Збірка гумористичних оповідань

Прем’єр-міністр Генріх Альбертович Шойсман збирав раду міністрів уже не раз. Але саме цього разу він дуже хвилювався. Точніше, навіть не хвилювався, а нервував. А ще точніше — трохи сердився. А якщо бути зовсім точним, його просто розпирало від гніву.

Генріх Альбертович підійшов до дошки, що висіла на стіні. На білій поверхні дошки хтось уже встиг кострубатим почерком написати: «Прем’єр-міністр — дурень!»

Шойсман витер напис рукавом і замість нього написав: «Заборони!»

— Шановні міністри! Я зібрав вас усіх, щоб оголосити: з мене досить! Мені це все вже остогидло!

У залі одразу почулося здивоване перешіптування присутніх.

— Так! Ви мене вже дістали своїми нескінченними витівками, і я вирішив вжити найсуворіших заходів! Вам зрозуміло?

Шойсман суворо оглянув зал. Міністри притихли. Дехто з них зіщулився. Інші винувато опустили очі.

— Для початку розглянемо ваш зовнішній вигляд, — продовжив прем’єр. — Я забороняю в’їжджати до міністерства на самокаті. А також на будь-якому іншому транспортному засобі, включно з лижами.

Розмовляти по фені, матюкатися, публічно їсти козюльки, витягнуті з носа, пити горілку, ходити міністерством голяка й називати мене жирною мавпою. Це насамперед стосується вас, міністре культури. Я забороняю вам ламати двері, коли ви забули ключі від кабінету, підкидати мені в кабінет димову гранату, стріляти з вікон міністерства по голубах із гранатомета. І це я кажу не лише міністру оборони.

Забороняється також втюхувати всім фальшиві долари, тирити гаманці, зривати золоті ланцюжки й просити милостиню перед будівлею міністерства. Так, міністре економіки. Відтепер усе це робити не можна!..

Міністре аграрної політики! Припиніть плямкати під час наради! Що ви весь час їсте? Знову поцупили мій бутерброд із портфеля? Таке враження, що ви приходите на роботу тільки жерти! Я вам це забороняю!

Тепер далі про заборони. Міністру природних ресурсів не можна розливати нафту в кабінетах, міністру екології — розпалювати багаття, особливо там, де нафту вже розлито. Міністру енергетики забороняється підключати до мого стільця електрику, міністру охорони здоров’я не можна ставити мені клізми, підловивши момент, коли я повернувся спиною.

А ви, міністре економічного розвитку, коли припините свої штучки? Скільки можна ходити кабінетами й кричати: «Нам усім скоро кранти!»? У вас що, інших занять немає?

Міністру спорту більше не варто приводити сюди віслюка. Це не спортивний снаряд. І не виправдовуйтеся, що віслюки — брати наші менші. Це ваші брати по розуму!

А ви, міністре освіти? Що ви зараз виставили за табличку: «Банту Гедь!»? До чого цей напис з орфографічними помилками?

Он, беріть приклад із міністра закордонних справ. Лежить собі на підлозі в куточку, нікого не чіпає. Просто він завжди в незрозумілій ситуації падає й прикидається мертвим. На кожній міжнародній зустрічі.

Панове, я дуже прошу вас поставитися до моїх заборон надзвичайно серйозно.

— А що буде, якщо хтось не послухається ваших заборон? — запитав хтось із міністрів.

— Тим, хто насмілиться порушити ці заборони, ми заборонимо брати хабарі! — громогласно оголосив Шойсман.

Більше у присутніх запитань не виникло. Ставки були надто високі, а покарання — суворе як ніколи!

Міністри ще не знали, що таким нехитрим способом прем’єр-міністр України розпочав у країні війну з корупцією.

Безжальну й безповоротну.