Повелитель Рою

Кріп зблід. — Вони тут? У пустках? Як вони нас не знайшли?

— Шепіт, — відповів Дан, його нові, покращені очі аналізували енергетичні сигнатури ворога на величезній відстані. — Він заважає їм так само, як і нам. Вони не можуть використовувати звичайні методи пошуку. Але вони методично прочісують сектор за сектором. Рано чи пізно вони б натрапили на Застиглий Ліс. Можливо, через кілька днів. Можливо, через тиждень. Але вони б прийшли.

— Тоді нам треба знову тікати! — вигукнув Кріп.

— Ні, — відповідь Дана була твердою, як сталь. Він закрив очі, і його «свідомість рою» розгорнула перед ним тривимірну карту місцевості, на яку накладалися дані, отримані від примарного зору. — Ми тікали достатньо. Кожна втеча робить нас слабшими, а їх — ближчими. Настав час змінити правила гри.

Він розплющив очі, і в них горів холодний вогонь стратега. — Вони шукають двох слабких, загнаних у кут гравців. Вони не очікують, що здобич сама почне розставляти пастки. Ми не будемо їх чекати. Ми вдаримо першими.

Кріп дивився на нього, не в змозі вимовити ні слова. — Вдаримо? Ми проти цілого загону «Грифонів»? Це ж самогубство!

— Не ми, — поправив його Дан. — Мій рій. І не у відкритому бою. А на моїх умовах.

Його план був простим, як усе геніальне, і настільки ж ризикованим. Він не збирався нападати на весь загін. Він збирався відокремити від нього одну, найслабшу ланку.

— Їхній патруль рухається за чітким маршрутом, — пояснював Дан, малюючи на попелястій підлозі печери схему. — Вони прочісують квадрат, а потім двоє гравців, зазвичай лучники або розбійники, відокремлюються, щоб перевірити важкодоступні місця — ущелини, скелі. На кілька хвилин вони залишаються без підтримки основної групи. Це наше вікно.

Наступні кілька годин були присвячені підготовці. Кріп, використовуючи залишки інгредієнтів та нові рецепти, що відкрилися йому як майстру, створив кілька унікальних предметів:

[Зілля Хамелеона]: Дозволяло на короткий час майже повністю злитися з оточенням.

[Акустична приманка]: Пристрій, що імітував звук бою з рідкісним монстром.

І найголовніше — [Смертельний нейротоксин]. Отрута, створена з есенції [Кришталевих павуків], яка не завдавала шкоди здоров'ю, а натомість тимчасово паралізувала жертву.

Тим часом Дан, використовуючи Ядро Рою, повністю перебудував свою армію. Замість важких [Обсидіанових вартових], він створив вісімнадцять нових, гібридних істот.

[Химера-Мисливець. Рівень 1] Особливості: Кришталевий камуфляж, Отруйні жвала (Нейротоксин), Безшумний рух.

Це були ідеальні вбивці. Невидимі, тихі, смертоносні.

Коли все було готове, Дан випив [Зілля Хамелеона]. Його тіло замерехтіло і майже розчинилося на тлі скель. Кріп, сховавшись у надійному укритті, активував [Акустичну приманку].

Через десять хвилин їхній план спрацював. Двоє гравців у легкій броні з луками за спиною відокремилися від основного загону «Грифонів» і попрямували до скелястої гряди, звідки лунали звуки бою.

Дан, спостерігаючи за ними своїм примарним зором з відстані в кілометр, віддав наказ.

Вісімнадцять невидимих химер безшумно, мов тіні, оточили місце майбутньої засідки. Вони залягли в попелі, під камінням, злившись з мертвим пейзажем.

Двоє лучників обережно увійшли в ущелину. — Тут нікого немає, — сказав один. — Знову фальшива тривога. Цей шепіт зводить мене з розуму.

— Тихо, — відповів другий, натягуючи тятиву. — Я щось чув...

Це було останнє, що він встиг сказати.

За наказом Дана вісімнадцять химер одночасно кинулися в атаку. Це не була бійка. Це була різанина. З-під землі, з повітря, з усіх боків на двох гравців накинулася зграя невидимих вбивць.

[Ціль паралізована!] [Ціль паралізована!]

Перш ніж лучники встигли зрозуміти, що відбувається, їхні тіла були знерухомлені. Вони не могли ні рухатися, ні використовувати навички, ні навіть відкрити інвентар, щоб випити зілля. Вони могли лише з жахом дивитися, як десятки гострих жвал розривають їхню броню і плоть.

[-15] [-18] [-20]

Через п'ять секунд усе було скінчено. Два гравці високого рівня, члени елітної гільдії, розчинилися у спалахах світла, залишивши після себе лише кілька предметів екіпірування.

Дан відкликав свій рій і подав знак Кріпу. Вони швидко зібрали лут — пара хороших луків, сагайдак з магічними стрілами і кілька золотих монет. Потім вони безслідно зникли, повернувшись у Застиглий Ліс.

Через п'ятнадцять хвилин основний загін «Грифонів» прибув на місце події. Вони побачили лише сліди короткої сутички і два повідомлення в гільдійному чаті про смерть їхніх товаришів.

Молот, лідер загону, оглянув місцевість. Він не бачив нічого, крім сірого попелу. Але він відчував. Це не була атака монстра. Це була робота гравця. Розумна, холоднокровна, ефективна.

Він подивився на свою карту, на якій двоє його людей щойно зникли. А потім перевів погляд на похмурі, скляні шпилі Застиглого Лісу на горизонті.

— Він не тікає, — прогримів він, і його голос був сповнений суміші люті та мимовільної поваги. — Він полює.