Місто Дракона

рік 1201 травень 7

До дня народження Петри залишилося 9 днів

Мені снився дивний сон. Кілліан вів мене до архіву на площі Різні. Уся будівля оплетена лозою з очей. Ззовні та усередині. Кілліан веде мене далі коридором, допоки ми не доходимо до величезної зали, заповненою ящиками з особовими справами. Вони були розподілені за прізвищами, і щомиті з'являлися нові. Зала була чистою, я не бачила там тих очей. Посеред зали стояв стіл. За ним сиділа людина, обкладена теками. Підійшовши, я впізнала Петру. Вона якраз щось писала в моій особовій справі. Я не встигла заглянути туди, як вона закрила теку та перейшла до іншої. Вона виправляла деякі особливості характеру чи негативні думки на позитивні. Я заглянула в обличчя дівчини: воно виглядало як ефір. Я намагалася заговорити з нею, але вона зовсім не зверталася на мене увагу. Раптом чую ззовні крики та звуки вибухів. 16 вересня, 20:13 — лози з очима проростають в архіві.

Зранку біля ліжка я знайшла грону очей. Показала Вель, але вона була не дуже задоволена. Крикнула до Кілліана в кімнату: точно його подарунок. Вийшовши до хлопців, я помітила, що Келнозза чомусь не було. Усі злякалися грони у моїх руках, тож я викинула її. І підійшла до ліжка Келнозза. Там була записка «Передайте барду, що я пішов готувати для неї подарунок». Я огледіла квартиру, і переконалась, що бард тут тільки я. У цей момент дуже мені хотілося бути не єдиним бардом в його житті. У мене закрадалися певні сумніви щодо того, що його подарунком буде букет квітів і вибачення за все, що він мені наговорив за ці два тижні.

Я спустилася вниз, згадавши, що вчора Мел говорив з ним. Можливо, він щось знав. Я знайшла його у VIP-зоні, де вони з Розою зазвичай проводили час. Мел був п'яний до безпам'ятства, лежав під столом. Розштурхавши його, я дізналася, що Мел розповів Келноззу про Повелителя Пирування. Склавши нескладні пазли воєдино, я впевнилась, що він пішов саме до нього. Я прагнула помсти за Рію і не приховувала цього. Але ця неочікувана доброта Келнозза насторожувала не менше. Чи хотів, аби я була йому винна, чи щось інше, я так і не зрозуміла.

Випивши коктейль Ізраеля для заспокоєння, я поділилася своєю здогадкою з командою, і відправилась за Келноззом. Ми зустрілися на березі річки, і я ледве втрималась, аби не втопити його. Він сказав, що замовив 5 багбірів, аби вони мене вбили. Всього 5? Після всього, що між нами було?

Він поділився своїм планом: ми зловимо тих багбірів і допитаємо про те, хто вбив Рію. Потім Келнозз відправить їх на корм своєму клинку і всі будуть щасливі. План звучав сумнівно. Але я погодилась.

Повертаючись назад, аби підготувати команду до цього плану, я розповіла Келноззу про свій сон. Петра і до цього викликала багато питань. Кілліан розповів про те, що Петру Дрексель називає дарунком Драккенхайма. Він знайшов її під час трагедії 15 років тому, і забрав на виховання. Також я дізналася про те, що Кілліан мав з нею «роман». Тіґ це підтвердив. Під час мого останнього візиту він розповів інформацію, яку вдалося дізнатися про Кілу. Він сержант Ліхтарів (ну це я бачила на шевроні), має гарні взаємини зі співслуживцями. Мав роман з Петрою. І судячи з його щасливого обличчя, був дуже цим задоволений. Чому тільки їх вчать у тій армії... Я за два тижні в Драккенхаймі встигаю тільки про виживання думать. А цей за чотири роки в армії тільки по архівах бігав, за мною підглядав і до Петри клеївся. Я щось явно не те роблю у своєму житті.

Келнозз як завжди запропонував вирішити проблему вбивством ймовірної проблеми. Я пропустила це повз вуха.

На Прогнутому Ряду ми обговорили план: вирубаємо багбірів, допитуємо, катуємо (спеціальний пункт для Ваньсі) і приносимо в жертву клинку Келнозза. Що ж може піти не так? А все блядь пішло не так. Замість того, щоб вирубити, мені довелося вбити трьох з них. Але це не врятувало Вель і Ваньсі, яких після бійки ми знайшли мертвими. Келнозз був дуже незадоволений їхніми навичками ведення бою. Ну дійсно, кожен з нас же ж має двотисячолітній досвід вбивств. Я хоча б пристосовуюсь швидко, а ті двоє... Схоже, що ні. Артура можна було похвалити на м'язову пам'ять, він непогано справився. Ще й підготовка дає про себе знати: незважаючи на тяжкі поранення, він навіть був цілком притомний. Він допоміг Келноззу закопати двох виживших у землю так, щоб було видно виключно голову. Шляхом перемовин, ми домовилися, що командир багбірів повернеться до Повелителя Пирування і розповість, що сили були рівні. Пізніше він має просити підмогу для виконання цього завдання і нею мають стати багбіри, що займалися замовленням Мерека. До речі, Мереку голову відірвало під час битви, тож я скинула його в річку. Там йому й місце.

