Ключі від фронтиру

Кліпер утробно загудів потужними спареними двигунами. На панелі приладів один за одним спалахували індикатори систем контролю, видаючи в пілотську рубку нескінченний потік даних про повну бойову готовність корабля.

— Монстр!.. — із неприхованим захватом видихнув Тіріган, дбайливо поклавши долоні на штурвал. — Тіа, ну ти тільки послухай, як він працює!

— Дуже гарно... — нудьгуючим, перебільшено томним тоном озвалася Тіама зі свого крісла. — Прямо як в опері співає.

Не помітивши іронічного підколу, Тіріган із захопленим трепетом продовжував розглядати сяючі прилади на місці першого пілота.

— Зменш тягу в лівому двигуні... — несподівано пролунав із динаміка комунікатора спокійний голос Тіктака, який стояв далеко внизу на палубі ангара біля понівеченого «Носорога».

— От! — Тіріган переможно підняв палець угору й повернувся до сестри: — От що база знань техніків Касти Сет творить зі старим дроїдом! Він уже на слух із півоберта визначає, що й де треба підкоригувати! Дякую, Тіктак! — голосно сказав хлопець у мікрофон, плавно зменшуючи потужність силового агрегату. — Ми полетіли на роботу, а ти берися до ремонту «Носорога».

— Беруся... — долинуло з динаміка у відповідь. — Усе зроблю суворо згідно з твоїм технічним регламентом.

Кліпер граційно й безшумно піднявся над палубою ангара, розвернувся і стрімкою чорною стрілою вилетів за межі аванпосту. Бездоганно подолавши захисний фарватер Рими, корабель набрав швидкість і миттєво стрибнув у гіперпростір, узявши курс на систему Нексар.

За прозорим ліхтарем кабіни звично понеслося фіолетове марево підпростору. Тіама, вмостившись у кріслі другого пілота, відкинулася на м'яку спинку й зосереджено гортала нескінченні сторінки імперських інформаційних баз.

— Історія?.. Юриспруденція?.. — придивившись до екрана сестри, вражено вигукнув Тіріган. — Тіа, з тобою все гаразд? Інформація про новинки імперської моди зазвичай має трохи інший вигляд!

— Ой, замовкни, а! — не відриваючись від читання й скрупульозно роблячи якісь нотатки, буркнула дівчина. — Сиди он і далі захоплюйся виттям своїх улюблених двигунів, не заважай працювати.

— Мені вже варто починати хвилюватися? — примружившись, запитав хлопець.

— Ой, Тірі, ну не заважай! — Тіама досадливо відмахнулася витонченою ручкою. — Потім усе докладно розповім.

Знизавши плечима, Тіріган із головою поринув у вивчення тонких налаштувань бортових систем кліпера.

Система Нексар зустріла їх похмурим, тьмяно згасаючим світилом і величезною кількістю купецьких та вантажних кораблів, що снували у своїх справах від астероїдних поясів до перевалочних станцій. П'ята планета від місцевої зорі під назвою Рі-Куан здавалася зовні повністю огорнутою щільною пиловою хмарою.

Пробившись крізь насичені абразивною зависсю верхні шари атмосфери, близнюки м'яко приземлилися під гігантським прозорим куполом, що захищав шахтарське селище.

Старший копальні Торіан уже чекав на них біля посадкової палуби, нетерпляче походжаючи туди-сюди й заклавши руки за спину.

— Ох і красень!.. — із щирим захопленням промовив він, коли близнюки спустилися трапом.

— Так, — усміхаючись, озвався Тіріган. — Корабель просто чудовий.

— І як же вам вдалося дістати такий рідкісний апарат? — Торіан рукою вказав на широкий, гулкий коридор, що йшов углиб шахтарського містечка.

— Чиста випадковість, — і оком не моргнувши, збрехала Тіама. — Можна сказати, у карти виграли.

— Ну й щасливчики ж ви! Дуже, дуже рідкісний екземпляр...

Вони неспішно йшли живим коридором, яким безперервно снувало безліч робітників, інженерів і вантажних дроїдів.

— Жвавенько тут у вас, — зауважила дівчина, з цікавістю озираючись довкола.

— Так, — кивнув Торіан. — Роботи непочатий край. Поклади родію на цій планеті неймовірно багаті, але й охочих поживитися чужою працею теж, на жаль, вистачає.

— У вас проблеми з піратами? — прямо запитав Тіріган.

— Та з цією проклятою «Чорною десятиною»! — Торіан засмучено й важко похитав головою. — Обклали всі виходи із системи. Хочуть стабільно отримувати десять відсотків від усього видобутого й переробленого концентрату.

