Гаррі×Гаррієт

До кінця навчального року залишалося все менше часу. Хвилювання серед пятикурсників наростало. Всі активно зубрили.

Рон вечорами просиджував перед каміном в якому власноруч розводив вогонь. Методика Фіренце йому сподобалася більше ніж Трелоні. Колишню викладачку віщування, часом бачили як заходить до кабінету кентавра, і проводить там багато часу.

Одного вечора Фред і Джордж підійшли до брата, що майже медитував дивлячись на на язички полум'я.

— Чуєш, Рончики, подивись чи буде наше з Джорджем починання успішним, — попросив Фред.

Молодший Візлі уважно подивився в обличчя братів. Потім кинув якісь рослини у вогонь і почав вдивлятись у дим. Через деякий час промовив.

— Так. Ваша справа буде успішною.

Близнюки Візлі перезирнулися, розпалися в широких посмішках і пішли до себе.

— А ти справді побачив це в димі? — запитала Гаррієт присідаючи до друга. Той посміхнувся.

— Ні. Я просто знаю їх, і впевнений, що їх магазинчик приколів матиме успіх. Тільки одне не знаю — звідки в них гроші на приміщення?

— Це я можу пояснити, — подав голос Гаррі. — Я віддав їм свій виграш за тричаклунський турнір. Хай хоч так гроші від Міністерства принесуть користь.

Наступного дня сталася подія, що стала легендою Гоґвортсу.

Близнюки Візлі влаштували диверсію перетворивши частину коридора на болото. Під репет Амбриджихи вони викликали свої мітли і гайнули світ за очі.

Як же лютувала ставленниця Міністерства магії. Самостійно прибрати болото вона була не здатна, а від викладачів допомоги не було. Довелося містеру Філчу перевозити дітей човником, що не додало лояльності до нового керівництва.

Напередодні екзаменів зустрічі ДА припинилися. Всі поринули у підготовку до екзаменів. Почастішали звернення до лікарняного крила з нервовими зривами. Особливо серед пятикурсників. Семикурснмки, що одного разу вже пережили СОВи, мали вже загартовану нервову систему перед НОЧІ.

І от настав той день.

Поважні екзаменатори прибули, щоб оцінити знання і вміння учнів.

На пророкуванні Рону не дозволили розвести вогнище. Довелося згідно з програмою вдивлятися у кришталеву кулю.

Герміона стресувала стосовно числомагії, і навіть зірвалася на першачках, що роздратували своїм сміхом.

Гаррі скрізь водив сестру за руку. Гаррієт через навколишню напругу увійшла в стан який вона називала «закуклення» — ніби створила навколо себе кокон і майже не реагувала на навколишні подразники. На питання відповідала і завдання виконувала, її лише треба було привести на місце.

Екзамен з астрономії у ґрифіндорців був зірваний. Від перенесення позицій небесних тіл на карти дітей відірвало те, що саме в цей час Амбридж вирішила розібратися з Геґрідом. За підтримки п'ятьох арорів вони напали на лісника, що мирно спав у своїй хатинці. Професорка Макґонеґел намагалася зупинити беззаконня і отримала чотири приголомшливих закляття в груди. Геґрід відбився і втік.

Ґрифіндорці попрокидалися через шум. Пятикурсники розповіли що сталося. Ніхто не розходився аж до світанку. Всі хвилювалися за свою виховалельку, яку віднесли до лікарняного крила.

Останній екзамен по обіді був з Історії магії. У Великій залі прибрали довгі столи, і розставили багато маленьких.

Гаррі посадив сестру, і зайняв своє місце.

Питання в екзаменаційному білеті ставили в глухий кут. Він ніби знав відповіді, бо пам'ятав як читав Герміонин конспект про це. Але думка тікала з голови і він нічого толкового не міг написати. Було якось млосно. Звідусіль долинало скрипіння пер і шурхіт пергаментів.

