Ключі від фронтиру

Важкі імперські «Мамонти» повільно підняли свої величезні, роздуті туші в повітря й почали впевнений вихід на планетарну орбіту. «Носоріг» слухняно рушив слідом за ними, стрімко набираючи швидкість і висоту.

У пілотській рубці замиготів комунікатор, і над панеллю керування виникла голограма Кайрена.

— Я зовсім забув обговорити з вами оплату, — капітан вивів на екран віртуальний бланк відкритого чека без зазначеної суми. — Впишіть гонорар самі, Імперія сьогодні пригощає! — Капітан голосно зареготав після останніх слів, але відразу ж урвав сміх: — Пробачте, не стрімався. Це суто нервове. Солодкий Плутос сказав, що ви хлопці чесні й зайвого не візьмете, а мені просто щиро соромно диктувати жорсткі умови через... характер нашого вантажу.

— Як я вас чудово розумію, — співчутливо протягнула Тіама. — А скільки ви зазвичай платите за стандартний супровід?

Капітан на мить замислився, дивлячись на прилади:

— Ну, рідко таке буває, але зараз практично всі підрозділи Імперії готуються до нової військової кампанії. П'ятсот імперських фаворитів вас влаштує?

— Сімсот, — безапеляційно й твердо відрізала Тіама.

— І чотири міри очищеного палива найвищої імперської марки зверху, — швидко додав зі свого крісла Тіріган.

— Чотири міри?! Та куди вам на вашому кориті стільки? — щиро вигукнув капітан.

— Отже, щодо фаворитів у нас жодних заперечень немає, — підбила підсумок Тіама, переможно всміхнувшись. — Гаразд, ми згодні на три міри палива, але виключно імперського очищення.

— Добре, по руках, — приречено махнув рукою капітан Кайрен. — Сам винен, нічого було пропонувати відкритий чек.

— Ми чесні торговці, — з удаваною гідністю й гордо піднятою головою промовила Тіама. — Зайвого нам від вас не треба. Ми з інших своє візьмемо.

— Чудове життєве кредо, мадемуазель! — Капітан з усмішкою жартома віддав їй честь і вимкнув голограму зв'язку.

Справжні пригоди почалися одразу після того, як караван вийшов із першого гіперпросторового стрибка на проміжній точці маршруту для стабілізації векторів. Важкі транспорти, готуючись до наступного тривалого стрибка, трохи прочинили зовнішні заслінки вантажних трюмів, впустивши всередину крижаний космічний холод, щоб хоч якось загальмувати процес гниття м'яса.

Тієї ж миті на панелі приладів «Носорога» вимогливо й тривожно замиготів сигнал виклику.

— Здається, до нас усе ж таки вирішили приєднатися наші таємні шанувальники, — пролунав напружений голос капітана Кайрена. — Наші системи засікли щонайменше п'ять легких винищувачів і один важкий штурмовик. Вони йдуть на досвітловій швидкості просто в наш квадрат.

— Дивно, а я їх на радарах взагалі не бачу, — насупився Тіріган, вдивляючись у порожні оглядові екрани.

— Вони йдуть під активним маскуванням, але в мене стоять найновіші сканери Касти Ра, — пояснив імперець.

— Та бачимо ми їх, бачимо! — Тіама швидко штовхнула брата ліктем у бік. — Просто мій братик сьогодні трохи не виспався. Капітане, давайте швидко звіримо бойовий вектор.

— Курс на 3584, корекція 54, — чітко відгукнувся Кайрен.

— Точно, — Тіама приклала два пальці до скроні в жартівливому вітанні. — Ми повністю готові, не хвилюйтеся.

— Та вже, забагато їх на нашу душу... — з явним сумнівом у голосі протягнув капітан. — Ну гаразд, мої «Кобри» теж займають бойовий порядок.

