Збірка гумористичних оповідань

Того ранку Віктор прокинувся близько десятої. Дружини поруч уже не було. Її мобільний телефон не відповідав.

На кухні він виявив підозрілу записку:

— Пішла по магазинах. Буду до обіду.

Віктор спробував зрозуміти, що відбувається.

Отже, вчора на роботі він отримав річну премію й уже давно вирішив купити на неї новий автомобіль. Якщо додати ще його власні таємні заощадження, то грошей якраз вистачало. Віктор відклав цю покупку вже третій рік поспіль.

Але зарплатної картки в гаманці чомусь не виявилося.

Отже, її забрала Ліза, його дружина.

А це означало лише одне — за кілька годин вона витратить усі гроші з рахунку!

І не бачити йому нової «Тойоти» як власних вух.

Ба більше, ця хитра жінка залишила свій телефон удома повністю розрядженим, щоб ніхто не завадив їй здійснити підступний план — поповнити свій і без того роздутий гардероб.

Що ж тепер робити?

Скласти руки й змиритися зі своєю долею?

Ну вже ні!

Не на того напали!

Ліза вирішила його випередити й витратити гроші першою. Хитро придумано, нічого не скажеш.

Але й ми не ликом шиті!

Віктор кинувся на балкон. Там він дістав свій квадрокоптер, перевірив камеру й запустив його як повітряного спостерігача.

Курс задав у бік найближчого торговельного центру.

І не прогадав.

Ліза саме заходила через головний вхід.

Схопивши телефон, він гарячково набрав три цифри.

— Алло! Поліція? У торговельному центрі «Суворовський» закладено бомбу! — крикнув він і відразу поклав слухавку.

Квадрокоптер завис над будівлею.

За кілька хвилин із торговельного центру почали евакуйовувати відвідувачів і працівників магазинів.

План спрацював!

Невдовзі через камеру дрона Віктор побачив і дружину, яка виходила з центру з порожніми руками.

Невдоволеного обличчя Лізи він розгледіти не міг, але без особливих труднощів здогадався, яким воно було.

Втім, Єлизавету це не зупинило.

Вона впіймала таксі й вирушила до іншого торговельного центру. На щастя для неї, таких поблизу вистачало.

За жовтим автомобілем із шашечками незмінно летів квадрокоптер із відеокамерою, яким твердою рукою керував Віктор.

Уже за чверть години до поліції надійшов новий дзвінок.

— Алло, поліція? У торговельному центрі «Рів'єра» закладено бомбу!..

До другої години додому повернулася засмучена й трохи втомлена дружина. Вона скинула туфлі, зняла пальто й попленталася на кухню.

— Знаєш, Вітю, у місті коїться казна-що! — розчаровано сказала вона. — Якісь божевільні замінували п'ять торговельних центрів! Нічого неможливо купити!

— Це ж чудово! — сказав Віктор, дістаючи із сумочки дружини свою зарплатну картку. — Значить, я зможу купити нову «Тойоту». А то їжджу, як жебрак, на п'ятирічній машині. Всі співробітники сміються.

Ліза подивилася на чоловіка й запідозрила недобре. Потім мовчки відвернулася та поставила на плиту розігрівати борщ.

---

В автосалоні «Едельвейс» яблуку ніде було впасти. Великі знижки привабили сюди безліч покупців.

— Я готовий купити цю машину просто зараз! — вигукнув Віктор менеджеру, розмахуючи своєю зарплатною карткою.

— Мені дуже шкода, але це неможливо, — відповів той. — Щойно зателефонували з поліції. Наш автосалон заміновано, тому ми змушені евакуювати всіх відвідувачів. На сьогодні всі угоди скасовано...