Місто Дракона

Петра намагалася переконати мене, що Ансом відпочине і пошкодує про сказане. Образливі слова хлопця обурили навіть Перрі, який перетворився на людину і почав читати нотації. Ансом розізлився тільки більше. Я віддала Перрі одяг та попросила усіх піти на Прогнутий Ряд. Ми потрібні там, а з Дрекселем я і сама можу впоратися. Треба лише віддати листа і повідомити про повернення Лангів до табору.

У таборі я одразу провела Ансома до його намету відпочивати. Ми з Петрою зайшли до лазарету. Але коли я захотіла поговорити з нею про Драккенхайм, вона наполягла на тому, аби вийти на вулицю.

Е: Ти знаєш, що Драккенхайм іноді посилає мені сни. І часто це схоже на видіння чи спогади. Нещодавно мені наснився сон. У якому я бачила момент, коли уникнула смерті. І я бачила тебе. Ти була тою, хто витягнув мене з тої прірви.

П: Я просто хотіла допомогти. Я не знала, що ти опинишся тут.

Е: То це справді була ти? Як давно ти знаєш мене?

П: Чи можна сказати, що ти знаєш людину, яку бачила тільки у снах?

Е: Зважаючи на те, про що були ці сни.

П: Як ти готувалась до... самогубства. Мені стало тебе шкода, і я хотіла допомогти.

Е: Чому ти взагалі почала мене бачити?

П: Я мріяла про кохання. Про щире і вічне кохання. І тоді з'явилися ці сни. Я не знала, що через це ти опинишся тут. Вибач.

Е: Не вибачайся, кохана. Це зробив Драккенхайм. Але не розумію, чому саме я... Я нічого не вмію. Тільки співаю та створюю проблеми.

П: Можливо ти тут, щоб співати та створювати проблеми?

Е: Але страждають від цього інші.

Петра знизала плечима, не знаючи, що відповісти. Я перервала цю тишу.

Е: Я можу спитати дещо?

П: Звісно.

Е: Коли ти закохалась у мене? Ще тоді у снах чи вже у Драккенхаймі?

П: Коли ти врятувала мене. Ти була такою сміливою. І доброю. Ти щиро переймалась за мене, навіть коли отримала обіцяні гроші за мій порятунок. Я не могла не закохатися. А коли закохалася ти?

Е: Я не знаю, коли саме це сталося. Але я пам'ятаю момент, коли усвідомила це. Зловила себе на думці, що після кожної місії хочу повертатися сюди. Шукаю приводів, аби прийти. Побачити тебе. Тому що поряд з тобою спокійніше. Поряд з тобою не потрібно вдавати. Поряд з тобою світ не настільки нестерпний.

П: Ти ж не покинеш мене?

Е: Допоки моє життя в моїх руках, я обіцяю, що буду поряд.

П: Я кохаю тебе.

Е: І я тебе кохаю.

Петра обійняла мене, цілуючи. Цей поцілунок був сповнений ніжності не менше за слова. З кожною миттю, з кожним доторком губ, я відчувала ще більше бажання. Обіймати. Торкатися. Я кохаю її. Я відчуваю, як вона кохає мене. І це почуття настільки сильне, що йому не вистачає обіймів. Воно бажає більше. Я бажаю. Сильніше. Ближче. Ця пристрасть захоплює моє тіло. Це бажання спалює залишки здорового глузду. І коли Петра крізь одяг та броню намагалася торкатися, відчути мене, коли її руки хаотично рухалися моїм тілом, я впевнилась: це бажання, безумовно, взаємне. І я здалась йому.

Ми не могли зробити це на вулиці, тож Петра привела мене до свого намету. Інтер'єр доволі простий: стіл, на якому лежали якісь папери, стілець, скриня для речей і одномісне ліжко. Під нашими ногами злегка поскрипували дерев'яні дошки.

