Збірка гумористичних оповідань

Петро Аркадійович Гаєвський уважно вислухав пацієнта й зробив кілька поміток у своєму журналі реєстрації. Потім відомий психолог почав повільно ходити кабінетом, розмірковуючи, як допомогти клієнтові.

— Страхи, які вас переслідують, безумовно мають причину, Георгію Андрійовичу, — заговорив він. — І цю причину нам із вами доведеться з’ясувати. Але одразу хочу попередити: справа це непроста й може зайняти багато часу.

— Ось як? А ви хіба не дасте пігулочку? — з надією в голосі запитав чоловік.

— Яку ще пігулочку?

— Таку, щоб я її прийняв — і страхи одразу зникли.

— Ні, Георгію Андрійовичу, — похитав головою Гаєвський. — Мені шкода, але таких пігулочок у природі не існує.

— То що ж мені робити? Як мені жити доти, поки ви не знайдете причину? Я ж просто збожеволію! Ви розумієте, яке нервове напруження я відчуваю?

— Навіть не знаю, що вам запропонувати, — ніяково відповів психолог. — Хоча... Якщо вам стане вже зовсім нестерпно — просто залізьте під ковдру. І тоді вам жодні страхи не страшні.

---

Минуло два дні.

— Ну що, Георгію Андрійовичу, ви дослухалися до моєї поради? — поцікавився Гаєвський у пацієнта.

— Так, Петре Аркадійовичу. Справді, під ковдрою страхи мене не турбують. Тільки коли залазиш під неї в тролейбусі, на нараді в начальника, на зустрічі випускників або в РАЦСі під час весілля, оточення якось дивно на це реагує.