— То, може, варто просто погодитися й платити? — запитально глянула на шахтаря Тіама.

— Ні, не варто, — жорстко, з металом у голосі відрізав той. — Апетит, знаєте, приходить під час їжі. До того ж у нас унікальна технологія виробництва родієвого концентрату, ні в кого на Фронтирі такої чистої переробки немає. Імперія купує все до останньої крихти, навіть не дивлячись на ціну!

— Ну то найміть професійних найманців для конвою. Навіщо ризикувати? — знизав плечима Тіріган.

— Наймали вже... — гірко відповів Торіан. — Тільки вони потім тікали просто під час польоту, прихопивши нашу продукцію разом із кораблями. Надто вже велика спокуса. А в мене кожен грам концентрату на суворому обліку перед інвесторами.

— Ну, ми-то точно нікуди не втечемо! — засміялася Тіама.

— Дуже на це сподіваюся, — озвався шахтар.

— Плутос сказав, що базова оплата у вас не дуже велика... Скільки конкретно за один рейс ви готові заплатити? — одразу перейшла до справи Тіама.

— За рейс я заплачу сто п'ятдесят фаворитів, — сказав шахтар, уважно спостерігаючи за миттєво зміненим виразом обличчя дівчини.

— Усього лише?! — Тіама явно була глибоко обурена. — Може, хоча б двісті?

— Перший рейс — рівно сто п'ятдесят, — безапеляційно відрізав Торіан. — А от потім уже подивимося на результати.

— Так, давайте вже говорити відверто, — Тіама рішуче взяла шахтаря під лікоть і зупинила його посеред коридору. — Ну не може ж бути такого, щоб ви, маючи такий колосальний дохід, були елементарними скнарами!

— А я й не скнара, — тонко всміхнувся Торіан. — Якщо ви на ділі підтвердите, що на вас справді можна надійно покластися, у мене для вас припасована дуже й дуже цікава пропозиція.

— От із цього й треба було від самого початку починати, дорогий мій Торіане! — лагідно проспівала Тіама, сяючи чарівною усмішкою. — А не пропонувати нам тут дрібні чайові.

— Ви, мадемуазель, надзвичайно приваблива й неймовірно розумна жінка, — засміявся шахтар. — Доставите вантаж цілим — і ми докладно обговоримо нашу постійну співпрацю.

Вони увійшли до складського приміщення, що перебувало під охороною, де на міцних силових стелажах довгими рядами стояли прозорі герметичні контейнери з мерехтливим сріблясто-білим порошком.

— Ось воно, усе наше головне багатство, — обвівши рукою склад, тихо промовив Торіан.

— Ох, нічого собі!.. — озираючись навколо, вражено вихопилося у Тірігана. — Тепер мені остаточно зрозуміло, чому вами так пильно цікавляться бандити всіх мастей.

— Ось саме ваш вантаж, — сказав шахтар, указуючи на окремо запаковану й опечатану партію контейнерів.

— І скільки це в грошах, якщо не секрет? — із цікавістю запитала Тіама.

— Вам краще цього навіть не знати, — Торіан ніяково відвів погляд убік. — Дуже багато. І в цьому наша головна проблема.

Тіама м'яко підійшла до шахтаря майже впритул і тихо, але з особливим натиском промовила:

— Триста фаворитів за перший рейс.

— Але... — Торіан спробував було заперечити.

— Триста, і ні фаворитом менше! — м'яким, але таким, що не терпить заперечень, голосом повторила дівчина. — А вже потім ми сядемо й спокійно поговоримо про інвестиції та співпрацю.

— Гаразд, здаюся! — махнув рукою шахтар. — Але тільки тому, що вас особисто рекомендував Солодкий Плутос, а я зараз справді у безвихідному становищі.

— От і чудово домовилися! — весело вигукнула Тіама. — Хочете цукерку?

— Це від Плутоса цукерка?

— Так, його улюблені.

— Тоді давайте одразу дві, — усміхнувся Торіан.

Погрузочні дроїди акуратно перенесли контейнери з найціннішим концентратом до вантажного трюму «Аніуми», ретельно закріпивши їх пневматичними захватами.

— Ну що ж, друзі, я дуже на вас сподіваюся, — прощаючись біля трапа, промовив Торіан. — Ось повні польотні координати й секретні коди імперської бази на Крон-Кразі. Вивантажите контейнери, надішлете мені офіційний імперський акт приймання — і я одразу ж переведу гроші.

— А аванс? — Тіама з милою усмішкою подивилася на шахтаря.