Варто було залишитися наодинці, як ми повністю віддалися пристрасті. Поцілунок був куди інтимнішим за той, що ми дозволили собі на вулиці. Обійми ще ближчими. Я не була «святою». Як і всі, я так само потопаю у цьому «гріховному» бажанні. Справа у тому, що я бажаю лише її. За усе своє життя я божеволію лише від її запаху, палаю тільки від її дотиків.

Ми не втрачали жодної миті. Пояс з мечами із гуркотом опинився на землі. Рушницю я обережно поклала на стіл. Петра зняла свій обладунок та кинула кудись на підлогу. Це було доволі жорстоко з батьковим подарунком... Подумати про це мені навіть не дозволили, штовхаючи на ліжко. Дівчина сіла мені на коліна, захоплюючи мої губи у поцілунок. Мої руки проникли під її верхній одяг, залишаючи нашу шкіру розділеною лише тонкою лляною сорочкою. Петра миттю зняла і верхній одяг, і жилетку. Вона подивилася на мене, очікуючи моїх наступних дій. Я торкнулася її живота, провела вверх до грудей, відчуваючи її розпалену від бажання шкіру. Підняла погляд на неї, обережно стискаючи в долоні її груди. Опустила голову до її плеча, цілуючи шию, опускаючись до ключиць. Дівчина відкинула голову назад, відкриваючи мені більше простору для поцілунків. Я захопилась занадто сильно, що залишила слід на її шиї. Його буде важко приховати. Та в той момент я зовсім не думала про це. Я продовжувала цілувати її. Злегка кусати у пориві пристрасті, потім ніжно зализувати сліди.

Я опустилася нижче до її грудей. Торкалася її обережно, не бажаючи подряпати довгими нігтями. Тому в хід пішли губи. Я охопила ними її сосок, повільно цілуючи. Петра торкнулася моєї голови, притискаючи ближче. Я стала цілувати її жадібніше. Вільною рукою дівчина намагалася розстібнути ремінь штанів, що врешті-решт їй вдалося. Вона встала, знімаючи останні елементи одягу та залишаючись абсолютно оголеною переді мною. Я кілька секунд захоплено розглядала її тіло. Проте вона бажала більше доторків. Підійшла ближче, розстібаючи застібки на моєму обладунку. Тим часом мої руки блукали її тілом. По спині, стегнах, затрималися на сідницях, стискаючи їх, залишаючи подряпини. Я цілувала її живіт. Відчувала як вона на мить зупиняла подих від кожного поцілунка.

Петра розстібнула мій обладунок. Я потягнулась до її волосся, ніжно проводячи пальцями між пасмами. Повільно витягла з її зачіски подаровану мною шпильку. Її волосся впало на плечі, прилипаючи до ще вологої від моїх поцілунків шкіри. Вона провела пальцями по моїй долоні, забираючи шпильку. Коли вона підійшла до столу, я помітила там коробочку: ту, яку зробив Ваньсі для цієї прикраси. Петра обережно поклала шпильку до коробки. Я зняла свій обладунок і підійшла до неї зі спини. Прибрала волосся з її шиї, цілуючи. Руками я обіймала та досліджувала її тіло, притискаючи ближче до себе.

П: Ерза... Я не милась сьогодні... І вчора теж, здається.

Е: А я два роки подорожую. Пристосувалась.

Я поклала руку на її живіт і промовила слова замовляння. Навіть з кінчиків її пальців зник пил. Я застосувала це закляття і на себе. Я часто використовувала магію, аби помитися, коли не було доступу до води. Не думала, що це знадобиться мені в таких обставинах. Але була рада, що колись навчилась цьому, аби прибирати пил зі старих батькових книг.

