Повелитель Рою

Перше випробування не змусило на себе чекати. Використовуючи свого нового, покращеного жука як розвідника, Дан виявив істоту, на яку раніше навіть не подивився б.

[Гігантська болотна п'явка. Рівень 2]

[Здоров'я: 35/35]

[Атака: 4-6]

[Особливість: Висмоктування крові]

Атака від 4 до 6 одиниць. Його попередній новобранець загинув би з першого ж удару. Але не цей.

Дан віддав наказ. [Хітиновий новобранець (Панцир-Щит)] сміливо рушив уперед. П'явка, відчувши вібрацію, стрімко атакувала, обрушуючи своє слизьке тіло на жука.

[-2]

Цифра шкоди, що з'явилася над його прислужником, змусила серце Дана забитися частіше. Витримав! Його жук похитнувся, але встояв. Його здоров'я впало до 13/15.

— Чудово, — прошепотів Дан.

Він не став чекати, поки п'явка завдасть наступного удару. Він уже помітив неподалік гейзер, що зрідка випускав струмінь гарячої пари з-під землі. Діючи за вже відпрацьованою схемою, Дан змусив свого жука-щита блокувати та штовхати п'явку в потрібному напрямку. Це було складніше, ніж зі слимаком — п'явка чинила опір. Але підвищена міцність жука дала йому необхідний час.

Через десять секунд п'явка опинилася прямо над розколиною в землі. Ще мить — і струмінь гарячої пари вдарив по ній знизу.

[-30] (Критичне ушкодження, Опік)

[Ви перемогли: Гігантська болотна п'явка. Отримано 8 ОД досвіду.]

[Протокол Еволюції: +0.5%]

Досвіду було більше, і шкала еволюції заповнювалася значно швидше. Це був успіх. Його вибір виправдав себе на сто відсотків.

Натхненний, Дан вирішив піти далі. Якщо один жук настільки ефективний, то що зможуть зробити двоє? Або троє? Він почав викликати новобранців одного за одним. Другий жук з'явився без проблем. Потім третій. Коли він спробував викликати четвертого, система видала повідомлення:

[Помилка: перевищено Ліміт Контролю. Ваш поточний ліміт: 3.]

Дан відкрив вікно характеристик. Дійсно, під його показником мани з'явився новий параметр: [Ліміт Контролю: 3/3]. Він відчув це і фізично — легкий тиск у голові, ніби він намагався одночасно сфокусуватися на трьох різних завданнях. Отже, він не може просто створити нескінченну армію. Принаймні, поки що.

Три жуки-щити. Його перший маленький загін. Він почав тренувати їх, віддаючи прості команди: «шикуйсь в лінію», «оточити ціль», «відступати по черзі». Це було схоже на гру в шахи, де кожна фігура — частина його власної свідомості.

Саме в цей момент, коли він був повністю поглинутий тренуванням, до його слуху долетів крик. Людський крик, сповнений болю та відчаю. Він долинав з глибини боліт.

Дан миттєво відправив одного з жуків на розвідку, сховавшись за стовбуром гнилого дерева. Через кілька секунд він уже бачив сцену очима свого прислужника.

На невеликій галявині, притиснувшись спиною до каменя, відбивався від трьох монстрів худий гравець у простій мантії алхіміка.

[Топляний гоблін. Рівень 3]

Гобліни були маленькими, але швидкими і злими, озброєні іржавими ножами. Гравець, судячи з усього, не був бійцем. Він кидав у гоблінів якісь димлячі колби, але вони завдавали мінімальної шкоди, лише дратуючи монстрів. Його шкала здоров'я небезпечно наближалася до червоної зони.

Дан вагався. Допомогти? Це було ризиковано. Три гобліни третього рівня могли легко знищити його загін, якби напали одночасно. Але з іншого боку... це була ідеальна можливість протестувати його тактику в реальному бою.

Рішення було прийнято. Він не буде вступати у відкритий бій. Він буде контролювати поле бою.

Він віддав наказ першому жуку. Той виповз із заростей і, не нападаючи, просто попрямував до одного з гоблінів, що стояв трохи збоку. Гоблін, побачивши легку здобич, з радісним вереском кинувся на жука, ігноруючи алхіміка.

Це було саме те, на що розраховував Дан.

Поки перший гоблін безуспішно намагався пробити міцний панцир жука, Дан відвів його подалі від основної бійки. Алхімік, на якого тепер нападало лише двоє, здивовано видихнув і зміг зосередити свій захист.

Дан тим часом завів гобліна у пастку — ділянку з глибокою трясовиною. Жук-щит, отримавши кілька подряпин, спритно обійшов небезпечне місце, а гоблін, що гнався за ним, з розгону влетів у багнюку і почав повільно тонути.

Один є.

Дан повторив маневр з другим гобліном, відволікаючи його увагу двома жуками, поки алхімік відчайдушно відбивався від останнього. Коли і другий супротивник був нейтралізований, алхімік, зібравшись з силами, зміг нарешті вбити третього гобліна своїм слабким кинджалом.

Тиша.

[Ви отримали 15 ОД досвіду за участь у битві.]

[Ви отримали предмет: Гоблінське вухо (1).]

Його перший лут. Дрібниця, але відчуття було неймовірним.

Гравець у мантії, важко дихаючи, підійшов до заростей, звідки, як він помітив, виповзали жуки.

— Гей, ти там? — гукнув він, з острахом дивлячись на броньованих комах. — Дякую... Я думав, мені вже кінець. Мене звати Кріп.

Дан вийшов зі своєї схованки.

— Дан, — коротко відповів він.

Кріп оглянув його з ніг до голови.

— Дивний у тебе стиль бою. Але ефективний. Ніколи не бачив таких жуків. Це якийсь особливий призов?

— Клас такий, — ухильно відповів Дан, не бажаючи ділитися секретами.

Кріп кивнув, розуміючи, що той не хоче говорити.

— Ну, як би там не було, я твій боржник. Ось, візьми, — він простягнув Дану два [Малих зілля здоров'я]. — Це все, що я можу запропонувати.

Дан без вагань прийняв зілля. Це був цінний ресурс.

— Будь обережний, — сказав Кріп, збираючись іти. — Я прийшов сюди за рідкісним мохом, але тут стало небезпечно. Недавно бачив патруль «Сталевих Грифонів». Вони вбивають усіх, хто заходить на їхню, як вони вважають, територію.

При згадці цієї назви у Дана всередині все похололо. «Сталеві Грифони». Ті самі, з прологу його входу в цей світ.

— Дякую за попередження, — відповів він, і його голос став ще холоднішим.

Кріп пішов, а Дан залишився на галявині один на один зі своїми думками. Він подивився на своїх трьох маленьких, але міцних жуків. Його перша армія. А потім уявив важкі сталеві чоботи, що розчавлюють все на своєму шляху.

Його армія здалася йой раптом такою крихітною. Такою вразливою.

Потреба стати сильнішим, еволюціонувати, рости — перетворилася з простого бажання на пекучу необхідність.