кухні затуляли гілки червоного клена, гостролисті листочки нерухомо завмерли, жодного натяку на вітерець. На вулиці нестерпно пекло. Серафиму кортіло дізнатися, як проходить обстеження, але він не наважувався турбувати Дору. Обережно підвівшись, чоловік взявся за одвірок та спробував рухати стопою. Ні, до вітальні йти далеко, краще посидіти у холі. Вмостившись у кріслі, Серафим відкрив документ, який отримав ще вчора. Очі побігли рядками, час від часу зупиняючись, щоб збільшити фото печаток та підписів. Він не помітив, як під’їхала автівка, й здригнувся, почувши голос Левицького:

— Обережно, Доро.

Зірвавшись з крісла Серафим кинувся у коридор, але біль у нозі зупинив його. Дора тримала Левицького під руку, точніше майже висіла на ньому. Щільно набитий шлунок Серафима звело болючим спазмом. Здається, вони мають погані новини.

— Що трапилося?

Дружина виглядала втомленою та блідою, але не це вразило Серафима. Вона підкорялася чомусь непомітному. Нижче кадика зашкрябало, Серафим ковтнув, присів на одне коліно й взяв її зап'ястя обома руками. Дора підняла очі, на кілька секунд зупинила погляд на обличчі чоловіка, а потім подивилася на Левицького й злегка мотнула головою.

Левицький випростався, поправив бейдж над плямою й зробив крок вперед. Мімічні м’язи рухалися, періодично змінюючи розмір посмішки:

— Сера! Я згоден стати хрещеним батьком твоєї доньки!

Серафим потягнув повітря — наче без алкоголю, лише парфуми Дори.

— Ви пили?

Левицький плеснув Серафима по плечу:

— Ще ні, але зараз відкоркую шампанське!

Розум Серафима підкинув рятівну версію: вчора в нього взяли матеріал. Невже вони його використали так швидко? Він втупився очима в обличчя Дори. Вона звільнила руку й поклала на його голову:

— Серафиме Едуардовичу, незабаром ти станеш батьком. Виявилося, що я вже чотири тижні вагітна.

Левицький клацав телефоном, замовляючи піцу:

— Як у старі добрі часи!

Не звертаючи уваги на товариша, Серафим дивився на дружину. Руки стискали її оголені коліна, а в голові кричало кілька десятків думок. Він не встигав розібратися з ними, але розумів, що мовчати не можна:

— Як ви дізналися що це дівчинка?

— Ні, Сера, ще невідомо, — Дора провела долонею по його волоссю.

Серафим перевів погляд на Левицького, той підняв вказівний палець до гори:

— Точно дівчинка! В мене їх три, зараз така тенденція!

Він відкрив повідомлення і задоволено посміхнувся:

— Піца приїде через тридцять хвилин. А поки зробимо перше родинне фото!

Встановивши таймер на камері, Левицький залишив його на столі, підскочив до друзів і обійняв їх обох за плечі.