Петра повернулася до мене, обіймаючи за шию, та ловлячи мої губи своїми. Вона розстібнула ґудзики моєї сорочки, і запустила руки під поділ, піднімаючи одяг угору. Я зняла сорочку, і кинула на підлогу, не бажаючи надовго розривати поцілунок. Петра продовжила торкатися мене, приємно обпікаючи своїми гарячими дотиками. Я повільно спустилася нижче. Цілувала її ключиці, груди, ребра. Я опустилася на коліна, цілуючи її живіт. І нижче. Я обережно розсунула її статеві губи, проникаючи між ними язиком. Одразу відчула, наскільки сильним було її збудження. Петра розставила ноги трохи ширше, аби мені було зручніше. Я жадібно цілувала її, досліджувала язиком. Дивилася на неї. Ловила погляд між її важкими вдихами. Мої руки ковзали її стегнами та сідницями, стискаючи, залишаючи подряпини. Я бачила, що це збуджувало її ще більше. Дівчина торкнулася моєї голови, притискаючи ближче до себе. За кілька секунд вона вже не могла стримувати стогони. Закривала рота руками, намагаючись хоч якось приглушити їх. Ми не могли дозволити, аби нас почули. Допоки залишався хоч якийсь здоровий глузд.

За кілька хвилин Петра досягла оргазму. Вона стиснула пальцями край столу, намагаючись втриматися на ногах. Я підтримувала її руками, повільно встаючи. Вона одразу впилась у мої губи. Я зробила крок назад, бажаючи перебратися до ліжка. Помітивши, що кроки даються дівчині дещо складно, я взяла її на руки і обережно вклала на ліжко. Петра не дозволила мені розірвати поцілунок. Проте я все одно відволіклась, аби зняти взуття і штани. Впевнившись, що зайвий одяг знято, дівчина схопила мене за бинти на грудях і різко притягнула до себе. Захопившись цим поцілунком, я навіть не помітила, як бинт впав додолу і руки дівчини вже з усією пристрастю торкалися моїх грудей. Їй чомусь особливо подобаються мої груди. А мені подобається, коли вона торкається їх. Вона обережно провела пальцем по деліріуму. Я відчула цей доторк, здавалося, занадто сильно, що не стримала стогін. Це відчуття було складно описати. Проте було не боляче. Петра прибрала руку.

П: Вибач.

Е: Це було приємно. Просто якось... Незвично.

Дівчина усміхнулася обіймаючи мене. Вона притягнула мене ще ближче в обійми. Я піддалась, відчуваючи доторки наших оголених тіл. Проте за кілька секунд вона підвелася, просячи мене лягти на спину. Петра сіла зверху, нахиляючись до мене за поцілунком. Вона продовжувала торкатися мого тіла, а її поцілунки спускалися нижче. Вона торкнулася губами деліріума, спостерігаючи за моєю реакцією. Я стисла щелепу, відчуваючи, як усе всередині мене відгукується на цей дотик. Це було дивне задоволення, я ніби відчувала його не тільки своїм тілом. Своєю душею.

Петра ще деякий час цілувала мої груди. Дражнила доторками до стегон. Проводила пальцями між моїх ніг, але не торкалась там, де я бажала цього найбільше. Вона продовжувала цілувати моє тіло і, здавалося, хотіла довести до межі: допоки я не благатиму її. Її поцілунки теж ставали нетерплячими і залишали все більше слідів. Зрештою, вона сама не витримала і спустилась нижче. Провела пальцями, стискаючи інтимний пірсинг, потім торкнулася клітора. Та раптом зупинилася і запропонувала мені іншу позу. Ця поза була мені знайома, проте... Я вагалась. Мене лякали спогади про Далаїра. Цю позу він використовував, коли хотів принизити мене. Він досі виникав у моїй голові. Найогиднішим було те, що я згадувала про нього, коли кохалась з Петрою. Він засів занадто глибоко у моїй пам'яті разом з усіма ранами, що наніс мені. Петра зрозуміла мої вагання, і вже хотіла відмовитися від ідеї, але я вирішила все ж спробувати. Я хотіла відчувати її. У будь-яких позах. Хотіла вирізати Далаїра зі своїх спогадів. Хотіла кохати Петру без його втручання.

Я поцілувала дівчину, набираючись сміливості. Вона пообіцяла, що нізащо не зробить мені боляче. Я знала це. Я була впевнена в цьому. Я довіряю їй. І я хочу навчити своє тіло довіряти їй також.

