Пастки світів

— І це... це було так просто?! — перепитала Жека, яка вже здивовано стояла поруч із Кайдом, розглядаючи його так, ніби він усе ще був рожевим тигром.

— Ага, — коротко відповіла Рита.

Команда повільно, все ще перебуваючи в неймовірному шоці від розкриття кайдової таємниці, покрокувала далі в абсолютно випадковому напрямку.

— Деміане, а пам'ятаєш, ти дещо пообіцяв мені ще на третьому етапі? — раптом стиха заговорив Драко, зрівнявшись із гітаристом.

Деміан від такого несподіваного запитання ледь не перечепився через власні ноги й трохи не впав.

— Га?! Що?.. А, так... точно!

— То... ти знайшов хоч щось? — з надією перепитав рудий.

— Ага, — кивнув той.

— Ви взагалі про що зараз говорите? — підозріло втрутилася в розмову Беккі, переводячи погляд із одного хлопця на іншого.

Деміан знову ледь не спіткнувся від її раптової появи поруч.

— Та... це Драко мені дещо розповів, а я пообіцяв дізнатися більше інформації про це. Якось так.

— Ну-у-у?.. — Беккі примружила очі, пильно й вимогливо дивлячись на синьоволосого.

Драко злегка розсміявся, провівши рукою по (до речі вже заплетеному) волоссю:

— Та давай уже, кажи! Що тут приховувати від власної команди?

Деміан зупинився, важко зітхнув і поправив гітарний ремінь на плечі.

— Добре. Слухайте всі уважно, бо двічі повторювати не буду! Головне твоє питання, Драко, було в тому, яким чином пов'язані твоя мати та мати Рити. Але перед тим, як ти, Рито, щось вигукнеш, я одразу скажу: те, що Драко тоді прийшов до тебе додому — зовсім не випадковість.

Рита, яка якраз відкрила рота, щоб щось різко відповісти, так і застигла на місці.

— Тож, — продовжив Деміан, понизивши голос. — Я дізнався це від своєї мами. Ви можете її знати — Беккер Діола, відома шерифка і так далі. Але зараз не про її посаду. Ось що мені вдалося з'ясувати: Мортея та Сайморія... ворогували. Але не просто так! Вони разом проходили точно такі ж випробування! Словом, у них там дуже складні й заплутані стосунки. Проте я викопав ще більше! Виявляється, моя мама теж була на тих самих випробуваннях. Узагалі, хтось один із батьків кожного з нас проходив це все в одній команді... так само, як і ми зараз.

Він зробив паузу й серйозно подивився спочатку на Драко, а потім на мовчазного Іджина.

— Ну... а ваші мама й тато взагалі були разом. Але ось що мама вирішила мені розповісти додатково: ваш батько був по вуха закоханий у Селестію. Так-так, у нашу «улюблену» Атемпер Селестію! Але як і чому він зрештою обрав Сайморію... я, чесно, не знаю. Це все.

На кілька довгих секунд довкола запанувала абсолютна тиша. Вся команда стояла з широко розплющеними очима та відкритими від шоку ротами...