Збірка гумористичних оповідань

Лютий добігав кінця, і зима доживала свої останні морозні дні. Шестирічний хлопчик Федір весело бігав пухким хрустким снігом і грався з татом у сніжки. А потім вони взялися ліпити сніговика. У Феді навіть морквина для цього була заздалегідь захована в кишені.

Разом вони майстрували його близько години. Хлопчик навіть спітнів, а тато змок від такої напруженої праці. Зате сніговик вийшов і справді на славу. В одній руці він тримав мітлу, а в іншій — кульочок із насінням для пташок. Федя навіть намалював йому усмішку вуглинкою.

— Тату, а що буде зі сніговиком, коли прийде весна? — запитав він.

— Ну... що буде? — трохи зам'явся батько. — Сонечко пригріє, і сніговик розтане. Перетвориться на одну велику мокру калюжу.

— Що, зовсім розтане? — тривожно запитав хлопчик. — Невже немає жодного способу залишити його живим?

Тато опустив очі й безпорадно знизав плечима.

---

У родині наближався мамин день народження. Для неї це була особлива подія. Перед святом вона ретельно прибрала в будинку, помила вікна, витерла підвіконня, вибила килими, почистила котячий лоток, вимила кухню та ванну. Залишалося лише накрити святковий стіл.

Тато дуже хотів допомогти дружині з приготуваннями, але мама його розкритикувала. Вона вважала, що він усе робить не так, як треба, тому воліла впоратися сама. Тож він просто не заважав, лежачи на дивані з газетою в руках і час від часу перегортаючи сторінки.

Раптом із кухні почувся жіночий крик.

Федір із татом миттю покинули свої справи й кинулися туди. Мама сиділа на стільці, затуливши рукою рота.

— Що сталося? — одночасно запитали тато й Федя.

— Зараз покажу, — відповіла вона й відчинила дверцята холодильника.

Жодних продуктів у холодильнику не було. Але й порожнім він теж не був. Усередині сидів усміхнений сніговик із морквиною замість носа й дивився просто на них.

— Це що таке? — запитала мама, схрестивши руки на грудях.

— Сніговик, — відповів Федір. — Я не хотів, щоб він розтанув, і вирішив його врятувати.

— А де ж ми тепер будемо зберігати продукти? — не вгамовувалася мама.

— Під диваном. Я їх туди з холодильника переклав.

Мама невдоволено похитала головою. Було цілком зрозуміло, що таке рішення її не влаштовує.

Федя цього боявся найбільше. По його обличчю було видно — хлопчик ось-ось розплачеться.

Та несподівано на допомогу синові прийшов тато.

— Я теж не згоден виганяти сніговика з холодильника. Як казав Сент-Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Давайте краще купимо новий холодильник. Для продуктів.

У цю мить пролунав дзвінок у двері, і всі разом поспішили відчиняти гостям.

На порозі стояли сусіди з важкими сумками в руках.

— Добрий день, — привітався сусід дядько Вітя. — Можна ми у вас у холодильнику продукти трохи потримаємо? Тимчасово. Бо в нашому... сніговик...