Я встала на коліна і повільно опустилася обличчям до подушки, тримаючись на ліктях. Коли Петра торкнулась моїх сідниць, я зрозуміла, що мені навіть дещо соромно бути в такій позі. Дівчина могла з легкістю бачити мої інтимні місця. Дивно було задумуватися про це, бо вона вже не раз там усе бачила і торкалася. Я мимоволі усміхнулася власним думкам.

Петра провела рукою по моїх стегнах. Я вигнулась у спині. «Ти граційна, мов кішечка» — сказала вона, усміхнувшись. Я засміялася. Проте раптом відчула її поцілунки. І пальці, що ніжно торкалися кожної складки. Вона повільно ввела їх усередину. Сміх змінився на стогони. Спочатку її рухи були повільними, потім швидше і швидше. Вона знайшла найприємніше місце і торкалась його кожного разу. Я не могла стримуватись, і подушка стала в нагоді, допомагаючи приглушити мій голос. Я сильніше вигнулась у спині і рухала стегнами їй назустріч, бажаючи більше відчувати цю насолоду. Це було приємно. Це було до біса приємно. Далаїр у моїй голові розчинився зі швидкістю штормового вітру. Я не могла думати абсолютно ні про що, окрім Петри. І задоволення, яке вона мені дарувала. Я відчувала як вільна рука дівчини ковзає моїм тілом, особливо стегнами. І ці доторки лише посилювали насолоду. Коли я була вже близька до межі, Петра прибрала пальці. Я не встигла заперечити, як вона почала цілувати мене там. Відчувати, як її язик пестить мій клітор, було навіть приємніше. Її гарячий подих лиш підсилював жар, що розливався усім моїм тілом. Я доволі швидко досягла оргазму, і була готова молитися на подушку, якій вдалося заглушити мій крик під час цього піку.

Я перевела дихання та підвелася, сідаючи навпроти дівчини. Поправила своє розпатлане волосся. Вона облизувала свої губи. Я поцілувала її. Петра обійняла мене за шию, поглиблюючи цей поцілунок. Наші язики торкалися, досліджували одне одного, куштували. За деякий час ми розірвали цей поцілунок. Я дивилася у її глибокі сині очі. Я бачила, як сильно вони сповнені бажання. І кохання. Я провела рукою по її щоці.

Е: Я кохаю тебе.

П: Я теж тебе кохаю.

Ми знову поринули у поцілунок, лягаючи на ліжко. Обіймали, торкалися. За кілька хвилин Петра підвелася сідаючи на мої стегна. Вона хотіла продовження. Я не могла заперечити: я розділяла це бажання. Шляхом нескладних маніпуляцій дівчина сіла між моїх стегон так, що у певному положенні наші інтимні місця торкалися. І це було дуже приємно.

Петра почала рухати стегнами. Із кожним рухом задоволення наростало. Поступово дівчина прискорювала темп, і тяжкі подихи змінилися на стогони. Я схопила рукою її талію, мимоволі залишаючи глибокі подряпини. Вона застогнала гучніше так, що довелося прикрити рот рукою. Але не зупинилася, а навпаки, продовжувала рухатися швидше. Вона відчувала, що скоро досягне оргазму. Вона стисла мою руку, крізь стогони промовляючи моє ім'я.

Ми досягли піку майже одночасно. Петра повільно зупинилася, лягаючи в мої обійми. Ми продовжили цілуватися. То повільно і ніжно, то нетерпляче і пристрасно. Я зовсім загубила плин часу у цих обіймах. Хотілося, аби це тривало вічно.

П: Хочеш ще?

Е: Скоро має повернутися твій батько.

П: Байдуже.

Вона залишила короткий поцілунок на моїх губах і піднесла до них свої пальці. Я провела по ним язиком, але цього було недостатньо. Петра поклала пальці до мого рота, бажаючи щедро змазати їх моєю слиною. Потім опустила руку вниз, торкаючись до моїх статевих губ. Вона почала пестити мій клітор, заглушаючи стогони поцілунками. Я вигиналась у її руках, залишала подряпини на її спині та плечах. Петра продовжувала ці пестощі лише сильніше, допоки мене не накрило новою хвилею оргазму. Тоді Петра облизала свої пальці, і знову поцілувала мене.

