Місто Дракона

Я вдягла свій дорожній одяг, але обладунок до цирку вдягати не стала. Не хотілося лякати всіх навколо. Одяг був повністю закритим, тож прикривав усі сліди. І був достатньо зручним. Щось мене насторожувало в цьому цирку... Хотілося бути готовою на випадок чого.

Поки збиралися, ми знайшли у кімнаті розкидані очі. Кілліан... Я кожному оку пообіцяла прикінчити цього малого збоченця. Хоча кого я намагаюся обдурити: я занадто сильно люблю свого брата. Розумію, що це його невдала проєкція. Мені його так шкода. Навіть якщо він і хотів би щось сказати мені, цій проєкції навряд вистачить розуму. Зате він свій член усім підряд показує. Малий збоченець.

Ми зустрілися з командою в нашому будиночку. Келнозз виглядав дещо втомленим. Він одразу подивився на мене, тримаючи в руці квитки до цирку. Петра продовжувала вмовляти мене розповісти про мої почуття команді. Та першим розмову почав чаклун. Він розповів, що був у Ґраймер і віддав їй книгу. Він попросив її подумати над варіантом співпраці з Королевою ворів. Вона розповіла йому, що колись вони з Руноткачем разом займалися дослідженням книги. З ними був і третій студент, який став «необхідною жертвою» задля перекладу Кривбекні. Але його ім'я залишилося лише в пам'яті Ґраймер та Руноткача.

Набравшись сміливості, я сказала команді, що дуже їх ціную і вважаю своєю родиною. Почула легкий смішок за спиною. Все сталося, як я очікувала. Вель і Ваньсі відреагували стримано, Келнозз знов викинув щось про ненависть до мене.

Е: Я ж казала, Петро, він ненавидить мене.

П: Якби він справді тебе ненавидів, то не казав би про це, а давно б убив.

К: А ця розумна.

І тоді я зрозуміла, наскільки сильно ця думка в'їлась в мене. Думка про те, що весь світ ненавидить мене. Що мої почуття ніколи не можуть бути взаємними. Я вважала Келнозза нелогічним, бо він постійно допомагав мені. Проте все було цілком логічно: йому було не байдуже, що станеться зі мною. Він не ненавидив мене, і це я була тою, хто переконував себе в цьому.

Ми пішли всі разом до цирку. Дорогою я подякувала Петрі, що вона наполягла розповісти про мої почуття команді. Мені стало легше. Мені повернулася надія. Ця зневіра в цьому світі вбивала мене. Зневіра була причиною, чому я хотіла померти. І зараз, можливо, я знову зможу жити.

На вході до цирку ми помітили, що на одній з афіш був напис «Тінь усюди». Ми спитали у Ґлей, касирки, про це, але вона сказала, що гадки не має, про що йдеться. На виступі ми зрозуміли, що вона збрехала. Починалося все доволі непогано. Силач Рутус — голіаф-карлик. Маг Богут — доволі вправний. Але мені не вистачило спецефектів. Я прикликала льодову кулю під куполом цирку, що розсипалась тисячами сніжинок. Уся зала ловила їх. Петра захоплено спостерігала за магом, що й не помітила, як я прикликала ту кулю, вважаючи це роботою циркового мага. Вона із палаючими від захоплення очима подивилася на мене, питаючи, чи можу я навчитися такому. Я засміялася, зачарована тим, наскільки милою була Петра. Вона вперше була в цирку і мов мала дитина вивчала все навколо. Але одночасно мені було так шкода, так боляче через те, що вона не мала можливості бачити стільки прекрасних речей через те, що з дитинства була в армії. Через це кляте місто, яке їй потрібно було звільняти.

Я поцілувала дівчину, відповідаючи, що обов'язково постараюся вивчити таку магію. Петра вмить перемкнула всю увагу на мене, цілуючи мене. Я відповідала на її поцілунки, але відчувала деяку незручність від того, що це було публічне місце. І від того, що Келнозз мене пинав. Я не соромилась Петри, у жодному разі. Просто якась тривога від цих поглядів. Я не людина... Вони будуть засудливо дивитися не на мене, а на неї. Дочка Еліаса Дрекселя достатньо відома, аби її впізнали. Та й я привертаю забагато уваги. Не хотіла підставляти її.

