Збірка гумористичних оповідань

Немає нічого приємнішого за дружній, гостинний, доброзичливий, привітний і м'який диван після важкого робочого дня. Та й навіть без усякого робочого дня. Так думають багато чоловіків. Так само міркував і Віктор, приділяючи цьому горизонтальному предмету належну увагу.

От тільки уваги захотіла й дружина Віктора, Наталя. Вона підійшла до чоловіка, гнівно зміряла його поглядом, уперла руки в боки й відкрила рота.

Віктор одразу здогадався — зараз вона почне говорити. І те, що вона говоритиме, йому навряд чи сподобається. Точніше, зовсім не сподобається. Принаймні так було завжди, коли вона підходила до нього, який лежав на дивані. І цього разу він навіть не сумнівався — буде так само.

— Знову ти валяєшся на цьому клятому дивані! — вигукнула вона. — Я кручусь по дому, мов білка в колесі, а він тільки й знає, що відпочивати! Краще б доньку нагодував! Нічого не хоче їсти!

Треба сказати, про цю проблему Віктор знав уже давно. Шестирічна донька Лариса не вирізнялася добрим апетитом. Зате вирізнялася неймовірною впертістю. Легше змусити річки текти назад, ніж переконати цю дитину бодай трохи поїсти.

І тут йому спала на думку чудова ідея.

— Не хвилюйся, люба! Я зараз усе владнаю! — запевнив він дружину.

Віктор дістав із задньої кишені штанів рекламну візитівку, яку йому колись сунули на вулиці разом з іншими рекламними листівками. Набравши номер, указаний на картці, він заговорив:

— Алло, це агентство «Переконувач додому»? Нам потрібно переконати дитину поїсти. Дівчинка. Шість років. Звати Лариса. Адреса: вулиця Колонтаївська, 24, квартира вісім.

Дружина здивовано подивилася на чоловіка.

— І це допоможе?..

Молода дівчина провела з Ларисою трохи більше п'ятнадцяти хвилин, і за цей час мала з'їла дві тарілки борщу. Як саме вона це зробила — незрозуміло. Комерційна таємниця. Але жодного насильства над дитиною дівчина не застосовувала.

Отримавши від господаря квартири гонорар, вона побажала всім гарного вечора й пішла.

Та дружина на цьому не заспокоїлася.

— Припустімо, із цим ти впорався, — сказала вона. — Але це не знімає з тебе батьківської відповідальності! Он син зовсім не хоче робити уроки! І оцінки йому теж не завадило б підтягнути!

Їхньому синові Арсенію вже минуло п'ятнадцять. Віктор постійно стикався з його підлітковим нігілізмом, бунтарством і ніяк не міг знайти на нього управу. Одне слово, спільне виконання домашніх завдань батьком і сином більше нагадувало Бородінську битву, у якій усі учасники зазнавали величезних моральних втрат, але жодних істотних успіхів не досягали.

І тоді Віктор знову потягнувся до візитівки.

— Алло, це агентство «Переконувач додому»? Мені потрібно переконати сина зробити уроки. І підтягнути оцінки. Арсеній. П'ятнадцять років. Адреса: вулиця Колонтаївська, 24, квартира вісім.

Літній чоловік, якого прислало агентство, провів із підлітком близько години, але із завданням упорався блискуче. Арсеній не лише зробив усі уроки, а й сам пішов допомагати матері мити посуд.

Одразу видно — в агентстві працювали справжні професіонали.

Чоловік із вдячністю прийняв гонорар, попрощався й вийшов.

А Віктор задоволено всміхнувся й знову зайняв горизонтальне положення на дивані.

Незабаром із кухні до нього знову підійшла дружина.

— Слухай, Вітю, дай-но мені на хвилинку візитівку цього чудового агентства переконання, — попросила вона.

Взявши візитівку, Наталя хвилину уважно її розглядала, а потім набрала вказаний номер.

— Алло, це агентство «Переконувач додому»? Мені потрібно переконати мого чоловіка знайти високооплачувану роботу... а краще дві. Переконати його купити мені шубу... а краще дві, діамантове кольє, смарагдові сережки, путівку на Балі, тур до Парижа, а ще заміський будинок із видом на озеро. Будь ласка, переконайте його зробити все це. Плачу будь-які гроші!.. Віктор, тридцять сім років. Стать чоловіча. Адреса: вулиця Колонтаївська, 24, квартира вісім. Чекаю.

Наталя поклала слухавку й подивилася чоловікові в очі...

...у ці сповнені жаху очі.