— Капітане, скомандуйте транспортам екстрено перезапустити маршові двигуни. Нехай пілоти просто зараз готуються до стрибка, — швидко промовив Тіріган, перехоплюючи штурвал.

— Навіщо перезапускати посеред космосу? — не зрозумів капітан.

— А тому, що під час перезапуску за аварійним протоколом автоматично відкриються зовнішні заслінки для екстреного скидання залишків палива й охолодження систем!

— Не знав про таку особливість... — здивовано озвався імперець. — Спробуємо.

— І силові щити після скидання підніміть рівно через десять секунд.

— Гаразд, — кивнув капітан, хоча й подивився на голограму хлопця досить підозріло.

— Ви очима так не зиркайте, ваша високосте, — втрутилася в розмову Тіама. — І слухайте, що вам брат каже. Він у нас справжній бог усіляких залізяк.

Зв'язок вимкнувся. Тіріган задоволено всміхнувся сестрі:

— А ти чудово придумала, як у нього поточні польотні координати вивідати. Я ж їх через маскування піратів справді не бачив.

— Учись, рабе шестереньок, великому мистецтву вести переговори! — гордо підморгнула йому Тіама.

Противник з'явився раптово. Піратські винищувачі скинули маскування й кинулися в люту атаку саме в ту мить, коли величезні, щільні хмари аварійно скинутого палива відокремилися від корпусів транспортів, а над кораблями Кайрена почали повільно розгортатися мерехтливі силові поля. Нападники щосили намагалися з ходу вразити вразливі сопла вантажовозів, але пробити свіжі імперські щити не мали жодної можливості.

— Трімайся! — гаркнув Тіріган, закладаючи крутий віраж по складному, ламаному вектору.

«Носоріг» відчайдушно затрусився, його старі двигуни надсадно заревли від шаленого перевантаження, коли штурмовик близнюків на величезній швидкості буквально врізався в нерівний стрій нападників. У жорсткому зіткненні силових полів перемогу здобув важкий імперський «Носоріг». Два піратські винищувачі з глухим скреготом відскочили від його броні, миттєво втрачаючи швидкість і безпорадно перекидаючись у відкритому просторі.

— Тірі, ти що, нас на таран вирішив пустити?! — з жахом закричала дівчина, мертвою хваткою вчепившись у поручні крісла.

— Ми банально важчі, і щити в нас потужніші! Помовч краще й стеж за іншими!

Спіймавши в перехрестя прицілу один із винищувачів, що перекидався, Тіріган обережно натиснув на гашетку. Коротка, зла черга з енергетичних гармат на друзки рознесла корабель піратів, перетворивши його на швидко згасаючу хмару розпечених газів.

— Так, чудово. Наступний... — пробурмотів собі під ніс хлопець, закладаючи нову петлю.

Однак упіймати в приціл юркі, швидкісні машини нападників виявилося справою непростою. І тут на допомогу вчасно прийшли дві «Кобри» супроводу. Заливаючи простір навколо себе щільним вогнем плазми, вони змогли вщент збити один ворожий винищувач і серйозно пошкодити другий.

— А де їхній важкий штурмовик? — вдивляючись у мерехтливі екрани тактичного огляду, запитала Тіама.

— Він вичікує, відчайдушно маневруючи й ухиляючись від вогню у відповідь, — крізь зуби процідив Тіріган. — На цьому штурмовику сто відсотків іде абордажна команда. Вони чекають слушного моменту.

У цей момент одна з «Кобр» охорони спалахнула яскравим смолоскипом після точного влучання піратів і на повній швидкості врізалася в силовий щит вантажного транспорту, розлітаючись на сотні дрібних уламків.

— Ми втрачаємо час! Чорт, втрачаємо час! — вчепившись у штурвал так, що побіліли кісточки пальців, процідив крізь зуби Тіріган. — Швидко виклич мені капітана, живіше!

Голограма Кайрена миттєво спалахнула на панелі керування.