Гаррієт, що вже почала виходити зі свого заціпеніння, побачила як брат щось написав, потер чоло і поклав голову на складені руки. Дівчина повернулася до свого завдання.

За кілька хвилин Гаррі впав на підлогу волаючи і тримаючись за голову.

Екзаменатор вивів учня за двері й повернувся сам.

Гаррієт швиденько дописала відповіді і здала роботу.

Вийшовши в коридор вона заплющила очі й зосередилась на братові. Куди ж він пішов? Її тягнуло до лікарняного крила. Що логічно, бо він волав від болю.

Напівдорозі нагнала його.

— Сіріус у Волдеморта! — ошелешив хлопець.

— Що?!

Пролунав дзвоник. Учні висипали в коридори радіючи завершенню екзаменів.

— Давай знайдемо Рона з Герміоною.

Знайшовши друзів, Гаррі завів у порожній кабінет і розповів що бачив.

— А ти впевнений що то був не сон?

— Так! — зірвався Гаррі. — Все було так само як у випадку з Роновим батьком!

Як вони не розуміють?! Сіріуса катують. Його терміново треба рятувати.

Герміона намагалася заспокоїти схвильованого хлопця.

— Нам треба спочатку переконатися, що Сіріус в небезпеці. Треба з ним зв'язатися.

— Як? Макґонеґел сьогодні зранку перевели до лікарні Святого Мунґо. А більше членів ордену в школі немає.

— А Снейп?

Гаррі застиг почувши ім'я найулюбленішого викладача.

— Його екзамени закінчилися вчора. Зранку я бачила як він кудись йшов з замку, — подала голос Гаррієт.

— Як же нам тоді перевірити?

— Можна каміном, — нарешті заговорив Рон.

На крики зайшли Джіні з Луною. Їм пояснили, що треба проникнути в кабінет Амбридж, де з єдиним каміном, що не контролюється. Дівчата з радістю долучилися до розробки плану. Учні змагалися в тому аби більше насолити виконуючій обов'язки директора школи.

В кабінеті, Гаррі зкинув плащ-невидимку, кинув порошок флу до каміну, назвав адресу і сунув голову в зелене полум'я. Голова його вигулькнула на кухні резиденції Блеків. Там був лише Крічер.

— Крічере! — гукнув Гаррі. Той підскочив.

— Голова панича Поттера стирчить з каміну. Дуже дивно, — пробурмотів старий ельф-домовик.

— Крічере, де Сіріус?

— Крічер не знає. Господар ніколи не каже коли кудись йде.

— Попроси привести його, — підказала Гаррієт.

Та не встиг Гаррі вимовити прохання ельфу, як в кабінеті, щось бахнуло, і його за волосся витягли з каміна. Впавши на підлогу хлопець побачив перед собою перекошене обличчя Амбридж. Герміону притисла до стінки Мілісентою Булстртроуд, а сестра стояла в оборонній позі в кутку. Мелфой і Креб направили на неї свої палички.

— Кинь паличку! — наказала жінка. — Інакше твоєму брату буде неперелевки.

Бачачи як Гаррі штрикають паличкою в скроню — дівчина виконала наказ і дала схопити себе за руки.

— Я знала! Я знала, що ви щось задумали! Містер Фадж буде мною задоволений. — мирмотіла Амбридж, а потім накинулася на ґрифіндорці з допитом.

Відповіді не було.

Жінка почала прикидувати куди краще поцілити Гаррі Круціатусом, і між іншим видала, що саме вона послала влітку дементорів. Герміона «зламалася» першою і почала розповідати, те що від неї хотіли почути. Та Гаррі помітив, що вона ридає без сліз, і просто притискає долоні до обличчя.

Збуджена Амбридж, повела обезброїних Гаррі та Герміона до Забороненого лісу, щоб вони показали «таємну зброю Дамблдора».