— Ох, мадемуазель... З вашим шармом сперечатися просто неможливо! Ось, трімайте. — Він дістав із внутрішньої кишені маленьку прозору колбочку, на самому денці якої пересипалося зовсім трохи дорогоцінного білого порошку.

— Дякую! — ховаючи колбу до куртки, сказала дівчина. — Не сумнівайтеся, усе пройде ідеально. Ходімо, Тірі, час попрацювати.

Попрощавшись із Торіаном, близнюки піднялися на борт і вирушили в дорогу.

Набираючи швидкість усередині жвавої системи Нексар, Тіріган безперервно кидав тривожні погляди на оглядовий тактичний екран.

— Чого ти такий смиканий? — запитала сестра.

— За нами стежать, — тихо, крізь зуби сказав Тіріган. — Он та невелика вантажівка... Але, судячи із сигнатури, на ній стоять перероблені двигуни від важкого військового штурмовика.

— Узагалі не здивована, — крутячі в пальцях колбочку з білим порошком, озвалася Тіама. — Зважаючи на те, що в нас зараз у трюмі лежить товару майже на мільярд фаворитів.

Тіріган витріщив очі й шоковано втупився в сестру:

— Скільки?! Ти взагалі при своєму розумі?!

— Тірі, заспокойся, а то очі випадуть! — фиркнула сестра. — Родій коштує вдвічі дорожче за чисте золото, братику, ау!

— Ну, тепер мені остаточно зрозуміло, чому наймані кур'єри так часто тікають... — пробурмотів хлопець.

— Або чому вони так часто просто зникають у космосі, — тихо додала Тіама.

«Аніума» вийшла на рубіж і плавно стрибнула в гіперпростір, миттєво залишивши далеко позаду нав'язливу вантажівку.

— Ну от і відірвалися! — безтурботно потягнулася Тіама. — Життя знову починає набувати приємного золотавого відтінку, правда?

— Так, Тіа, перед тобою панель керування вогнем, — суворим тоном перебив її хлопець. — Тільки тут вона трохи складніша, ніж була на «Носорозі».

— Навіщо ти мені це кажеш? — здивувалася дівчина.

— А ти справді думаєш, що ця вантажівка так просто від нас відстане? Чи ти свято віриш, що її пілоти не знають координат імперської бази, куди ми трімаємо курс?

— Я починаю трохи нервувати... — перелякано промовила дівчина, миттєво втративши всю свою безтурботність.

— Так, спокійно. У цьому кліпері є парочка оригінальних сюрпризів, про які на Фронтирі навряд чи хтось узагалі знає, — упевнено сказав Тіріган. Його пальці стрімко літали по сенсорних панелях керування, задаючи нові команди оборонним системам. — Ми вийдемо з гіперпростору досить далеко від стандартної точки призначення. — Тіріган розгорнув над консоллю об'ємну карту системи. — Дивись, це планета Крон-Краг — крижаний світ, там розташовані збагачувальні заводи Імперії. Ми летимо туди, але вийдемо на самому краю сонячної системи. З нашою швидкістю ми швидко дістанемося атмосфери, але якщо там виставлена засідка... у них буде час рівно на один прицільний залп. А плазму ми на маневрах не переженемо... мабуть.

— Гаразд, Тіа, заспокойся... Заспокойся, — тихо сказала сама собі дівчина. — Це тепер твої нові життєві реалії, дівчинко.

— Ха! Ну ти даєш, сестро! Та впораємося ми, просто чітко слухай мої команди.

— Я приготувалася, заспокоїлася, змирилася і вся в увазі, — карбовано промовила дівчина, вчепившись у гашетки.

Кліпер майже подолав відстань стрибка.

— Готуємося, сестричко! Видихни, ти все вмієш. Виходимо!

Фіолетове марево підпростору миттєво спалахнуло сліпучим світлом і змінилося звичним чорним космосом. На об'ємній карті одразу замиготіли контрольні маяки Імперії, утворюючи захисний периметр навколо біло-блакитної кулі планети Крон-Краг.

— Нам туди! — кинув Тіріган, гасячи інерцію гіперпереходу й на повну потужність запускаючи маршові двигуни.

Тієї ж миті по обидва боки від кліпера спалахнули два просторові вікна, і у відкритий космос вивалилися два піратські кораблі, один із яких був тією самою переробленою вантажівкою.

— А ось і наш оркестр завітав... — нервово ковтнувши, промовила Тіама.

«Аніума» стрімко набирала хід, миттєво піднімаючи силові щити.

— Викликаю Крон-Краг! — Тіріган задіяв імперську частоту.