— Капітане, терміново скиньте потужність силових щитів на своєму головному транспорті рівно на п'ятдесят відсотків! — закричав Тіріган. — І коли я скомандую — піднімете назад на максимум!

Капітан уже відкрив рота, щоб обуритися божевільному наказу, але хлопець жорстко перебив його:

— Просто робіть, що я кажу, інакше нам усім зараз кінець!

Щити величезного транспорту миттєво зблідли, скидаючи захисну енергію, і тієї ж миті з-під маскувального поля в атаку рвонув піратський штурмовик. Хижо вишкіривши розгорнуті магнітні абордажні гарпуни, він на повній швидкості пішов до беззахисної туші «Мамонта».

Тіріган холоднокровно вичекав кілька болісних секунд, поки ворог підійде впритул, і видав довгу, безперервну чергу з усіх гармат. Залп припав точно по дрейфуючій навколо транспорту хмарі раніше скинутого палива. Паливна суміш миттєво здетонувала, вибухнувши сліпучим, шаленим спалахом і повністю засліпивши оптичні сенсори та пілота штурмовика.

— Піднімай поля! — закричав Тіріган у комунікатор.

За мить, коли захист транспорту знову вийшов на сто відсотків, штурмовик піратів, що втратив орієнтацію, з усього розмаху врізався в невидиму стіну силового щита. Засліплений пілот просто не встиг зреагувати й вчасно змінити вектор польоту. Корабель нападників важко блимнув ослабленими після страшного удару власними щитами, і його безпорадно відкинуло в простір — просто під прицільні маркери «Носорога».

— Отримуй, гад, — видихнув Тіріган.

Потужний здвоєний залп з енергетичних гармат штурмовика миттєво випарував піратський флагман. Два винищувачі нападників, що залишилися, побачивши, що їхній важкий корабель прикриття знищено, а бій остаточно програно, поспішно відступили й стрибнули в безпечний гіперпростір.

— Ну ти даєш, хлопче... — важко витираючи рукавом рясний піт із чола, видихнув імперець, що з'явився на зв'язку. — Слухай, Тірігане, не хочеш до мене в регулярний підрозділ піти? Гарні чини зроблю!

— О, ні, — Тіріган тільки-но почав приходити до тями після шаленої битви, важко віддихуючись. — Дякую за пропозицію, але ми якось самі по собі звикли.

— Дивись, я ж і сестру твою можу прилаштувати на хорошу посаду!

— Та ви від неї з глузду з'їдете вже за пів години! — заливисто засміявся хлопець і тут же отрімав заслуженого, дзвінкого потиличника від Тіами.

— Гаразд, рятівники мої, час рухатися далі, поки нові гості не нагрянули, — усміхнувся Кайрен. — Я запускаю стрибкові вектори.

Транспорти каравану, а слідом за ними й «Носоріг», один за одним пішли в очищувальний гіперпросторовий стрибок.

— Ну, дякую вам величезне, хлопці. Щиро вдячний, — тепло говорив капітан Кайрен де Кріа, коли вони нарешті благополучно досягли Потрійного сектора й пришвартувалися на безпечній імперській станції. — Я обов'язково рекомендуватиму ваш екіпаж усім своїм знайомим постачальникам.

— Це просто чудово, — чарівно усміхнулася в екран Тіама. — Капітане, а можна нам отрімати нашу заслужену оплату за цю невеличку веселу пригоду?

— Звичайно, секунду.

Голограма капітана на мить зникла, а на комунікатори близнюків одночасно надійшли повідомлення про солідне поповнення банківського рахунку.

— Як і домовлялися, усе суворо по-чесному, — підтвердив Кайрен, що повернувся. — І пристикуйтеся до нашого третього транспорту, ваші три міри очищеного палива вже повністю готові до передачі.

Забравши контейнери з новенькими паливними елементами й тепло попрощавшись з імперським екіпажем, «Носоріг» негайно відстикувався й вирушив у зворотний шлях до системи Форамен.

