Місто Дракона

рік 1201 травень 1

Нам вдалося перемогти Гідру, але довелося пожертвувати Бонні... Моя дівчинка була безжально з'їдена. В пам'ять про неї я сьогодні вип'ю. До речі, ми повернули Вель, і вона виявилася не нашою вигадкою. Жери свій попіл, просмажений, я не божевільна. Тому маску простіше.

Вель була у важкому стані. Гідра зжерла її прямо з моїх рук минулої ночі. Якби ми забарилися у «Чорному Бивні», то могли б і не дістати її живою. Келнозз знову щось там невдоволено буркотів про те, що некроманта не шкода. Я його не слухала, і намагалась магічною піснею хоч трохи привести Вель до стабільного стану. З Петрою це колись спрацювало. Цікаво, як у неї справи? Вона спеціально залишила цей план у кишені чи випадково? Можливо хтось його нам підкинув...

Мел був невдоволений тим, що ми не прийшли на бій. Ми були невдоволені тим, що Мел змовчав про 4 мертвих ударних групи ворів, які йшли до таверни. Ізраель запропонував нам битися зранку, а Роза передала гроші замість свого нареченого. Ми привели Вель до ладу (вона виспалась і тепер навіть мала цілком притомний вигляд) і пішли на бої. Шляхом до арени, зайшли до Тіга спитати, як там розслідування щодо меча. Він сказав, що меч у Дрекселя, але йому його принесла команда, підозріло схожа на нас. Взагалі чому вони вирішили, що це ми? Хіба в Драккенхаймі немає іншої команди, що складається з орка, робота, мангала, східняка і джинна? Тьху, кожні другі тут такі.

На арені ми билися з дворфами. Ми не економили сили, оскільки Роза нам сказала, що її люди розгромили поставку товару, і кузня не потребуватиме нас ще щонайменше два дні... Ми мали здогадатися, що це була брехня. Кузня на Шрамі цілком собі функціонувала. Тепер я недолюблювала обох з цієї парочки. Я витратила всю ману на цей бій, і тепер мені треба було йти на Шрам — одне з найбільш атакованих місць Драккенхайма... Прекрасно, просто неймовірно.

Ми дізналися від Реджинальда, голови кузні, що големів, схожих на Парацетамола, виготовляла минула архімаг. Вона базувалася у Театрі Троянд за стінами. А от Руноткач ненавидів цих істот, і для Реджинальда було дивно спостерігати Парацетамола живим. А ще він поділився чутками, що у Руноткача і минулої архімага були якісь стосунки.

Ми передали прохання Аметистової академії про співпрацю, але Реджинальд сказав, що не може прийняти таке рішення самостійно, і йому потрібно зустрітися з родиною. Для цього ми маємо замінити його дітей на нічній зміні. Ми погодилися, адже як завжди вибору не було. Я лягла спати, до нічної зміни залишалося ще 6 годин. Тим часом Реджинальд просив Ваньсі глянути гармату, яка перестала працювати. Ну я там точно не була б корисною.

Прокинулася я від вою сигнального горна. Вийшла на вулицю, де мене зустрів якийсь дуже матюкливий дворф. Як виявилася, це Келнозз замаскувався і тепер матюкав мене, будучи мені по пояс. Комічніше картину було складно уявити, але були проблеми погірше: купа породжень туману, які напали на кузню. Ми ледве відбилися, і командирка нічної зміни відправила нас всіх відпочити на задній двір до наступного нападу. Відпочивали ми недовго: знову був напад породжень туману. На цей раз усі гармати працювали справно, але гвинтівки стріляли через раз. Коли здавалося, що ми перемагаємо, раптом зі сторони кузні вилізли ще кілька... Мене вирубили, тож я погано пам'ятаю, що відбувалося далі. Коли отямилася, Келнозз привів якогось дворфа-фанатика Священного Вогню, а командирка і її помічник були з відрізаними язиками. Виявилося, поки ми билися на задньому дворі, на передньому напали на цих двох. Але щось було дивне... Ми з Келноззом допитували їх, і все виглядало логічно, проте... Біля виходу з кузні на задній двір був попіл ніби з-під сувою закляття, якраз там, звідки з'явилися породження туману. Сама кузня була неушкоджена, що підтверджувало теорію про те, що хтось переніс тих монстрів за допомогою закляття. Дворфи, що працювали у цей час сказали, що бачили помічника командирки.

Неподалік кузні ми (ворон Келнозза) помітили форпост Священного Вогню. Всередині будівлі були ті самі комадирка і її помічник. Сказати, чи були вони там з власної волі, було складно. Але фальшиві дворфи показали себе раніше. Я дуже пошкодувала про своє рішення пришити їм назад язики, коли вони почали читати закляття. Я і так була ледве у свідомості після останньої битви. На злості та рушницях ми виграли цей бій. Це виявились замасковані паладини Палого Вогню. Одного ми змогли допитати, але окрім скорого нападу їхніх побратимів ми нічого не дізналися. Я залишила паладина на Ваньсі і Вель, і за 10 хвилин вони вже пхали закатовний труп до Келнозза в сумку зберігання. З цього моменту цю сумку несла я... Але труп ми все одно потім віддали. Ми завітали на форпост Священного Вогню, і забрали дворфів. В обмін на це вони попросили труп паладина. Також ми домовилися про допомогу у майбутньому нападі Палого Вогню.

Майбутнє настало дуже швидко, усього за пару годин. З допомогою паладинів Священного Вогню, ми легко впоралися. Одного капелана нам з Келноззом довелося наздоганяти. Ми схопили його неподалік кузні біля одного з покинутих будинків. Вирішили не вбивати, а після закінчення зміни на кузні, відвести його назад до Ембервуда. Але до кінця зміни він не дожив...

Як тільки ми повернулися, з заднього двору прозвучав сигнал небезпеки. Ми чули, ніби щось величезне впало туди. Добігти на задній двір не встигли — дворфи вже барикадували двері. Налякані вони розповіли, що на них напала Химера. Вона ніколи не була агресивною, зазвичай звуки боїв відлякували її. Але зараз вона напала на кузню, і вже доїдала дворфа. Ваньсі зробив отруту і ми відрізали шмат раніше вбитого паладина, щедро змастивши його нею. Ворон Келнозза відніс Химері ласощі, і вона почала із задоволенням поглинати їх. Та на зворотному шляху, ворона вбили. На кузні був ще хтось, і доволі могутній.

Усі боєприпаси виявилися непридатними. Маг ззовні використав закляття створення води, і весь порох наскрізь промок. Побачити цю істоту нам ніяк не вдалося. Натомість, коли ми розлютили Химеру, на нас посипався метеоритний дощ. Я нарахувала близько 40 ударів. Це закляття потребує неабиякого запасу мани, і 40 метеоритів потребували сили, що значно перевищувала людські можливості. Боюся, що навіть архімаги не були здатні на таке.

Одразу після атаки з різних місць Драккенхайма було видно і чутно сигнали тривоги. Це були сигнали від різних фракцій, на всіх них було скоєно напади. Ми кинулися перевіряти капелана — він був мертвий. Лише на стегні було видно дві маленькі рани. Келнозз визначив те, що нажахало весь Драккенхайм: це був вампір.