Збірка гумористичних оповідань

— Добрий день, це ж журнал «Брехунчик»? Герберт Самуїлович? — запитала дівчина. — Я прийшла влаштуватися до вас на роботу журналісткою.

Директор журналу критично оглянув претендентку, дістав блокнот і ручку.

— Для початку ви повинні пройти співбесіду, — сказав він. — Ваше повне ім’я та прізвище?

— Самсонова Валерія Альбертівна, — відповіла дівчина.

— Наш журнал займається публікацією фейкових новин. Тобто вигаданих. Грубо кажучи, ми друкуємо неправду. Вам доведеться постійно брехати. У вас є досвід такої роботи?

— Ні. Але думаю, що впораюся, — скромно відповіла Валерія.

— Оце ми зараз і перевіримо. Скільки вам років?

— Близько п’ятнадцяти. Якщо точніше — п’ятнадцять із половиною.

Герберт Самуїлович усміхнувся.

Дівчина цілком очевидно брехала. Але навіть оком не моргнула. Виглядала вона значно старшою.

— Припустимо. У вас є освіта?

— Звісно. Я лауреатка Нобелівської премії з фізики.

— Що ж, непогано. Чим ви захоплюєтеся?

— Колекціоную королівські корони та ліві черевики президентів різних країн.

— Яке ваше найбільше досягнення?

— Ну... у мене влучила блискавка.

— Чудово. А що ви найбільше любите їсти?

— Верблюжі колючки. Вони такі поживні.

Задоволений відповідями, Герберт Самуїлович зробив кілька записів у блокноті.

— Прекрасно! Під час співбесіди ви доволі непогано брехали. Якщо й надалі не відхилятиметеся від такої поведінки, то без жодних труднощів зможете писати статті для нашого журналу. Ви прийняті, Валеріє.

---

Повернувшись на своє робоче місце, Герберт Самуїлович узяв зі стосу першу-ліпшу газету.

Треба було дати новій журналістці перше завдання.

Як завжди, для цього потрібно було просто перекрутити вже існуючу статтю.

Газета виявилася доволі надійною — «Одеська правда». Вона завжди друкувала лише перевірені факти.

Директор почав вибирати статтю з першої шпальти й прочитав кілька заголовків:

«П’ятнадцятирічна Валерія Самсонова отримала Нобелівську премію з фізики!»

«Юна вундеркінд Самсонова вижила після удару блискавки!»

«Дівчина-фізик у п’ятнадцять років зібрала колекцію королівських корон і президентського взуття!»

«Вечеря з верблюжих колючок для п’ятнадцятирічної колекціонерки!»

Герберт Самуїлович серйозно замислився.

Він дуже рідко помилявся в людях.

Але це був саме той рідкісний випадок.