Ми лежали в обіймах ще деякий час. Я помітила, що дівчина виглядала втомленою. Зрештою вона провела два дні у таборі Срібного Ордена, під тиском їхніх погроз. Їй треба було відпочити. Я підвелася, підбираючи одяг. Очистивши його закляттям, я допомогла дівчині вдягнути сорочку. Потім одяглася сама.

П: Підеш?

Е: Коли прийде Дрексель. Маю поговорити з ним.

П: Ти не зможеш лишитися на ніч?

Е: Не зможу. Але я буду тут, допоки не повернеться твій батько.

Петра кивнула, лягаючи під ковдру. Я поставила поряд з ліжком стілець і сіла. Дівчина попросила заспівати якусь колискову для неї. Я обрала пісню, яку грала при першій нашій зустрічі: магічна мелодія відновлення. Для основи я використала мелодію популярної у Вестмарі колискової. Петра швидко заснула, тримаючи мою долоню. Я помітила легку усмішку на її вустах і усміхнулася сама. Нехай їй сняться щасливі сни.

Я пробула ще близько чверті години у наметі Петри, коли Кілліан телепатично повідомив мені, що Дрексель повернувся до табору. Я поцілувала сплячу дівчину у лоба, і вийшла до командора. Виходячи, я побачила на столі поряд з коробкою і лист, написаний неохайним почерком Келнозза: його привітання з днем народження. Мимоволі усміхнулася. Кожен подарунок вона зберігає і ставиться як до цінності. Це було дуже мило. І було дуже схоже на неї. У таку Петру я закохалася. Щиру. Ніжну. Добру.

Дрексель був не дуже привітний. Дозволив мені віддати йому листа. Прийшовши до намету, одразу взяв з бару пляшку.

Д: Ну і що ви хотіли?

Е: Ну по-перше, пане Дрексель, якого хуя?

Д: У мене таке саме питання.

Е: Навіщо Ви вбили Маршала? Це ж загроза війни.

Д: Я не знаю! Моє тіло мене не слухалось. Ми просто говорили про те, що він не мав викрадати моїх дітей, і що це безчесний вчинок. І аж раптом я заношу меч і його голова падає на землю.

З того, що він розповів, я зрозуміла, що це може бути закляття. Чоловік досі не бачив Кілліана, тож вплив Драккенхайма ми відкидаємо. Залишаються маги. Кілліан сказав, що Матіас і Флінт були зайняті розмовою. А один з підлеглих Дрекселя, Ганс, відзначив, що удар був нанесений невміло. Ніби дрова рубали. Дрексель був абсолютно відкритий для контратаки, і такий воїн як Маршал мав би її зробити. Але він ніби завмер.

Я спитала ще дещо: мене цікавило, чому він був такий прихильний до мене. Стосунки його дочки — сором для нього. Я ельф. Навіть співпраця зі мною є злочином. Дрексель сказав, що вважає нас, ельфів, дещо розумнішими за людей. Ми маємо більш широкий світогляд. І він би з радістю приймав на службу ельфів. Чим майже прямо поставив під сумнів норми Едиктів Люмена.

Що ж, отримані мною докази значно звужували коло підозрюваних. Головним з них залишався вампір. Дрексель наказав привести його дітей і написав листа до Офелії, просячи мене передати його. Коли я йшла, я стала свідком того, як чоловік полегшено обіймає своїх дітей, побачивши їх. Петра кинула погляд на мене, і я усміхнулася їй. Я була рада, що все ж таки Дрексель дбав про них. Але десь у глибині душі я заздрила, бо такого батька я ніколи не мала. Ніякого не мала. І не матиму.