— Непогано все пройшло, — зауважила Тіама, з щирою теплотою й гордістю дивлячись на втомленого брата. — Ти сьогодні був просто супер, Тірі. Я тобою по-справжньому пишаюся.

— Дякую, сестричко, — усміхнувся хлопець, не відриваючи погляду від навігаційних панелей. — Треба б, до речі, одразу частку Солодкого Плутоса переказати за наводку й ножі.

— Уже все зробила! — радісно вигукнула дівчина, показуючи йому екран свого термінала. — Переказала його відсоток і повністю оплатила ті срібні клинки. Тож боргів у нас більше немає, Тірі. Чистий прибуток!

— А тепер, — загадково протягнув Тіріган, переводячи двигуни корабля в режим розгону, — ми... летимо...

— Додому! — в один голос весело вигукнули близнюки.

Благополучно подолавши заплутаний, хитрий протизенітний фарватер системи, «Носоріг» м'яко приземлився на яскраво освітлену палубу ангара покинутого аванпосту Рими.

— Я голодний як... — почав було Тіріган, вибираючись зі шлюзу.

— Як величезний слон! — зі сміхом перебила його Тіама. — Ходімо швидше до житлового сектора, я теж страшенно зголодніла.

Йдучи довгим, гулким коридором бази, близнюки раптом завмерли. Звідкись із глибини приміщень долинала негучна, ритмічна й дуже приємна музика. Вони здивовано переглянулися.

— Це що... наш Тіктак там так розважається, чи що? — пирснула зі сміху Тіама.

Підійшовши ближче до відчинених дверей харчоблока, близнюки від побаченого просто не змогли стрімати дружнього реготу. З подарованого радіоприймача на повну гучність лунала бадьора танцювальна мелодія. Посеред приміщення стояв величезний Тіктак. Майже торкаючись головою високої стелі й кумедно поскрипуючи своїми залізними суглобами, велетень дуже обережно й безглуздо пританцьовував на одному місці. Принаймні саме так це комічно виглядало збоку.

Поруч стояв пластиковий стіл, який робот примудрився акуратно накрити чистою білою скатертиною й навіть розклав прибори на дві персони. По всьому блоку розносився напрочуд апетитний, смачний запах свіжоприготованої їжі із заправленого картриджами харчового принтера.

— Я взагалі-то знаю, що ви стоїте там і дивитеся на мене, — не повертаючи голови, раптом прогудів Тіктак. — Я просто дуже радий, що ви живі й повернулися назад.

— А звідки до тебе так швидко надійшла інформація, яка тебе так сильно потішила? — давлячись від сміху, поцікавилася Тіама, заходячи всередину.

— З радіо, — дроїд довгим пальцем указав на приймач, що мерехтів вогниками. — У новинах сказали, що в Потрійному секторі знищено піратське угруповання, а імперський караван із вантажем уцілів. І ще... я тепер знаю ваші справжні імена.

— Треба ж, як швидко в нас новини по Фронтиру розходяться. Напевно, Солодкий Плутос уже встиг постаратися й розтрубити всім підряд, — відсміявшись, зауважила Тіама.

— Сідайте швидше, я приготував вам гарячу їжу, — дроїд незграбно вказав величезною рукою на принтер. — А я, мабуть, піду, закінчу генеральне прибирання в житловому блоці.

Поскрипуючи суглобами в такт басам, що били з динаміка, велетень повільно вийшов із кухні, не забувши дбайливо прихопити із собою приймач із музикою.

— Ну що, Тірі, ми з тобою великі молодці, — м'яко сказала Тіама, сідаючи за стіл і дбайливо накладаючи паруючу їжу в тарілку брата. — А ти сьогодні — особливо.

— Ми обоє молодці, сестричко, — усміхнувся Тіріган, беручи виделку. — Дуже сподіваюся, що все це — лише самий початок нашого великого везіння на Фронтирі.