Гаррієт лишилася під прицілом слизеринців. І почала говорити:

— Вінсенте, я думала ми друзі.

Вона почала згадувати як допомагала йому з навчанням, як давала почитати свої книги, як вони танцювали на Святочному балі. Рука, що тримала паличку здригнулася, і хлопець опустив свою зброю.

— Заткнися! — гаркнув Мелфой і накинувся на товариша, наказуючи підняти паличку.

У коридорі почувся шум.

— Перевір, що там! — наказав блондин. Не встиг Креб дійти до дверей як ті вилетіли від бомбарди. Вслід за ними полетів приголомшуючі закляття. У кабінет завалилися Рон, Джіні, Луна та Невіл.

Коли пил улігся, стало зрозуміло, що Креб та Булстртроуд зловили закляття, а Мелфоя Гаррієт вклала на підлогу викрутувши руки. Підібрала свою паличку і приспала.

— Де Герміона? — запитав Рон.

— Де Гаррі? — запитала Джіні.

— Повели Амбриджиху до лісу, — відповіла Гаррієт підбираючи братову і Герміонину палички. — Як вас не піймали?

— Я попередив Джіні, і ми встигли заховатися. А потім допомогли Невілу відбити Луну, — пояснив Рон.

— Значить інквізиторський загон знешкоджено. Гайда до лісу.

Гаррієт не гаяла час і побігла оминаючи учнів, що вже починали святкувати закінчення екзаменів. Друзі за нею.

На узліссі вони зустріли заляпаних кров'ю Гаррі та Герміону.

Гаррієт кинулася перевіряти брата. Рон почав оглядати Герміону готовий використати лікувальне закляття, яке нещодавно освоїв.

— З нами все гаразд, — заспокоїв стривожений друзів Гаррі.

— Де Амбридж?

— Її забрали кентаври. А тих розігнав Ґроп, — відповіла Герміона. Від того як над нею клопотав Рон — в душі дівчини розвивалося приємне тепло.

— Нам потрібно рятувати Сіріуса! — нагадав Гаррі.

— Та як ти збираєшся потрапити до Лондона? — запитала Джіні, що підійшла ближче.

— Може полетимо на них? — запропонувала Луна вказуючи на дерева, серед яких бачила постаті фестралів, яких привабив запах крові. Рону, Джіні та Герміоні знадобилася допомога, щоб осідлати невидимих для них тварин.

Для приземлення обрали безлюдний провулок.

Підлітки утрамбувалися в телефонну будку, що була гостьовим входом до Міністерства магії.

Пам'ятаючи свою дорогу до судового засідання — Гаррі швидко провів друзів безлюдними коридорами до Відділу таємниць. Минувши коридор, що за ті численні сни встиг стати Гаррі ріднішим за вітальню Ґрифіндор, вони дісталися заповітних дверей.

Нарешті він дізнається що там.

Собороподібна кімната була ущерть заповнена стелажами зі скляними кульками. Гаррі був упевнений, що Сіріуса катують біля дев'яносто сьомого стелажа. Та там нічого не було. Лише кулька з його та Волдемортовим іменами. Щось в голові шепнуло взяти її. Гаррі простягнув руку і схопив кульку.

— А тепер, містере Поттере, віддаєте пророцтво мені! — наказав Луціус Мелфой, що явився з кількома смертожерами. Він і розповів, що його пан хотів дізнатися пророцтво, і тому місяцями навіював видіння з коридором, бо лише ті кого воно стосується — можуть торкатися без шкоди для розуму.

Поки блондин розпинався — Рон розставив товаришів у оборонну позицію з урахуванням їх сильних і слабких в бою сторін.

— І це все?! — обурилася Гаррієт. — Тоді йому треба було самому прийти.

На цих словах дівчина кинула закляття в стелаж і полички почали падати на смертожерів. Діти побігли, відбиваючи закляття, що летіли їм в спину. Під командуванням Рона їм вдалося швидко покинути залу з пророцтвами.

