Ключі від фронтиру

Це виглядало як розверзнута рана на самому тілі світобудови. У центрі — абсолютна, глуха, поглинаюча все темрява, а навколо — шалений, вібруючий вихор із сліпучого білого вогню та плазми, розігнаної до божевільних швидкостей. З полюсів цієї темряви в безодню били два титанічні списи з чистої радіації, що гасили світло цілих галактик. Космос навколо квазара не просто світився — він волав від болю.

— Тіктак, коли Довгвік дістанеться сюди, у нас буде приблизно двадцять хвилин, — сказав Тіріган, вдивляючись у сяйливе пекло на оглядовому екрані.

— А чому так мало часу? — запитав дроїд.

— Біля квазара шалене випромінювання. Нам доведеться накрити його вантажівку нашим захисним полем, а це вщент посадить генератори. Тобі-то нічого не буде, а мене навіть скафандр найвищого захисту від такої радіації не врятує.

— Я зрозумів. Діятиму швидко.

— Я все підготував, потрібно лише точно пристикуватися до вантажівки.

— А цей... Довгвік — не прокинеться?

— Не повинен. Я заклав йому повне перезавантаження ядра одразу після виходу з гіпера.

— Я зброю візьму про всяк випадок, — сказав Тіктак. — Мало що.

— Бери обов'язково. Тепер чекаємо, — сказав Тіріган. — Сподіваюся, я ніде не помилився в розрахунках...

Чекати довелося довго. Тим часом як Тіама вже мчала на орендованому глайдері Ілліріумом, порушуючи всі правила руху й привертаючи до себе максимум уваги, Тіріган напружено вдивлявся в мертвий космос, безперервно поглядаючи на хронометр.

— Зараз має з'явитися...

Спалахнуле вікно гіперпереходу викинуло пошарпану вантажівку. Корабель важко підняв щити, скидаючи інерцію.

— Чітко! — Тіріган ляснув долонею по панелі.

«Носоріг» повільно наблизився до дрейфуючого «Мула», захисне поле якого вже починало просідати під шаленими ударами випромінювання квазара. Тіріган поглянув на підсилювачі полів, зібрані ним за техкартами Касти Сет — датчики зашкалювали, показуючи божевільні витрати енергії.

— Треба поспішати! Готуй стикувальний шлюз, — сказав він Тіктаку, надягаючи важкий шолом скафандра.

Коли щити вантажівки майже впали, «Носоріг» накрив її своїм зовнішнім щитом, утворюючи спільний купол. Стикувальний коридор висунувся й уперся в люк «Мула».

— Прокляття! — вирвалося у Тірігана, коли він побачив оплавлену сенсорну панель біля шлюзу. — Випромінювання спалило сенсори, коли просіли поля! Різаком будемо розкривати надто довго... Давай кулемет!

Тіктак одним плавним рухом відтіснив Тірігана назад:

— Відійди, а то уламками скафандр проб'є, — сказав дроїд, піднімаючи важкий триствольний кулемет.

— Та я подивитися хочу...

Те, що Тіріган хотів сказати далі, потонуло в оглушливому витті трьох обертових стволів, що вивергали лавину важких куль із вольфрамовими осердями. Перехідний коридор миттєво наповнився вогнем, пороховим димом та уламками бронесталі, що летіли в усі боки.

Коли гуркіт стих і аварійна витяжка всмоктала гар, перед Тіріганом постала величезна рвана діра в корпусі вантажівки та аварійне освітлення, що блимало всередині.

— Чудово, здоровило! — радісно вигукнув хлопець. — Класно я придумав із кулеметом, еге ж?!

— Мені сподобалося, — зізнався дроїд. — Хоча лагодити мені подобається більше.

— Ну, тут лагодити вже точно нічого! — засміявся Тіріган. — Ходімо швидше!

Шлюз вантажівки вів просто до вантажного трюму, де на двох транспортних платформах спочивали важкі сейф-контейнери із золотом, притягнуті силовою сіткою.

— О, як красиво! — вигукнув хлопець. — Давай, Тіктак, починай!

— Тебе зрозумів. — Дроїд підійшов до першої платформи й, із натугою впираючись ногами в метал палуби, почав штовхати її до шлюзу. — Дуже важка... Можемо не встигнути обидві перевантажити!

— Треба встигнути! Постарайся, а я — до рубки!

Пройшовши у важкому скафандрі коридором, Тіріган опинився в рубці вантажівки. Перед ним миготіли панелі зі збоями й сипали іскрами екрани. Посеред цього хаосу в кріслі пілота завмер Довгвік.

— Перевантажуєшся, друже? — усміхаючись, поплескав його по металевому плечу Тіріган. — Схоже, твоя подорож за межі галактики відкладається!

