Місто Дракона

рік 1201 травень 13

До дня народження Петри 3 дні

Зранку нас розбудив стукіт у двері. Відчиняти, окрім мене, ніхто не став. Не захотів. Вель ще сонна залишилася у ліжку. Я, як найвідповідальніша, відчинила двері. На ґанку стояв Мел, звично широко усміхаючись.

Мел: Можу увійти?

Ер: Навіщо?

Мел: Поговорити.

Келнозз: А чого ти взагалі питаєш? Вампір чи що?

*ми всі сміємося*

Мел: То можу зайти?

Ер: Давай краще підемо вниз, до тебе.

Мел: Там Роза, я не хочу.

Ер: Секрети від Рози?

Мел: А у вас, що нема?

Ер: У нас жодних секретів від твоєї нареченої. Ми з нею не спілкуємося.

Мел: А у мене є. То можу зайти?

Ер: *зітхаючи* Ну заходь.

І тут мені в шию впиваються вампірські ікла. Артур намагався мені допомогти, але випадково попав своєю атакою в мене і вирубив. Отямилась я вже коли вампір лежав купкою попелу в кімнаті. Мел у дверях ржав з нас. Я ігнорувала жарти Мела і підійшла до Ізраеля, аби почесати його за вушком. У нас це, схоже, замість привітання.

Перетерпівши жарти Мела, ми пішли до Королеви ворів. Ми і так планували зайти до неї, а Королева ще й сама захотіла нас побачити. Розмова не дуже вдалась. Келнозз намагався приховати факт наявності у нас персня Айзнера. Однак я випадково проговорилась про його лист до дочки. Келнозз все одно знайшов, що попросити у Катарини натомість. Він хотів якийсь магічний посох, і Королева погодилась на цю умову. Перстень він віддав. І тоді ми поговорили про Йорена. До нього були приставлені її люди для захисту: одна з умов їхнього договору поставки. Руноткач хотів смерті Йорена, і ми мали виконати цю умову, інакше я б стала піддослідним щуром академії. Та краще душу Аргонату віддати. Ми переконали Катарину, що зможемо здобути для неї рецепт його зілля, тому вона погодилася допомогти. Але вона попередила, що Руноткач захоче бачити мертвими і учнів Йорена, і так просто переманити їх на наш бік не вдасться. Потрібен густий туман, аби видіння Руноткача не змогли побачити те, що станеться з ними. Про те, як оминути провидіння архімага, ми вирішили спитати пізніше у Ґраймер.

У розмові з Катариною ми згадали і Петру. Я намагалася не говорити прямо про те, що мені відомо, хто є молодшою сестрою Королеви ворів. Вона теж не бажала згадувати про це. Це виглядало дивно, адже ми обидві знаємо правду, проте Катарина дуже обережна. Мене не покидає відчуття, що вона може нашкодити Петрі. Що для неї Петра — усього лише інструмент. Хотіла б я, аби це було лише моєю параноєю...

Катарина попросила в нас допомоги з тим, аби покарати винних у тому, що на Прогнутому Ряду вийшов з ладу один пристрій. Він очищував це місце від туману, і поява вампіра була дуже тривожним знаком. Катарина показала нам цей пристрій та інженерів, які розбирали його, щоб знайти причину поломки. Підозрюю, що коли ми повернемося від Йорена, то нам доведеться розбиратися з цим... Жодного спокійного дня в цьому місті.

Ми повернулися до квартири. Бій з вампіром не дуже позитивно повпливав на наш стан. Перед сном я зв'язалась з Ґраймер, аби попросити пораду щодо видінь Руноткача. Густий туман можна було отримати не тільки за стінами міста. Якщо мати достатньо великий шматок деліріума чи деліріумної рідини, то вони могли б блокувати здібності архімага. Взяти їх можна було або в Кратері, або на Шрамі. Лізти вдруге до Кратера мені не хотілося, тож я обрала Шрам. Але треба було відпочити. Ми витратили майже весь день на вампіра і Королеву ворів.