Група пробігла через кімнату з колбою в якій з яйця вилуплялася пташка, а потім знову поверталася у шкаралупу. Там ще була шафа з часоворотами в яку зрикошетила одне з заклятть. Шафа то падала, то піднімалася знову.

Крізь кімнату з планетами довелося дрейфувати.

Пробігаючи повз акваріум з мізками — Рон левітував один і запустив у переслідувачів.

У амфітеатрі з аркою їх нагнали. Смертожерів стало більше. Діти стали в оборонну позицію, та сили були нерівні. Герміона поставила щит на всіх, та відчувала, що її сил надовго не вистачить. Рон підставив їй плече. Поруч Луна та Джіні теж застосувала Протего.

— Вам краще здатися, містере Поттере, — протягнув Мелфой простягаючи руку до хлопця, впевнений в тому, що буде як він сказав. Та замість бажаного отримав «кажанячі шмарклі».

Почався бій.

Белатриса Лестранж почала атакувати Невіла, пригадуючи як довела до божевілля його батьків. Перш ніж хлопець припустився помилки — в дуель вступила Гаррієт.

Вгорі відчинилися двері. До кімнати забігли п'ятеро членів Ордену Фенікса і долучилися до битви.

Сіріус відразу зчепився зі своєю кузиною. Жінка привітала родича потоком відбірної лайки.

— О, любо сестричко. Ти як завжди пишномовна. Може тебе познайомити зі спеціалістом, що допоможе розібратися з тарганами в голові?

Жінка розлючено верескнула. Роззброїла Сіріуса. Наступне заклинання супроводжувалося гуркотом і він упав.

— Ні! — закричав Гаррі. Перекинув кульку Невілу, і побіг за відьмою що лишала кривавий слід.

Гаррієт же застигла на місці. Почувши стогін підійшла до Сіріуса. Той лежав горілиць біля арки. Він глибоко вдихнув і закліпав.

— Сіріусе, ти в порядку?

— Я живий, — хрипло відповів він. Припіднявся на ліктях і подивився на свої ноги. — Запнувся. Ніколи не думав, що буду вдячний кривій підлозі.

Одна з плит під його ногами трохи випинала.

Невіл тим часом відбивався. Закляття влучило в руку і він впустив кульку.

Три пари очей дивилися як над скляними уламками піднялася примарна постать, що беззвучно відкривала рота.

— Вибач.

— Нічого страшного, — заспокоїла хлопця Гаррієт.

Тим часом бої закінчувалися. Членам Ордену Фенікса вдалося зв'язати смертожерів, що не встигли втекти.

Гаррієт допомогла піднятися хрещеному. В одній руці він тримав маленький пістолет.

— Куля справді швидша за закляття. Шкода промазав.

Дівчина подала йому паличку, і вони разом пошкандибали до виходу.

У фоє Міністерства магії зібралося багато схвильованих магів, серед яких і сам міністр, що не міг повірити, що бачив Волдеморта на власні очі. Гаррі ридав лежачи на підлозі біля Дамблдора, що пояснював, щось чарівникам. Побачивши живого Сіріуса кинувся до нього.

— Живий! Живий! — він не міг припинити ридати і сміятися. Гаррієт обняла його і хрещеного. Чоловік стиснув похресників.

Дамблдор перетворив голову від статуї на летиключ, що переніс Поттерів прямо до його кабінету.

Гаррі все ще не міг повірити, що Сіріус живий, тому сестрі ще деякий час доводилося переконувати його в цьому.

Через деякий час повернувся власник кабінету. У них відбулася доволі грунтовна розмова про те, чому він весь рік уникав Гаррі, про пророцтво і маніакальне бажання Волдеморта його отримати. Гаррієт пояснила причину невдачі брата в опануванні блокології.

— Тож поки я буду чіплятися за Гаррі — доти він не зможе повністю закрити свій розум від втручання.

