Пастки світів

Деміан так і застиг на місці, із широко розплющеними очима спостерігаючи, як велична котяча форма рожевого тигра поступово, пляма за плямою, перетворюється на людську постать.

— Та щоб я... — тільки й спромігся вимовити хлопець.

Постать попереду різко обернулася й від несподіванки та переляку відскочила на добрі пів метра вбік.

Деміан пропнувся вперед, блискавично вихопив із-за спини гітару й помалу, обережними кроками попрямував до незнайомця. Він був готовий у будь-яку секунду заїхати інструментом по голові потенційному ворогу. Але, підійшовши ближче, побачив таке, від чого в нього ледь не відвисла щелепа.

На землі, цілий та абсолютно неушкоджений, сидів...

КАЙД?!!!!

— Молю, тільки не бий! — пищачи, благально вигукнув хлопець, прикриваючи голову руками.

— К-Кайд?! — Деміан від тотального шоку аж випустив гітару з рук, і вона з глухим звуком упала на сіру землю. — Це ти... ти був тим рожевим тигрою?!

— Ну... так, — ніяково кивнув Кайд, потираючи потилицю.

Деміан якийсь час просто мовчав, намагаючись переварити інформацію. Потім так само мовчки нахилився й підняв із землі свою гітару.

— Ми назвали тебе Аметистом...

— Ага... Гарне ім'я, мені сподобалося, — посміхнувся рожевоволосий.

— Тебе... тебе погладив Іджин.

— Так... Це було насправді дуже мило, — м'яко зізнався Кайд.

Деміан важко зітхнув і похитав головою:

— Якщо він про це дізнається... він просто впаде в глибоку депресію. Або взагалі вб'ється на місці.

Кайд на секунду задумливо звів брову, а потім рішуче мовив:

— Ані те, ані інше! Бо ми їм нічого, чуєш, НІЧОГО не скажемо!

Деміан від такої новини ледь не поперхнувся повітрям:

— Щ-що?! Ти знущаєшся?! Як мені тепер взагалі дивитися на тебе, знаючи, що це ти?!

— Ну, це вже суто твої проблеми, — легко відмахнувся рожевоволосий. — Усе, ходімо назад до наших!

Не встиг Деміан бодай щось заперечити, як Кайд умить знову перетворився на рожевого тигра й одним влучним ривком закинув хлопця собі на спину.

І вони спокійно покрокували назад до команди, удаючи, ніби взагалі нічого не сталося.

— Рито,дивіться! Деміан його знайшов! — радісно вигукнула Дейзі, першою помітивши появу звіра.

— Ага... — тихо пробурмотів Деміан, із виразом глибокої внутрішньої травми дивлячись на спину тигра.

Хлопець геть не уявляв, як тепер спокійно дивитися цьому «могутньому монстру» в очі, знаючи, що під рожевою шерстю ховається їхній давній Альпака-друг...