Повелитель Рою

Вони стояли перед замерзлим водоспадом, і його велич захоплювала подих. Гігантська стіна з блакитного, напівпрозорого льоду височіла на сотні метрів, іскрячись у променях гірського сонця.

— Грубою силою це не взяти, — сказав Кріп, постукавши по льоду. Він був твердим, як сталь. — Але проти хімії не встоїть ніщо.

Майстер-Алхімік взявся до роботи. Він дістав з сумки сірчаний порошок, що залишився у них після походу до вулкана, і змішав його з подрібненим [Морозним лишайником], який вони знайшли на схилах. Він створив густу, сіру пасту.

— [Термічна суміш], — пояснив він. — Нестабільна, але дуже гаряча.

Він обережно наніс пасту на лід, утворюючи велике коло. Через кілька секунд суміш зашипіла, випускаючи хмари їдкої пари. Лід почав танути, шипіти і тріскатися. За п'ять хвилин у крижаній стіні утворився прохід, достатньо великий, щоб вони могли увійти.

Вони ступили всередину, і світ змінився.

Вони опинилися у величезній печері, стіни, стеля і підлога якої були зроблені з чистого, прозорого, як кристал, льоду. З глибини йшло м'яке, блакитнувате сяйво, що створювало відчуття, ніби вони знаходяться всередині гігантського коштовного каменя. Повітря було неймовірно холодним і нерухомим.

Найбільше вражало те, що було всередині льоду. У товщі стін, наче експонати в музеї, були навічно заморожені дивовижні істоти: гігантські доісторичні комахи, химерні риби, що плавали в неіснуючій воді, і навіть гуманоїдні постаті в дивному одязі, застиглі в драматичних позах.

— Зала Замерзлих Спогадів, — прошепотів Кріп. — Я читав про неї. Це місце — капсула часу.

Їхнє благоговіння було перервано різким, скребучим звуком. З тріщини в крижаній підлозі почали вилазити істоти. Вони були схожі на великих, сегментованих комах, повністю зроблених з матового, гострого льоду.

[Крижаний повзун. Рівень 16] [Опір: Холод (Імунітет)]

Дан миттєво віддав наказ. Його ескадрилья гарпій, що досі ширяла під стелею, пікірувала на ворогів, і їхні пазурі, змащені [Крио-отрутою], вдарили по цілях.

[-15] (Фізична шкода) [Ціль має імунітет до холоду.]

Отрута не подіяла. Їхня головна зброя, що так добре працювала проти вовків, тут була абсолютно марною. Повзуни, хоч і отримували шкоду від ударів, були міцними. Вони почали відстрілюватися гострими крижаними шипами, змушуючи гарпій маневрувати і ухилятися.

— Відступаємо! — скомандував Дан.

Вони відлетіли назад до входу. — Їхня броня міцна, а наша отрута не діє, — сказав він. — Нам потрібен вогонь.

Кріп рішуче кивнув. — [Квінтесенція Вогню]. Вона занадто потужна, щоб робити з неї отруту. Але я можу створити тимчасову [Вогняну есенцію], щоб нанести на пазурі. Це виснажить майже весь її заряд, але іншого виходу немає.

Поки Дан стримував повзунів, змушуючи гарпій вести бій на дистанції, Кріп гарячково працював. Через хвилину він простягнув Дану кілька флаконів з рідиною, що палала, як розплавлене золото.

Дан швидко наніс есенцію на пазурі своїх прислужників.

[Ваші прислужники отримали ефект: Полум'яні Пазурі (Тривалість: 10 хвилин)]

— В атаку!

Цього разу бій був зовсім іншим. Гарпії, що тепер виглядали як вогняні демони, знову пікірували на крижаних істот. Кожен удар їхніх палаючих пазурів супроводжувався гучним шипінням і вибухом пари.

[-35 (Вразливість до вогню!)]

Крижані панцири тріскалися і танули. За півхвилини всі повзуни були знищені.

— Команда, — сказав Кріп, витираючи піт з чола. — Ми справді команда.

Вони рушили далі. Печери були схожі на заплутаний лабіринт. Але один тунель виділявся. Він був значно ширшим, стіни — ідеально гладкими, а підлога вкрита дивними, схожими на руни, морозними візерунками. Звідти йшло відчуття прадавньої, сплячої сили.

Вони пішли цим шляхом. Холод ставав майже нестерпним. Нарешті, тунель вивів їх у колосальну, круглу печеру, схожу на гігантську арену. Стеля губилася десь у темряві вгорі. Підлога була ідеальним, гладким дзеркалом з чорного льоду.

А в самому центрі арени, на троні з необроблених крижаних брил, сиділа велетенська, гуманоїдна постать. Вона була зроблена з того ж чистого, блакитного льоду, що й стіни печери. Вона спала, схиливши свою масивну голову на груди. І в центрі цих грудей, крізь прозорий лід, було видно її серце — яскравий, білий кристал, що повільно і ритмічно пульсував світлом.

[Прадавній Крижаний Голем. Рівень ??. Спить.]

Вони знайшли його.

Але шлях до нього перекривала невидима, ледь мерехтлива стіна енергії, що тягнулася від підлоги до стелі.

[Льодовий бар'єр. Потрібен ключ або ритуал для деактивації.]

Вони стояли на порозі кімнати боса. Але двері були замкнені.