Повелитель Рою

Посмішка на обличчі Дана згасла так само швидко, як і з'явилася, змінившись виразом абсолютної концентрації. Гіпотеза підтвердилася. Тепер настав час для її перевірки та відтворення результату.

Його перший [Хітиновий новобранець] розчинився в повітрі — шістдесят секунд його жалюгідного життя спливли. Це не мало значення. Дан уже активував навичку знову, і з землі виповзла точна копія першого жука. Вартість у п'ять одиниць мани була мізерною; його повна шкала вміщувала п'ятдесят одиниць, що повільно відновлювалися. Десять жуків, перш ніж знадобиться перерва.

Друга жертва знайшлася швидко. Ще один [Гнильний слимак]. Цього разу Дан діяв швидше, впевненіше. Він одразу віддав наказ штовхати. Кілька секунд, і слимак знову опинився на гострому камені.

[Ви перемогли: Гнильний слимак. Отримано 3 ОД досвіду.]

Дан миттєво відкрив вікно статусу.

[Протокол Еволюції: 0.4%]

Ще плюс 0.2%. Отже, система стабільна. Він підрахував: щоб заповнити шкалу, йому потрібно вбити п'ятсот таких слимаків. Для будь-кого іншого це було б пекельно нудним заняттям. Для Дана це був просто збір даних. Він методично взявся до роботи.

Виклик. Пошук жертви. Аналіз оточення. Наказ. Вбивство. Перевірка прогресу. Коротка пауза для відновлення мани. Повторити.

Години спливали непомітно. Сонце в реальному світі давно сіло, але Дан, занурений у процес, не відчував плину часу. Він діяв як добре налагоджений механізм. Він навчився використовувати не тільки каміння, а й отруйні гриби, що росли на стовбурах дерев, і глибокі калюжі, в яких тонули неповороткі моби.

Під час однієї з коротких пауз для регенерації мани він вирішив дослідити ще одну річ — ментальний зв'язок. Сівши зручніше, він заплющив очі і повністю зосередився на своєму жукові, що стояв у кількох метрах від нього.

«Покажи мені», — подумки наказав він.

Світ здригнувся. Звична картинка перед очима зникла, замінившись чимось абсолютно чужим. Він бачив світ крізь фасеткові очі жука. Зображення було розбите на сотні шестикутників, кольори спотворені, а рух сприймався як серія різких, окремих кадрів. Він бачив галявину, своє власне тіло, що сиділо з заплющеними очима, і все це — одночасно. Він міг обертати «головою» жука, оглядаючи оточення на 360 градусів.

Це було дивовижно. Він мав ідеального, одноразового розвідника, якого нікому не шкода втратити.

Захопившись новим досвідом, Дан відправив свого жука глибше в хащі, туди, куди сам іти не наважувався. Жук спритно пробирався крізь коріння та листя, передаючи Дану калейдоскопічну картинку болотистого лісу. І раптом він завмер.

Попереду, згорнувшись на гілці, що звисала над водою, лежала змія. Її луска виблискувала вологим зеленим світлом.

[Болотна гадюка. Рівень 5]

[Здоров'я: 80/80]

[Атака: 15-20]

[Особливість: Отруйний укус]

Перш ніж Дан встиг віддати наказ відступати, гадюка помітила рух. Її голова метнулася вперед зі швидкістю, яку фасеткові очі жука ледь змогли зафіксувати. Удар.

У ту ж мить Дан відчув різкий, пронизливий імпульс у своїй свідомості — не біль, а скоріше ментальний розряд, схожий на статичну перешкоду. Зв'язок обірвався. Його жук був мертвий. Знищений за частку секунди.

Він важко видихнув, розриваючи ментальний контакт. Рівень п'ять. Це була прірва. Його новобранець не мав жодного шансу.

«Захист, — подумав Дан. — Мені потрібен захист. Мої солдати мають жити достатньо довго, щоб виконати наказ».

Ця зустріч лише зміцнила його рішучість. Він повернувся до своєї монотонної, але такої важливої роботи.

[Протокол Еволюції: 57.4%]

...

[Протокол Еволюції: 83.2%]

...

[Протокол Еволюції: 99.8%]

Нарешті, після незліченної кількості вбитих слимаків, мокриць та гігантських мошок, він знайшов свою останню жертву. Коли маленький слимак розчинився у світлі, сталося те, чого він так довго чекав.

[ПРОТОКОЛ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАВЕРШЕНО. 100%]

[Отримано одиницю еволюції для виду: «Хітиновий новобранець».]

[Оберіть шлях розвитку:]

Перед його очима з'явилося нове вікно, що сяяло зеленим світлом. У ньому було три опції.

1. [Шлях Атаки: Жвала-Різаки]

Ефект: Базова атака прислужника збільшується на +100%. Жвали стають гострішими, здатними пробивати легку броню.

2. [Шлях Захисту: Панцир-Щит]

Ефект: Базовий захист прислужника збільшується на +200%, здоров'я на +50%. Панцир стає міцнішим і здатним витримати сильніший удар.

3. [Шлях Корисності: Кислотний Плювок]

Ефект: Прислужник отримує нову навичку — плювок слабкою кислотою. Дальність: 3 метри. Шкода: 5 од. кислотою. Перезарядка: 10 секунд.

Дан перечитав опції тричі. Шлях Атаки був привабливим — подвоєна шкода зробила б його жуків хоч трохи кориснішими в бою. Шлях Корисності давав першу дистанційну атаку.

Але в його пам'яті все ще стояв образ болотної гадюки, що знищила його прислужника одним ударом. Який сенс в атаці, якщо ти помираєш, не встигнувши її застосувати? Його стратегія базувалася не на швидкому вбивстві, а на маніпуляції та витривалості. Вибір був очевидний.

Він вибрав другий варіант.

[Ви обрали Шлях Захисту: Панцир-Щит. Ваш вибір записано.]

[Наступний призов виду «Хітиновий новобранець» буде модифіковано.]

Вікно зникло. Дан відчув, як вичерпався. Він витратив на це майже вісім годин безперервного гринду. Але це було того варте.

Він підвівся, зробив глибокий вдих і, відчуваючи, як серце калатає від передчуття, промовив слова, що тепер звучали зовсім інакше:

— [Призов: Хітиновий новобранець].

Цього разу процес був іншим. Земля не просто заворушилася. З-під неї, розсуваючи ґрунт, вилізла істота, що лише віддалено нагадувала своїх попередників.

Вона була трохи більшою. Її панцир більше не був тьмяно-коричневим. Тепер він складався з чітко видимих, накладених одна на одну пластин, що виблискували темним, майже металевим блиском. Спина була більш опуклою і масивною, нагадуючи щит середньовічного воїна. Навіть лапки здавалися міцнішими.

Дан відкрив його характеристики.

[Хітиновий новобранець (Панцир-Щит). Рівень 1]

[Здоров'я: 15/15]

[Атака: 1-2]

[Захист: 3]

Потрійний захист і в півтора рази більше здоров'я. Це вже був не просто жук. Це був маленький, живий щит. Його перший справжній солдат. Його перший витвір.

Дан подивився на своє створіння, а потім перевів погляд углиб темних, небезпечних боліт.

«А тепер... — подумав він, і в його очах спалахнув холодний вогник. — Час для тестування».