Відкривши аварійну консоль керування з незалежним живленням, хлопець швидко ввів нові координати:

— Ти будеш першим піратом, який зблизька роздивиться квазар! — сказав він дроїду й із силою опустив важку рукавицю на клавішу введення.

У ту ж мить на екранах спалахнуло гігантське, нестабільне вікно гіперпереходу!

— Це ще що за зараза?! — пробурмотів Тіріган.

Із гіпера буквально вивалився іржавий, понівечений корабель із дивовижною сферою в носовій частині. Слідом за ним із розриву вилетів цілий шлейф димних уламків і невеликий штурмовик, що відчайдушно обертався.

— Знайома конструкція... — тихо прошепотів Тіріган, упізнавши силует стародавнього корабля, і так швидко, як тільки міг у скафандрі, кинувся назад до трюму.

Тіктак уже затягнув першу платформу на борт «Носорога» й збирався йти по другу:

— Тірігане, у нас залишилося сім хвилин! Я можу не встигнути!

— Закривай шлюз! — закричав хлопець. — У нас гості!

Скидаючи на ходу скафандр, Тіріган скочив у крісло пілота «Носорога».

На екранах величезний іржавий гігант підняв мерехтливі щити й відкрив хаотичний, шалений вогонь по другому кораблю. Заряди важкої плазми летіли в усі боки — пошкоджені системи наведення намагалися впіймати імперський штурмовик із розтрощеним крилом.

Штурмовик, з одним працюючим двигуном, з останніх сил ухилявся від спалахів. Його щити вже тріщали під випромінюванням квазара. Відстрілюючись із єдиної кінетичної гармати, що залишилася, імперський пілот буквально здирав зі старого монстра шматки іржавої броні!

— Ти подивися, Тіктаку! В імперця кінетика! Його гармата пробиває щити цього монстра!

— А ти що, знайомий із ними? — запитав дроїд, указуючи на корабель Адохай.

— Стикалися разок... — похмуро відказав Тіріган. — Система захисту Рими тоді нас урятувала.

Один із плазмових зарядів усе ж дістав штурмовик. Його щити спалахнули й остаточно згасли. Імперський корабель виявився беззахисним перед радіацією квазара. Зрозумівши, що жити залишилися лічені секунди, імперський пілот наважився на таран.

Розвернувши понівечений корабель, він на межі можливостей останнього працюючого двигуна врізався просто в хвостову секцію іржавого гіганта!

Вибух випарував штурмовик. Захисне поле величезного корабля-привида замиготіло й упало.

— Відстикуй нас від вантажівки! — закричав Тіріган, коли гармати монстра почали розвертатися в бік «Носорога». — Вони зараз за нас візьмуться!

Тіктак підбіг до шлюзу й із силою смикнув руків'я аварійного відстикування.

Заряди плазми вже проносилися поруч із «Носорогом». Маневруючи на межі можливостей, Тіріган увімкнув форсаж, виводячи корабель із зони обстрілу.

Від ворожого гіганта простягнувся захоплювальний промінь, обплутуючи дрейфуючого «Мула» й підтягуючи його до себе. Але в цей момент виснажені щити монстра остаточно згоріли під випромінюванням квазара. Потік жорсткої радіації випалив залишки систем. Гармати замовкли, захоплювальний промінь розчинився, і в просторі залишилися дрейфувати два мертві кораблі.

— Бачиш, як вдало вийшло! — витираючи піт із чола, сказав Тіріган.

— Що ж тут вдалого? — прогудів дроїд. — Лише одну платформу встигли забрати!

— Ех, старий! Зате наші гроші, що залишилися, тепер як у сейфі Імперського Банку! Ніхто не засіче ці кораблі, і ні в кого при здоровому глузді не вистачить сміливості навіть близько підійти до цього квазара!

— Ну... У тебе ж вистачило сміливості?

— Так я ж трохи геній! — засміявся Тіріган. — Відлітаємо звідси. Час рахувати прибуток!

— Так, ваші світлості... Звісно-звісно! Усього вам найкращого! — Тіама задкувала з удаваною усмішкою, виходячи з розкішного особняка.

Коли важкі двері за нею зачинилися, вона зробила кілька кроків і втомлено опустилася просто на сходи з рожевого мармуру.

Діставши з кобури бластер, вона вперлася дулом у моноліт плити й, підперши голову рукою, відсутнім поглядом подивилася на вечірній Ілліріум.

— От навіть сил пристрелити когось немає... — зі щирим жалем прошепотіла дівчина.

Важко зітхнувши, вона сховала зброю й попрямувала до глайдера.

— Треба дроїда купити... бойового, — пробурмотіла вона, сідаючи за штурвал. — Чудова ідея, до речі! Нехай сам ці замовлення розвозить! — і Тіама вперше за день полегшено усміхнулася.