Повелитель Рою

Кріп дивився на пульсуюче Ядро Рою з сумішшю остраху та наукової цікавості.

— Воно... живе? — прошепотів він, не наважуючись підійти ближче.

— Більш ніж живе. Воно — це я, — відповів Дан. Тиша в його голові змінилася на спокійний, ритмічний гул, що йшов від Ядра. Це було його власне, контрольоване відлуння. — Це наша фабрика. Наш вулик. І зараз нам потрібна сировина.

Він почав експериментувати. Він кинув на Ядро [Кришталевий осколок], що залишився після павука. Орган миттєво випустив тонкі хітинові мацаки, які обплели осколок і втягнули його всередину. Шкала біомаси стрибнула вгору.

[+ 50 Біомаси]

Потім він кинув шматок [В'яленого м'яса] зі свого похідного набору. Ядро поглинуло і його, але шкала ледь ворухнулася.

[+ 5 Біомаси]

— Зрозуміло, — промовив Дан. — Воно харчується не органікою, а енергією. Магічною, кристалічною, будь-якою незвичайною. Чим рідкісніший матеріал, тим більше біомаси.

Це змінювало все. Їхня мета в цьому лісі тепер була не просто виживати, а збирати врожай.

І тут Дан вирішив протестувати свою найпотужнішу нову навичку. Він сів, схрестивши ноги, і активував [Ментальний Поділ].

Відчуття було незрівнянним. Його свідомість розшарувалася. Одна частина, «людська», залишилася в його тілі. Вона бачила печеру, стурбоване обличчя Кріпа, відчувала тепло від вогню. А друга частина, «рій», стала чистою, безтілесною сутністю, повністю сфокусованою на Ядрі та його прислужниках.

«Людський» Дан спокійно сказав Кріпу:

— Я почну відновлювати армію. А ти займися своєю роботою. Той скам'янілий шовк... що ти можеш з нього зробити?

Кріп, вражений тим, як Дан говорить і водночас дивиться кудись у порожнечу, отямився і дістав з сумки дивний матеріал.

— Цей шовк... якщо його розчинити, а потім змішати з кришталевим порошком, я можу спробувати створити укріплену тканину. Можливо, новий плащ для тебе або робу для себе.

— Роби, — кивнув «людський» Дан.

Тим часом його друга свідомість, «рій», вже працювала на повну. Він керував одним жуком, відправляючи його з печери на полювання. Іншою частиною свого «розуму рою» він аналізував інтерфейс Ядра, створюючи чергу виробництва.

Почалася рутина, схожа на роботу добре налагодженого механізму.

Жук-розвідник знаходив [Кришталевого павука]. Дан, керуючи ним своєю «свідомістю рою», вбивав його за відпрацьованою тактикою, використовуючи отруту. Потім жук притягував у печеру уламки монстра.

Ядро поглинало кристали, шкала [Біомаси] зростала.

Щойно накопичувалася достатня кількість, Дан створював нового жука.

Його армія росла. Три. Чотири. П'ять. Весь цей час його фізичне тіло сиділо в печері, іноді перемовляючись з Кріпом про властивості місцевих мінералів або просто відновлюючи сили. Це була ідеальна багатозадачність. Він міг одночасно воювати, виробляти, планувати і відпочивати.

Кріп, у свою чергу, був повністю поглинутий роботою. Він розтовк кришталеві осколки в найдрібніший пил. Він розчинив скам'янілий шовк у спеціальному реагенті, перетворивши його на в'язку, мерехтливу рідину. Потім він почав змішувати компоненти, щось шепочучи собі під ніс.

Через кілька годин їхня одночасна праця принесла плоди.

Дан досяг свого [Ліміту Контролю]. Навколо Ядра тепер стояло дванадцять прислужників. Вісім [Хітинових бігунів] для розвідки та відволікання, і чотири [Хітинових захисники], відтворених з архіву. Його армія не просто відновилася. Вона стала вдвічі більшою і значно різноманітнішою.

І в цей же момент Кріп втомлено, але переможно видихнув.

— Готово.

Він простягнув Дану темний, важкий плащ. На перший погляд, він був звичайним, але коли на нього падало світло від вогню, тканина починала ледь помітно мерехтіти, ніби в неї були вплетені тисячі мікроскопічних діамантів.

[Плащ з кришталевим плетивом (Рідкісний)]

Тип: Торс

Захист: +15

Магічний опір: +10

Вимоги: Рівень 5

Особливість: Глибокий каптур (приховує ім'я та рівень гравця від поверхневого огляду).

Це був їхній перший справжній рідкісний предмет. Створений їхніми власними руками. Дан мовчки надів плащ. Він був важчим, ніж звичайний, але давав відчуття неймовірної безпеки.

Вони були сильнішими. Краще екіпірованими. І відносно в безпеці. Але вони все ще були в'язнями цього світу.

Кріп подивився на Дана, а потім перевів погляд на іконку [Тіньового Лотоса] в інтерфейсі групи.

— Отже, — тихо сказав він. — Ми сильні. Але ми все ще ховаємося. Щоб використати це... щоб справді випередити «Грифонів»... мені потрібно досягти рівня «Майстер» в алхімії.

— Що для цього потрібно? — запитав Дан, і його «людська» свідомість повністю сфокусувалася на розмові.

Кріп почав перераховувати:

— Десятки рідкісних рецептів. Сотні годин практики. І один ключовий інгредієнт для фінального іспиту на майстерність... — він зробив паузу, ніби не наважуючись сказати. — Мені потрібне [Серце вогняного елементаля]. Але вони водяться лише в одному місці поблизу... у вулканічних печерах гори Попелу.

Він з острахом подивився на Дана, очікуючи, що той назве його божевільним.

Але Дан лише спокійно кивнув. Він подивився на свою нову армію з дванадцяти комах, що стояли нерухомо в темряві печери. Потім, через свідомість одного з розвідників, він подивився на далекий, ледь видний на горизонті силует гори, з вершини якої піднімався димок.

Їхній притулок у Застиглому Лісі виконав свою мету. Настав час для нової, ще більш небезпечної подорожі.