Пастки світів

Уся команда одночасно приклала долоні до кам'яних відбитків. У першу секунду запанувала повна тиша, і нічого не сталося. Але вже за мить шістнадцять червоних кристалів у центрі брили почали дрібно тремтіти, здригатися й випромінювати потужну, пульсуючу енергію, яка хвилями розходилася кімнатою.

БУМ!

Стався сліпучий спалах світла, який ледь не засліпив підлітків. Повітря наповнилося гудінням, а за секунду яскраве сяйво безслідно зникло, залишивши по собі лише легке озонне марево.

— Е-е-е... І це все? — першим порушив мовчанку Зак, кліпаючи очима від яскравих плям перед очима.

— Гадаю, так, — відповіла Рита, заворожено дивлячись на портал, що щойно безшумно відкрився у них за спинами. Біла, пульсуюча сфера світилася м'яким, але загадковим світлом. — Нам туди. Хто піде першим?

Команда скупчилася поряд, пильно вдивляючись у біле сяйво порталу й вагаючись робити перший крок.

— Хоча... чому я взагалі питаю? — Рита хижо, злегка бешкетно посміхнулася й із усієї сили штовхнула в портал...

ДРАКО!

Хлопець навіть не встиг нічого зрозуміти чи бодай вилаяти капітана, як уже з криком вилетів із порталу й гепнувся на підлогу в просторій білій кімнаті. Вона була вщент наповнена іншими підлітками-учасниками, які миттєво обернулися й здивовано витріщилися на рудого незнайомця, що так ефектно з'явився перед ними.

Один із хлопців у натовпі голосно розсміявся:

— Ти що, ходити розучився, чувак?

Драко роздратовано пирхнув,густо червоніючи від ніяковості:

— Нічого я не розучився! Просто... — він різко запнувся. Розповідати всім присутнім, що його власноруч штовхнула власна ж капітанка, явно не додавало йому авторитету. — Не твоє діло!

У цей момент із порталу один за одним спокійно вийшли решта членів команди. Кайд, помітивши розпатланого на підлозі Драко, відразу підійшов і простягнув йому руку:

— Ну що, живий, мандрівнику?

— Живий... — пробурчав Драко, вдячно приймаючи руку допомоги від Кайда й підводячись на ноги.

— О БОЖЕЧКИ! — раптом пронизливо заверещав чийсь дівочий голос на всю кімнату. — ЦЕ Ж АТЕМПЕР КАЙД!

З натовпу до рожевоволосого хлопця кулею вискочила миловидна дівчина з блондинистим волоссям та просто божественними, ідеально укладеними кучерями. Вона замигтіла очима й схвильовано притисла руки до грудей:

— Я Молі! Я твоя найбільша фанатка у світі!

Кайд від несподіванки трохи відступив назад, нервово кидаючи погляди на Іджина та Зака у пошуках бодай якоїсь підтримки. Але ті лише мовчки й демонстративно відвернулися, роблячи вигляд, ніби із захопленням роздивляються стелю та присутніх. Мовляв:

«Це твої особисті проблеми, Альпако, сам із ними й розбирайся».

Драко та Деміан одночасно пирхнули від сміху, спостерігаючи за спантеличеним виразом обличчя Кайда.

— Господи, Кайде, я й не знав, що у тебе вже є свій фан-клуб! — глузливо прокоментував Драко.

— Замовкни... — процідив крізь зуби Кайд.

Проте він так і не встиг нічого відповісти дівчині, бо з динаміків під стелею раптом рознісся гучний, урочистий голос:

— Вітаю, дорогі учасники! Я — Ґойкос Мартін. Щиро хочу привітати вас із успішним проходженням усіх випробувань. Ви нарешті отримали свої сили, але пам'ятайте: вам поки що суворо заборонено ними користуватися. Наразі ви всі повертаєтеся по домівках. Через два тижні ми чекаємо вас разом із вашими батьками в головній будівлі для офіційного розподілу на планети. Бажаю вам успіху!

Голос Мартіна згас так само раптово, як і з'явився. У стіні ліворуч одразу ж утворився новий, великий арковий портал, що вів прямо на вулицю. Учасники один за одним почали заходити всередину, кваплячись назустріч свободі.

Рита та її команда йшли останніми. Ступивши через прохід, підлітки нарешті відчули на шкірі тепле сонячне проміння та вдихнули справжнє, свіже, чисте повітря.

Прийшов час прощатися... Але всі вони чудово знали: це розлучення зовсім ненадовго...