Ми продовжили дивитися виставу. Останньою виступала повітряна гімнастка Таша. Під час ризикованого трюку з падінням, дівчина раптом втратила рівновагу і впала на підлогу, ламаючи ноги. Конферансьє Фінес поспішив заспокоїти глядачів та оголосив закінчення вистави. Я побігла за лаштунки, хвилюючись про гімнастку. Там мене зустрів Фінес. Він звернувся до нас за допомогою. Причиною падіння Таші була тінь, яка переслідувала дівчину протягом останніх трьох виступів.

Ми провели власне розслідування. Дізналися, що сталося дещо жахливе кілька місяців тому, в Каспії. Брат Фінеса на ім'я Ферб, загинув. Його поховали там же і тіла нікому не показали. Ми мали теорію, що саме його дух переслідує Ташу і просить про допомогу. Можливо, ця смерть була насильницькою. Фінес нічого не розповідав. Лише сказав, що колись викрав книгу заклинань у Богута, аби вчитися магії. Цю книгу ми знайшли схованою за лаштунками. Але інформації про «тінь» це нам ніякої не дало.

Також Богут відзначив мої магічні здібності, згадуючи льодову кулю. Петра здивовано подивилася на мене. Я лиш усміхнулася та відповіла Богуту компліментом. Таша ж звернула увагу на Петру, коли я сказала, що сьогодні в неї день народження. Гімнастка привітала її та сказала, що дівчина дуже гарна. Моя дівчина... Саме так я представила її трупі. Була невпевнена, кажучи це, проте реакція Петри підтвердила мої слова. Вона усміхнулася, міцніше беручи мою руку. Це було дивне відчуття. Тепер ми ніби офіційно пара і я була настільки ж щаслива, наскільки налякана. Бажаючи нашкодити мені, фракції можуть спробувати дістатися до Петри. Я так боюся втратити її... Я хочу сподіватися, що батько захистить її.

Безрезультатно поблукавши цирком ще деякий час, ми вирішили продовжити розслідування наступного дня. На вечір планувався виступ. Ми мали час придумати план.

До речі, касирка Ґлей була танцівницею, але Фінес не дозволяв їй виступати через випадково влаштовану оргію. Але мені до голови засіла думка: а що, якщо виступити разом з нею? Мені так хотілося повернутися на сцену... Можливо, з цією танцівницею я б мала шанс?

Команда попрямувала до таверни, а ми з Петрою — до Червоного Лева. Дівчина захотіла залишитися зі мною на ніч. Я вибачилася перед Петрою за те, що замість побачення вийшло імпульсивне розслідування. Вона не ображалась, і навпаки їй це навіть видалось цікавим досвідом.

Варто було нам зайти до кімнати, як я поцілувала Петру, притискаючи її до дверей. Мені було ніяково цілувати її на публіці, але так хотілося... Дівчина обійняла мене, будучи навіть наполегливішою за мене. Я зачинила двері кімнати і опустила руки на її талію притискаючи до себе. Вона потягнулась до застібок на моєму одязі. Я зупинила її. Мене ніби осяяло, проте зовсім не хорошою думкою.

Е: Ти справді цього хочеш? Чи вважаєш, що повинна робити це зі мною?

П: Ти справді питаєш про це?

Е: Я знаю, що ти пережила. І я хочу бути впевнена, що ми робимо це зі згоди. Мені не потрібно нічого, якщо ти цього не бажаєш. Ти — мій пріоритет.

Дівчина зітхнула і попросила мене сісти на ліжко. Вона сіла мені на коліна, знімаючи з себе обладунок.

П: Я хочу тебе. І ти можеш впевнитися в цьому сама.

Петра доволі швидко зняла з себе нижню частину одягу. Вона просила торкнутися її, проте мої довгі нігті могли б поранити її, тож я не наважилася. Недовго думаючи, вона змусила мене лягти на спину і вже за кілька секунд моя голова опинилася між її стегон. З такої позиції я могла легко розгледіти її, але Петра явно не хотіла, аби я просто дивилася. Я обережно розсунула пальцями її статеві губи, боючися подряпати нігтями, і торкнулася їх язиком. Я відчула, що Петра мала на увазі, коли казала, що я можу впевнитися в її бажанні одним лише доторком. Вона була дуже збуджена. Мій язик легко ковзав її шкірою. Коли я торкнулася клітора, дівчина видала тихий стогін. Я провела рукою по її стегну до талії і назад, змушуючи сісти нижче. Так було зручніше. Я продовжила рухати язиком. Не була впевнена, що роблю це достатньо добре, проте Петрі подобалося. А мені подобалося відчувати її смак і чути стогони. Незважаючи на мою вроджену гидливість, я отримувала задоволення від цього. Її смак, її запах, її голос. Усе з цього подобається мені. Вона подобалась мені цілком.