Офелія була не дуже рада моєму візиту, але впустила. Я наважилася попросити у неї книжки. Хотіла почитати щось цікаве. Бібліотека матріарха була доволі різноманітною. Я взяла три книги: про Луярну, про старих богів та про качкодзьобів. Остання виявилася книгою з купою картинок про спарювання цих тварин. Віддам Перрі.

На Прогнутому Ряду я одразу віддала книжку Перрі. Увесь Прогнутий Ряд переїхав у підземну таверну, тож я була здивована, як Брон туди заліз. Він виявився дуже спритним. Перрі одразу продав книжку Тігу. А я купила в малого манікюрний набір. Не хотіла більше дряпати Петру.

Ваньсі відійшов кудись, тож я огледіла таверну. Привіталась зі знайомими та помітила в кутку Баскервілля в оточенні повій. Взяла у бармена склянку бренді та підійшла до нього. Він спочатку сприйняв мене за повію, зовсім сп'янілий від випитого відра алкогольних відходів. Дуже по-багбірськи. За кілька хвилин він таки мене впізнав. Згадав, що я розпитувала його про Рію. Питав, що я хочу цього разу. Я заплатила повіям, аби вони лишили нас наодинці. Я спитала про Лейфа. Баскервілль сказав, що бачив його. Він і ще 4 його підлеглих вступили у банду і одразу пішли на якесь завдання. Обіцяли принести звідти 100 золотих. Я заплатила 300 та пообіцяла ще 700, якщо той схопить Лейфа та його спільників. Баскервілль погодився.

Якраз після розмови з багбіром, я побачила, що до таверни вийшов Ваньсі. Він розповів, що у механізмі сидить якась жива істота, і вона просить її випустити. Сам механізм перестав працювати, бо кілька рун було переписано, і скоріше за все, саме через вплив істоти з механізму. Треба були матеріали. Цей матеріал схожий на той, що був у маятника в Часовій Вежі. Я мала полетіти туди і нашкрябати трохи того каменю.

Але спочатку я і Перрі відзвітували Катарині. Я зокрема спитала про те, хто міг би вбити Маршала. Катарина запевнила, що це не вона. Але бажаючих в Драккенхаймі повно. Також я висловила їй свою божевільну ідею. Розмова з Дрекселем мене дещо наштовхнула на неї. Що, якщо представити йому спадкоємця престолу? Так, хоч вона і магічна, але Дрексель прозоро натякнув, що нинішні положення Едиктів Люмена його не влаштовують. Ми могли б уникнути зайвих війн між фракціями. Тим паче, підтримка Катарині не завадить. Королева подумала про це і погодилася, що спробувати варто. Треба спочатку прощупати ґрунт. Обережно спитати його про таку «теоретичну» ситуацію.

Після розмови з Катариною Ваньсі попросив мене поговорити з Йореном. Виявилося, що цей старий зовсім збожеволів. Лише п'є і кричить про Умрат'тав'іла. Його учні жаліються, що він зовсім не працює і значно гальмує виробництво зілля очищення. Я вирішила, що можливо мені вдасться дізнатися рецепт, якщо цей божевільний вже готовий помирати. Не вдалося. Він за рецепт просить переклад Кривбекні, що досі знаходиться у Неосяжній Вежі. Проте я змогла змотивувати його повернутися до нормальної роботи. Пообіцяла, що принесу той клятий переклад.

Дістати матеріали було нескладно. Мене навіть ніхто не помітив. Я віддала Ваньсі здобуту крошку каменю та дуже хотіла відпочити. Взяла з собою Келнозза, аби він зняв з мене чуму. Почувалася я вже доволі погано.

Хотіла попроситися у Катарини ночувати в кімнаті підземної таверни, але там вже було все зайнято. Королева запропонувала мені своє ліжко. Вона погодилася спати у тронній залі, адже їй значні незручності доставляє ефір в обличчі, і вона рідко може заснути. Мені було незручно зловживати її гостинністю, але Катарина переконала мене, що все добре. Тож ми з Келноззом пішли до її кімнати. Там він зняв з мене наявну чуму і від втоми я моментально заснула.