Повелитель Рою

Наказ Дана був абсолютним. Усі шістнадцять гарпій, що залишилися в строю, забули про обережність, про маневри, про ухилення. Їхня єдина мета, єдина директива, випалена в їхній колективній свідомості, — це яскраве біле серце, що билося в грудях гіганта.

Вони кинулися в одну, фінальну, самовбивчу атаку.

[Полум'яні Пазурі] спалахнули з новою силою, перетворюючи ескадрилью на рій вогняних комет. Вони врізалися в груди голема, ігноруючи його відчайдушні, незграбні удари.

Крижане тіло гіганта почало тріскатися і танути під цим сконцентрованим натиском. Величезні шматки льоду відколювалися і з гуркотом падали на підлогу.

[-50 (Критичний удар! Вразливість до вогню!)] [-48 (Критичний удар! Вразливість до вогню!)] [-55 (Критичний удар! Вразливість до вогню!)]

Шкала здоров'я боса танула на очах. Але й Дан платив свою ціну. Голем, відчуваючи, що гине, почав просто розмахувати своїми велетенськими руками, перетворюючи простір навколо себе на смертельний вихор.

Дан відчув, як обірвався один зв'язок. Потім другий. Третій. Його гарпії, вчепившись у груди ворога, гинули під його ударами, але не відпускали. Вони виконували свій останній наказ.

Шкала здоров'я голема впала до 5%. Він підняв обидві руки для останнього, відчайдушного удару.

Але було запізно.

Одна з гарпій, остання, що ще мала заряд [Полум'яних Пазурів], пробилася крізь тріщини у льоду і вчепилася своїми вогняними кігтями прямо в пульсуючий кристал.

Пролунав гучний, дзвінкий, схожий на звук розбитого дзвона, тріск.

[Серце крижаного голема] розкололося.

Велетенська постать голема завмерла на мить. Біле світло в його грудях згасло. А потім, з оглушливим гуркотом, що змусив здригнутися всю печеру, він почав розсипатися. Не на світлові частинки, як звичайні монстри. А на мільйони тонн чистого, прозорого льоду, який з ревом обрушився на підлогу арени.

Дан відчув, як обірвалися останні ментальні зв'язки. Усі його гарпії, що були в епіцентрі вибуху, були знищені.

[Ви перемогли: Прадавній Крижаний Голем!] [ВІТАЄМО! ВИ ДОСЯГЛИ 12-ГО РІВНЯ!] [Ваш клас "Повелитель Рою" досяг нового рангу! Отримано нову навичку: Інтеграція Рою.] [Ваша гільдія (Дан, Кріп) першою у світі перемогла Прадавнього Крижаного Голема! Нагорода буде надіслана у ваш інвентар.]

Серверне повідомлення про перше вбивство спалахнуло перед очима Дана і Кріпа. Вони переглянулися. Їхня маленька, нікому не відома гільдія з двох людей щойно увійшла в історію цього світу.

Коли крижаний пил осів, вони побачили, що арена змінилася. У центрі, на місці, де стояв голем, утворилася гора прозорих крижаних уламків. А на самій її вершині, сяючи рівним, холодним світлом, лежало те, заради чого все це було.

Дві половинки розколотого [Серця крижаного голема].

Дан і Кріп, допомагаючи один одному, піднялися на гору уламків. Кріп обережно взяв у руки артефакт. — Воно все ще живе, — прошепотів він. — Енергія стабільна. Цього більш ніж достатньо.

Вони перемогли.

Дан стояв на вершині крижаної гори, дивлячись на порожню, тиху арену. Його армія знову була знищена. Він знову був один. Але цього разу відчуття було іншим. Це не була порожнеча. Це був тріумф.

Він відкрив свій інвентар, щоб подивитися на нагороду за перше вбивство. Це був невеликий, темний сувій, перев'язаний срібною ниткою.

[Сувій Глибокого Зв'язку (Легендарний)] Опис: Дозволяє Повелителю Рою встановити постійний, нерозривний зв'язок з одним зі своїх видів. Цей вид більше не буде займати місце в [Ліміті Контролю], ставши частиною вашої власної сутності.

Дан читав і перечитував, не вірячи своїм очам. Це... це змінювало все. Він міг створити особисту, елітну гвардію, яка завжди буде з ним і не буде обмежувати розмір його основної армії.

Він подивився на Кріпа, який дбайливо загортав серце голема в спеціальну тканину. Потім він подивився на свій архів, де на нього чекав шаблон [Химери-Гарпії].

— Кріпе, — сказав він, і його голос був сповнений нової, спокійної сили. — Збирай речі. Наша робота тут закінчена.

— Куди ми тепер? — запитав алхімік.

Дан подивився в напрямку, де, за багато сотень кілометрів, знаходилися землі, контрольовані «Сталевими Грифонами». — Додому, — відповів він. — Настав час нагадати світу, що ми існуємо.