Це відрізняється від того, що було з Далаїром занадто сильно. Я ненавиділа смак і запах його члена. Кожного разу хотілося вимитися від нього. Від одної згадки нудить. Далаїр був любителем чистоти і дбав про своє тіло, проте він ніколи не був бажаним мною. Ніби ніколи і не міг бути таким. Кожного разу з ним я мріяла про те, аби це якнайшвидше скінчилося. Кожного разу з Петрою я мрію, аби це тривало вічно.

За кілька хвилин вона кінчила. Я стала цілувати її стегна, допоки вона не пересіла нижче. Вона пристрасно впилась у мої губи, її руки досліджували моє тіло та боролися з застібкою на одязі. Коли Петрі не вдалося з першого разу впоратися, вона тихо вилаялась. Я зупинила її. Сказала, що не варто поспішати. Вона трохи заспокоїлася і вже за кілька секунд змогла розстібнути перший ґудзик. Інші піддалися їй значно легше. Варто було їй оголити мою шию, як поцілунки перейшли туди. Петра стягнула з мене верхню частину одягу, і торкалась моїх грудей через еластичний бинт, що стягував їх. Я носила його, щоб груди не заважали у бою. Петра розв'язала бинти, оголяючи мене. Деліріум як завжди злегка переливався під світлом місяця, що пробивалося крізь вікно. Дівчина залишила поцілунок на камені, продовжуючи спускатися нижче. Вона стягнула з мене штани разом з білизною, і, не зволікаючи, почала цілувати мій пах. Досліджуючи мене своїми губами, вона дісталася до пірсинга на лобку. Чесно кажучи, я й забула про нього, допоки дівчина не зачепила прикрасу. Він ніколи мені не подобався, це Далаїр наполягав колись. А потім якось і звикла. Він не заважав мені, тож я не звертала увагу. А от, Петрі, схоже сподобалося. Вона ще кілька разів навмисно зачіпала прикрасу, слідкуючи за моєю реакцією. Але зрештою опустилася до клітора. Я відчувала її гаряче дихання, а кожен рух її язика розливався в мені хвилею задоволення. Я хаотично хапалась за простирадла не в змозі стримувати стогони. Петра продовжила руками досліджувати мої стегна та живіт, і ці доторки лише сильніше розпалювали мене.

Віддаючись насолоді, я не помітила, як дівчина почала допомагати собі пальцями. Я лиш відчула, як вони проникли всередину піхви. Поєднання рухів її пальців та язика, здавалося, могли змусити мене знепритомніти від задоволення. Я не могла стримувати стогони.

Це не було просто сексом. Не могло ним бути. Я зрозуміла значення слова «кохатися». Саме ним я могла б описати цю близькість. Я не пам'ятаю, скільки разів сказала їй, що кохаю. Стільки ж разів вона відповіла мені тими ж словами. І я відчувала це. Наша пристрасть була сповнена цього почуття. Коли кохання було настільки сильним, що слів не вистачало. І навіть ця близькість тіл не могла сповна передати наші почуття.

Я не пам'ятаю, скільки часу ми ще провели, насолоджуючись одна одною, кохаючись. Скільки торкалися. Я так хотіла торкатися більше, але боялась поранити нігтями. Я бачила багато подряпин, що залишила на її тілі. Цілувала кожну. Відчувала провину, що залишала їх, проте Петра зовсім не звертала на це увагу. Казала, що їй вони подобаються.

Коли вона була поряд, то хотілося просто забути про все на світі. Про те, чому ми опинилися тут. Я хотіла б, аби це сталося в інших обставинах... Але не існує інших обставин, за яких нам би вдалося зустрітися.

Я ніколи не мріяла про смерть. Я хотіла померти, бо більше не мала сил сподіватися на життя. Проте я завжди мріяла про родину. Мати людей, які б дбали про мене, не дивилися б на мене як на монстра, яких би я любила і до яких хотіла б повертатися. Я мріяла про кохання. Про почуття, які мені були невідомі. І я знайшла це все тут, у цьому проклятому місті. Драккенхайм виконує бажання? Я охоче повірю в це. Я отримала те, про що мріяла все своє життя... Але мені страшно. Я гадки не маю, яку ціну Драккенхайм змусить мене заплатити.

Я зроблю все, аби вберегти те, що маю.