Розділ 23
Рита нерухомо стояла перед вхідними дверима власного будинку. Всередині все стискалося від страху. Думки хаотично плуталися в голові: кожна секунда жахливих випробувань була записана й трансльована. А це означало лише одне — це бачили всі. Включаючи її сувору та вимогливу матір.
Рита тремтячою рукою потягнулася до сріблястої ручки й невпевнено натиснула на неї, повільно відчиняючи двері.
Мати сиділа за робочим столом перед монітором комп'ютера, щось ретельно й уважно передивляючись. Почувши звук кроків, вона миттєво підхопилася з місця, поспішила до доньки й зненацька міцно її обійняла.
Рита заклякла на місці, затамувавши подих. Вона очікувала чого завгодно — криків, розчарування, скандалу, — але тільки не цього теплого прийому.
— Ну як ти, сонечко? Як усе пройшло на випробуваннях? Усе було нормально? — швидко засипала її запитаннями мати, відсторонюючись і турботливо оглядаючи дівчину.
— А... ти хіба не бачила? — обережно, здивовано запитала Рита.
— Що саме? А-а-а, ти про записи? Всі вже знають, що випробування знімали на камери. Але трансляцію покажуть тільки завтра. Я ось якраз щойно прочитала офіційне оголошення: усім жителям наказано прийти на головну площу міста.
Всередині Рити все одночасно й похололо, і з полегшенням видихнуло.
Ця інформація означала дві дуже важливі речі:
1. Її особиста катастрофа й покарання відкладалися як мінімум до завтра.
2. Завтра її грандіозний стрибок побачать абсолютно всі — і дорослі, і діти...
— Гей, доню, ти чого раптом така бліда? — занепокоїлася мати, торкаючись чоло дівчини. — Тобі зле?
— Та ні... я просто дуже втомилася, — змушено посміхнулася Рита, а подумки вже попрощалася з життям.
Мати прижмурилася, пильно вдивляючись у доньку:
— Ти точно нічого від мене не приховуєш?
— Що?! Ні, звичайно ні! Мамо, ти що, звідки такі думки! — впевнено й твердо карбувала кожне слово Рита.
Проте всередині неї все просто розривалося від панічного крику:
«Я БЛЯХА ДОБРОВІЛЬНО СТРИБНУЛА З ВЕЖІ !!!!»
— Ну добре, от завтра й подивимося, як ти впоралася, — лагідно посміхнулася мати й погладила її по плечу.
Рита мовчки кивнула, а подумки вже палко молилася всьому, що тільки існує на цій планеті... Навіть Іджину. Особливо Іджину з його ножем...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!