Повелитель Рою

Дан стояв посеред крижаної арени, поки Кріп дбайливо пакував розколоте серце голема. Повідомлення про перемогу все ще висіли перед його очима, але його увагу привернули дві нові, незвідані речі: навичка та сувій.

Він відкрив опис.

[Навичка: Інтеграція Рою (Активна)] Опис: Ви можете тимчасово пожертвувати частиною своєї життєвої сили та мани, щоб наділити весь свій рій особливими властивостями. Ефекти залежать від суті інтеграції (наприклад: +30% до швидкості, атаки ближнього бою отримують вогняну шкоду, і т.д.). Увага: використання навички виснажує вас і може бути небезпечним при низькому здоров'ї.

Це була його «ультимативна» здатність. Ризикований, але потужний козир, здатний переломити хід будь-якої битви.

Потім він подивився на сувій. [Сувій Глибокого Зв'язку]. Можливість мати елітну гвардію, що не займає місце в ліміті контролю. Для Повелителя Рою, чия сила вимірювалася числом, це був дар богів. Вибір був очевидним.

— Кріпе, мені потрібна хвилина, — сказав він.

Він сів на крижаний уламок і дістав сувій. Він вибрав у своєму [Архіві Рою] шаблон [Химери-Гарпії].

[Ви бажаєте використати [Сувій Глибокого Зв'язку] на виді: Химера-Гарпія? Ця дія незворотна.]

«Так».

Сувій у його руках розчинився у потоці сріблястого світла, що потекло прямо в його груди. Дан відчув, як його [Ройовий Зв'язок] змінився. Він став глибшим, фундаментальнішим. Ніби ідея гарпії, її суть, вплелася в саму тканину його душі.

У його вікні статусу з'явився новий розділ. [Зв'язаний Рій: Химера-Гарпія. Ліміт: 0/18] [Ліміт Контролю: 0/24]

Його основний ліміт був абсолютно вільний. Він міг створити другу, наземну армію, не жертвуючи своєю повітряною міццю.

— Час звідси забиратися, — сказав він, підводячись.

Їхній шлях назад з гір був тріумфальним. Дан створив свою ескадрилью з вісімнадцяти гарпій, і тепер вони були його постійними, «безкоштовними» супутниками. Вони летіли над ущелинами та вершинами, де раніше змушені були пробиратися пішки. Світ розкинувся під ними.

Вони спустилися з гір біля невеликого, віддаленого селища лісорубів — місця, достатньо далекого від Притулку. У місцевій таверні, сховавши обличчя під глибокими каптурами своїх нових плащів, вони стали свідками того, що наробили.

Таверна гуділа, як вулик. Усі обговорювали одну й ту саму новину. — ...кажу тобі, це були «Темні Дракони» під новими іменами! Тільки вони могли завалити Крижаного Голема! — Дурниці! «Дракони» застрягли у війні з орками на півдні. Я чув, це були двоє гравців з якогось невідомого клану самітників! — «Дан» і «Кріп»... Дивні імена. Ніхто про них ніколи не чув.

Вони були легендою. Привидами, чиї імена тепер шепотіли в кожному кутку.

А потім на магічній дошці оголошень з'явилося нове, закріплене повідомлення. Воно було підписане особисто Молотом, лідером «Сталевих Грифонів».

«Гільдія «Сталеві Грифони» щиро вітає таємничих героїв, що перемогли Прадавнього Крижаного Голема. Ми, як ніхто, знаємо, наскільки небезпечні Північні Гори, і захоплюємося вашою майстерністю. Ми були б раді зустрітися з вами і запропонувати за артефакти, здобуті з голема, дуже щедру ціну. Також нагадуємо всім гравцям, що нагорода у 500 золотих за голови злодіїв, що вкрали [Тіньовий Лотос], залишається в силі. Ми впевнені, що ці дві події пов'язані, і ми знайдемо відповідальних. Справедливість восторжествує».

Кріп нервово ковтнув. — Це... це погроза. Він знає. Він не впевнений, але він знає, що це ми.

— Так, — відповів Дан. — І він щойно сказав усьому світу, де нас шукати. Тепер кожен мисливець за головами знає, що злодії лотоса — це ті самі двоє, що вийшли з Північних Гір.

Часу залишалося все менше.

Вони покинули селище і знайшли нове, ідеальне укриття: прадавні, забуті руїни ельфів у глибині лісу. Тут, серед зарослих мохом стін, вони готувалися до фінального акту.

Кріп розклав свій найкращий алхімічний стіл. Він встановив на нього три предмети, три легенди. [Тіньовий Лотос] — що випромінював ауру таємниці. [Серце крижаного голема] — що сяяло холодним, стабільним світлом. [Квінтесенція Вогню] — що пульсувала чистою, концентрованою енергією.

Тінь, Лід і Полум'я.

Він подивився на Дана. Його погляд був твердим, впевненим. Погляд Майстра. — Цього разу вибуху не буде. Але світ, який ти побачиш після цього, може змінитися назавжди. Ти готовий?

Дан подивився в небо. За його мовчазним наказом з крон дерев безшумно злетіли вісімнадцять гарпій, утворюючи темне, загрозливе коло над руїнами. Їхні очі світилися в напівтемряві.

— Я народився готовим, — відповів він.

Кріп кивнув і почав ритуал.