Відправивши Артура на Прогнутий Ряд, ми з Келноззом вирушили до Ембервуда. Келнозз кілька разів намагався викинути Вель з воза, але я зупиняла його. Ми також обговорили його недовіру до Кілліана. Мій брат мав довести, що він дійсно знає щось про вампіра. Він розповів, що вампір тримав його в акваріумі з деліріумною водою, і під'єднав якісь трубки, аби той не помер. У вампіра також була якась дуже детальна карта Драккенхайма, навіть більше схожа на модель міста. Це вже зацікавило чаклуна. Хоч до цього не доїбався. Ми до речі ще якимось чином дійшли висновку, що Келнозз хвилюється за моє життя більше, ніж я. А я хвилююся за його життя більше, ніж він. Дивні взаємності в наших стосунках.

Руноткач покрутив пальцем біля скроні, коли дізнався, що від нього ми отримали закляття воскресіння. Він порадив нам закопати трупи і не згадувати такі закляття вголос. Він допоміг нам лише з тим, що зупинив процес гниття трупів. Ну і ще продав нам трохи артефактів. Серед них було замовлення Королеви ворів. Вона хотіла до біса багато вогнекуль. Це...насторожувало.

Келнозз купив собі новий обладунок, тож ми відправилися до Петри, аби віддати їй обладунок Зефіра. Вона вже повернулася з місії, і була дуже рада нас бачити. Подякувала, що ми повернули обладунок і запропонувала випити. Ми з Келноззом не відмовилися, тож навіть трохи поговорили з нею. Маю визнати, серце в мене було неспокійне. Ніколи не почувалася такою розгубленою. Я мала так багато питань, так багато заплутаних думок, але коли побачила Петру, то про все на світі забула. Я була розлючена, коли побачила слід на подушці, коли запах її парфума переслідував мене, коли побачила той сон. Але вона була такою щирою у своїй прихильності, що мені стало навіть соромно за всі ті думки. Я намагалася питати її, але впевнена, що звучала дуже невпевнено і місцями заплутано... Пам'ятаю, що якось навіть неввічливо багато розпитувала її про стосунки з Кілою (які вона підтвердила). Я, здається, навіть чула як Келнозз невдоволено гарчить через абсолютно беззмістовну розмову. Соромно це визнавати, та я ревную її до власного брата. Це такий абсурд! І мені так заздрісно йому. Я навіть подумала, що добре, що Петра не бачить його. Але ж що в цьому доброго? Я вже скоро сама почну вірити, що він просто галюцинація, якщо не знайдеться хоч одна людина, яка його побачить.

Петра також розповіла дещо корисне. Коли мова зайшла про «переписування» людей в їхніх особових справах в архіві, вона сказала, що дещо думала про таке. Інколи їй хотілося б змінити щось в людях. Інколи вона уявляла, як щось в них змінює, ніби «переписує» їхню особову справу. І їй це вдавалося. Наприклад, Дрексель став м'якшим до неї чи Ансом перестав приділяти занадто багато уваги. Я подивилася на Келнозза: він теж все зрозумів. Мій сон мав сенс. Можливо, я бачила саме той момент, коли вона щось змінювала за своїм бажанням. Я спитала, що ж вона переписала в мені, проте Петра заперечила, що торкалася моєї справи. Бо я ідеальна. Ще вона назвала Келнозза хорошим, з добрими очима. Тут навіть він охуїв. Сперечатися я не стала, але я вам просто покажу.

(Ви бачите замальовку з обличчям дивної істоти, дуже віддалено схожої на ельфа, але з явно гострішими зубами і жахаючим поглядом. Підпис: «Чаклун з добрими очима»)

Я винайняла кімнату в Червоному Леві. Залишатися самій (або залишати Келнозза без нагляду) мені не хотілося, тож запропонувала йому переночувати зі мною. Він навіть не запропонував поділити витрати. Хрін з ним, я б все одно цю кімнату винайняла б. Тут до біса зручні ванни і м'які ліжка, я заслужила на такий відпочинок. Перед сном Келнозз знову робив мені нерви. На цей раз він намагався вистрілити в Кілу! На щастя куля пройшла крізь його нефізичне плече. Він все більше схожий на привида... Келнозз сказав, що це не мій брат. Ага, тоді він сам єдиноріг.

Кіла також навчив мене контролювати ті очі, які виростають з його тіла. Огидно. Але мені вдалося. У випадку чого, можна буде використати. Головне не попастися.