На екрані з'явився похмурий імперський офіцер у важкому бойовому спорядженні:

— Ідентифікаційні коди! — коротко кинув він. — Бачу, ви з Рі-Куана. Торіан попереджав, що ви летите.

— За нами тут «оркестр» слідом вискочив! — вигукнув хлопець, поки повз прозорий ліхтар рубки проносилися згустки плазми.

— Засікли цих виродків! Уже вислали вам назустріч дві ланки «Хижаків»! Трімайтеся, малята! — Офіцер миттєво відключився.

— Так, від Імперії зараз користі мало, даємо собі раду самі! Тіа, викидай пастки!

На витонченому корпусі кліпера синхронно відкрилися технологічні ніші, з яких у вакуум висипалися десятки сяючих пристроїв, схожих на маленькі чотирикінцеві зірочки. Зібравшись у два щільні рої, вони з шаленою швидкістю кинулися назустріч переслідувачам.

Один із піратських кораблів заклав крутий віраж, ухиляючись від зіткнення з роєм, і терміново перенаправив усю енергію на щити, припинивши вогонь. А от вантажівка на повному ходу влетіла просто в сріблясту хмару. Її щити вкрилися численними детонаціями, миттєво мерехтячи й втрачаючи потужність. Від рою залишилося лише кілька «зірочок», але вони наскрізь пробили ослаблений кормовий захист і влетіли просто в сопла двигунів.

Вантажівку страшним детонаційним вибухом перевернуло набік, і вона, безпорадно обертаючись навколо своєї осі, за інерцією полетіла в темряву.

— Стріляй, Тіа! — крикнув Тіріган. — Другий трімає щити на максимумі, він не зможе дати багато енергії на гармати!

Світні енергетичні черги зі схованих турелей «Аніуми» потягнулися до переслідувача, що залишився, вгризаючись у його силове поле, а з корми його вже наздоганяв другий рій розумних пасток. Піратський корабель зробив відчайдушний маневр ухилення, але це не допомогло — Тіама намертво зафіксувала його в прицілі, буквально заливаючи пострілами.

Скидаючи швидкість, щоб збільшити дистанцію, переслідувач упіймав у корму ще кілька зірок-пасток, почав різко втрачати хід і потужність щитів. Вочевидь, його капітан вирішив, що краще сьогодні залишитися зовсім без здобичі, ніж теліпатися на імперській шибениці: корабель стрімко пішов убік і стрибнув у рятівний гіперперехід.

Тіріган скинув швидкість, вимикаючи бойовий режим. Розумні пастки слухняно повернулися до кліпера, зайшовши у свої ніші під обшивкою. У цей момент просто над ними з ревом пронеслася ланка імперських «Хижаків», що летіла до безпорадно дрейфуючої піратської вантажівки.

— Когось сьогодні точно повісять! — нервово засміялася Тіама. Повернувшись до брата, вона щиро додала: — А ти, Тірі, просто молодець! Люблю тебе, братику!

— І я тебе, Тіа... — важко видихаючи, промовив хлопець. Зачекай, — завмер він: — Стій, ти сказала, що любиш мене?!

— Тобі почулося, — сховавши лукаву усмішку, відповіла дівчина.

На головному екрані знову з'явився вже знайомий імперський офіцер, але тепер у польотному шоломі:

— Молодці, хлопці! Спритно ви їх обробили! Ох, а кораблик у вас, бачу, дуже непростий... І навіть без офіційної імперської реєстрації. Непорядок!

«От чорт...» — подумки вилаявся Тіріган.

— Та не переймайся ти так, герою! — засміявся офіцер. — Вважай, що я нічого стороннього не помітив. А тимчасову ліцензію в нас на базі можна оформити буквально за пару хвилин.

— Щиро вам дякуємо! — втрутилася Тіама, непомітно тицьнувши брата ліктем у бік. — Ми просто ще не встигли оформити документи!

Приземлившись на густо засипану снігом палубу відкритого причалу, близнюки вибралися назовні. Сильний крижаний вітер і люта хуртовина миттєво закружляли навколо, ледь не збиваючи з ніг. Біля входу до шлюзу бази стояв імперець, активно махаючи їм рукою.

— Ви, хлопці, явно не по сезону вдягнені! — засміявся він, розглядаючи близнюків, які миттєво посиніли від холоду. — Наша планета жартів не любить. Вивантажуйте концентрат! — голосно крикнув він команді сервісних дроїдів. — Ну що, ходімо оформлятися? Мене, до речі, звати центуріон Еріон тем Вілсар. Можна просто Ер. Дозвольте, мадемуазель? — Він галантно запропонував руку Тіамі.