Дамблдор роздивлявся дітей поверх окулярів півмісяців.

— Дитина несподіванка, — пробурмотів він чухаючи підборіддя.

Чоловік про щось глибоко задумався:

— Думаю після сьогоднішнього сам Волдеморт дбатиме про блокування вашого зв'язку. Наступного року я даватиму вам спеціальні уроки.

Всі учасники рятувальної операції отримували допомогу в лікарняному крилі. На щастя ніхто серйозно не постраждав. Там же лежала Долорес Амбридж, що починала панікувати, якщо чула звук схожий на цокання копит. Рон з мстивих помислів зробив так двічі. Та потім його вигнала мадам Помфрі, щоб не нервував пацієнтку.

Наступного дня «Щоденний віщун» опублікував статтю про події в Міністерстві магії та повернення Відомо-Кого.

— І року не пройшло як він повернувся, і вони нарешті це визнали! — прокоментувала Герміона переглядаючи газету.

— О так! Буквально кілька днів не дотерпіли до його другого дня народження! — саркастично відмітив Гаррі розмахуючи виделкою з беконом. Гаррієт заспокійливо взяла його за іншу руку.

— О! Тут твоє інтерв'ю Гаррі, — Герміона показала розворот газети з інтерв'ю яке в нього ще в лютому взяла Ріта Скітер.

— Тато його продав, — сказала Луна, що підійшла до ґрифіндорського столу. — Тепер нам вистачить коштів на експедицію за зімяторогими хропачками.

Герміона закотила очі і заховалася за газетою. Її все ще дратували вигадки рейвенкловки.

— Луно, тоді допомогти шукати зниклі речі? — запитала Гаррієт.

— Ні. Вони потім з'являться в останній день. А що він робить? — дівчина вказала на Рона, що схилився над почерканим аркушем паперу, зовсім забувши про сніданок. Що було шоком для всіх хто його знав.

— Розбирає наш бій у Відділі таємниць. Намагається розробити тактику ефективного бою в обмеженому просторі, — відповів Гаррі.

— І як успіхи?

Гаррі зітхнув дивлячись на друга, що щось черкав на папері.

— Поки не дуже.

Рон зіжмакав папір і скочив.

— Я до бібліотеки! — і втік.

— Мене зачекай! — Герміона подалася за ним услід лишивши газету.

— А ми збиралися до Геґріда, — сказала Гаррієт. — Підеш з нами?

— Залюбки! — погодилася Луна.

Проходячи повз слизеринський стіл, друзі відмітили, що там теж уважно вивчають «Щоденний віщун». Ті чиїх батьків заарештували зло зиркали на Поттерів. Гаррієт відмітила, що Ґойла за столом не було. Вона взагалі його майже не бачила останнім часом.

Геґрід привітав юних друзів з завершенням екзаменів та розповів де переховувався. Пригостив дітей свіжими ягодами.

Луна, що вперше так близько підійшла до Геґріда дивилася на нього широко розплющеними очима. Гаррієт зі сміхом попросила велетня присісти. Білявка уважно роздивилася лице, заросле бородою. Потім надулася і відступила.

— Що не знайшла ікол? — з посмішкою запитала Гаррієт. Луна лише помотиляла головою. — І в містера Фаджа рогів не виявила.

Білявка ще більше похнюпилася. Ґрифіндорка засміялася і обійняла подругу.

— Не всі теорії отримують своє підтвердження. Ех. Давай все ж пошукаємо твої речі. Вже скоро додому.

Гаррі пояснив Геґріду, що через діяльність Скітер, серед меншокурсників почали ходити дивні чутки про нього. І одна з них про наявність ікол якими він розриває тих хто погано вчиться.

Останній день у Гоґвортсі відзначився спробою Амбридж по тихому втекти. Звісно ж її помітили, і з улюлюканням проводили геть.