— О, Еріоне... Це так елегантно! — проспівала Тіама, із задоволенням беручи офіцера під руку.

У глибокому, опалюваному приміщенні бази близнюків одразу напоїли гарячим чаєм і видали їм теплі довгі куртки військового зразка.

— Ви ж тепер до нас постійно в гості прилітатимете? — не зводячи сяючого обличчя з Тіами, говорив Еріон. — Тепер, після того як ми завдяки вам нарешті спіймали цих негідників, ми вам тут завжди щиро раді!

— Вони що, дуже вам дошкуляли? — запитав Тіріган, зігріваючи руки об чашку.

— Не повірите! Пів року ця парочка тероризувала кур'єрів із різних планет просто в нас під носом! — Еріон емоційно сплеснув руками. — Ми вже й засідки влаштовували, і цілодобові патрулі по всій системі запускали... А вони ніби наперед знали про всі наші переміщення!

— Навідник у вас у штабі, чи що? — тихо, не подумавши, сказав Тіріган.

— Тихіше! Не варто тут про такі речі вголос говорити, — офіцер миттєво зробив серйозне обличчя. — Командування й так сходить з розуму від самої цієї думки.

— Вибачте, я не подумав, — зніяковів хлопець.

— Та годі. Ось сьогодні цю трійцю відправимо провітритися, — Еріон невизначено показав рукою на трьох піратів із зав'язаними очима, які сиділи за прозорою силовою перегородкою, — і полковник буде дуже радий. Мені ось уже особисту подяку в особову справу внесли! А ось і ваші документи. — Він поклав на стіл кристал із ліцензією на кліпер і підписаний імперський акт про прийняття вантажу. — Це найменше, що я міг для вас зробити.

— Дякую, дорогий мій Еріоне! — Тіама широко й чарівно усміхнулася. — А... премія нам за затрімання піратів, бува, не належить?

— Мадемуазель, я б і радий... Але формально піратів узяли наші «Хижаки», а не ви. Тож вибачте.

— Гаразд, головне — вантаж цілим доставили, — відмахнувся Тіріган.

— О ні, це абсолютно неправильно! — усе так само мило усміхаючись, заперечила Тіама. — Ми ж цілком можемо офіційно подати на розгляд Вищого Штабу запис бойового зіткнення із систем нашого корабля...

Центуріон повільно відкинувся на спинку крісла й схрестив руки на грудях:

— А вам, мадемуазель, як я бачу, палець до рота не клади — відкусите!

— Причому по самий лікоть! — гордо додала Тіама. — Ну то як ми будемо виходити з цієї делікатної ситуації?

— Гаразд, ходімо, — офіцер підвівся з-за столу. — Зараз я вам дещо покажу.

Вони пройшли довгими гулкими коридорами вглиб складського комплексу. Центуріон відімкнув масивні двері складу, де на пролітних стелажах акуратно лежали запаковані комплекти новенької імперської форми. Він розгорнув один із них:

— Це легка літня форма. Її через помилку постачання прислали до нашого крижаного раю. Звісно, використовувати її тут ми не можемо. Заберіть сто комплектів — це буде рівно половина вашої премії за базовою собівартістю форми. А ми їх просто спишемо як втрату під час транспортування на далекі застави. У наших суворих умовах це не рідкість.

— Але ж цього мало! — надула губи Тіама.

— Це все, що я можу для вас зробити, мадемуазель, — зовсім рівним, крижаним тоном промовив центуріон, і в його очах на мить промайнув пронизливий, небезпечний холод. — Давайте не будемо псувати так добре розпочаті взаємини.

— Гаразд, Еріоне, ми згодні, — миттєво відчувши межу, поступилася Тіама. — Забираємо.

— Ну от і чудово! — центуріон, повеселішавши, плеснув у долоні. — Зараз дроїди все швидко завантажать.

Попрощавшись із крижаною базою Крон-Крага, близнюки вирушили у зворотний шлях, насамперед надіславши підтверджувальні документи Торіану. У відповідь миттєво надійшов повний розрахунок за рейс і дата наступного вивантаження.

— Де ж я схибила... — до крові кусаючи губи, міркувала вголос Тіама. — Усе ж було вивірено як слід!

— Ти про що, Тіа?

— Та той центуріон... Ти бачив його погляд наприкінці?! Жах просто!

— Ти просто перегнула палицю, сестричко. Іноді варто вчасно відступити й не вичавлювати з людей усі соки.

— Ну, це ти Тиктаку розкажеш, коли повернемося, — зітхнула Тіама. — А я, мабуть, зроблю для себе правильні висновки.