3 розділ

Заснула я, здається, ще з ложкою у роті. Та що це таке?..

Коли знову розплющила очі, наближався вечір, у кімнаті панували сутінки. Джо, при світлі дивної лампи, що висіла під стелею без кріплення, порався біля грубки.

- Ти що, мені снодійне в їжу підмішуєш? - пробурчала я, сідаючи на стілець.

- Ні, - почувся тихий сміх, - це твоя магія. Протоки розкрилися, але щоб нормально запрацювати, їм потрібно багато енергії, ось сила тебе й вимикає. Потерпи ще кілька днів, там полегшає.

Та мені, наче й не важко, особливо якщо не думати про рідних. Ех...

- Джо, а часто трапляються у вас?

- Хто?

- Ну, мандрівники з інших світів?

- Та ні. Не знаю, – задумався він. - Років десь десять тому наші маги-вчені намагалися створити портал у сусідній вимір, але щось пішло не так, і проект закрили. А як ти... Не чув ніколи. Навіть якщо хтось і був, то про це не говорять. І тобі не варто!

- Прямо Зона 51, - чоловік грізно зиркнув у мій бік. - Не хвилюйся, я зрозуміла, хочеш спокійно жити, мовчи і не відсвічуй. У нас так само... Джо, розкажи мені про ваш світ...

І він розповів багато, починаючи з його створення. Було все до банальності просто: два боги сусіднього виміру побилися за одну богуньку. Ну і так набешкетували, що залишкова енергія повинна була знищити їхній підопічний світ. Тоді, схаменувшись, вони направили її на створення ще одного виміру і всього, що в ньому є. От тільки поки ці два термінатори місцевого розливу, працювали разом, їх відвідала геніальна думка: усі баби зло! Їхнє місце біля плити з дітьми і більше ніде. Нічого очі мозолити та порядних чоловіків до гріха доводити. І цю чудову ідею вони вбили у голови місцевим аборигенам. Щоб їм феміністки мізки все життя полоскали!

Тепер ви розумієте, яке щасливе майбутнє на мене тут чекає! Вся влада у руках чоловіків, у магічних академіях навчаються лише чоловіки, торгівля, ресторанний бізнес, медицина, скрізь одні мужики. Жінка в кращому разі може виконувати дрібну брудну роботу, вирощувати дітей, насолоджуватися чоловіком і головне, вона повинна мовчати. Ми тут як корисна безсловесна тварина.

Це мене просто розлютило! Я довго розорялася про права людини, про гендерну рівність, розповіла про свій світ, про своє прекрасне майбутнє, якого вже не буде. Доводила недосконалість їхніх законів, доки не охрипла. А коли сили закінчилися, впала на стілець і сховалася за руками. Так, я ще дитина, але не ж дурна! Я розуміла, що не зможу так жити, не зможу підкоритися обставинам.

- Джо, що зі мною буде? - запитала згодом свого рятівника.

Чоловік поклав переді мною тарілку з кашею та м'ясом.

- Поїж та йди відпочивати. Вже пізно. Завтра вранці поговоримо.

Слабість зморила мене до ліжка.

Вранці ми разом напекли оладок. Піч, скажу я вам, тут не проста, на магкристалах. Зовні звичайнісінька, а всередині тридцять режимів випікання, пароварка, гриль і ще купа різного. Так що впоралися ми швидко. А поснідавши, Джо запросив мене прогулятися до озера, порибалити і скупатися. Ви не подумайте, в будинку було, де помитися, тобто біля будинку господар приробив щось схоже на наш літній душ у селі (ну, кабінка та бочка зверху, нагріває воду сонце, ви зрозуміли), і навіть поруч туалет із зручностями, я була шокована, коли вперше побачила. Але ж скупатися в озері, це святе!

Поки чоловік закидав у воду звичайнісіньку вудку, я роздяглася за найближчим кущем до білизни і пішла хлюпатися на мілководді. Лісове озеро було невелике, але глибоке, з чистою прохолодною водою і піщаним дном біля берега. Здається, я сто років не плавала стільки, як сьогодні. А накупавшись до синіх ніг та сопливого носа, вийшла погрітися.

Час поговорити про моє майбутнє.

- Джо, то що ти вирішив? - я закуталася у величезне простирадло і вмостилася поруч із чоловіком.

- Я довго думав, Сашо, і найкращим варіантом для тебе буде виїхати в місто, - усередині щось здригнулося, стало прикро і сумно. - Почекай! Дослухай... Я живу в глушині і не зможу знайти тобі потрібну партію. А це важливо. У світі інакше не вижити. Через два тижні я планував з'їздити до найближчого села, Сірі Васильки, закупити продукти. Я добре знайомий з тамтешнім старостою, він хороший мужик. Ми можемо поїхати разом, я домовлюся, і Гупер особисто завезе тебе у Бігль...

– Куди? – я аж подавилася.

- Бігль, - повторив маг і насупився, коли я заржала в голос. Я реготала, поки не вибилася з сил. Це справді нервове. - Що смішного?

- Б-бігль... - захрюкала я, катаючись по землі. - Ой, не можу!.. Це ж треба було так назвати…

- Так ось, - продовжив Джо, коли істерика трохи стихла, - у місті є дві школи для дівчаток, одна при храмі, але звідти тільки в послушниці йдуть, а друга – ліцей закритого типу для багатих панянок і бідних, але талановитих. Для останніх це шанс вдало вийти заміж.

- А в чому зиск, ну, для ліцею? Як то кажуть, безкоштовний сир і так далі...

- Про сир не знаю, але після заміжжя чоловік виплачує закладу добрі відступні. Усі залишаються задоволені.

- І ти пропонуєш мені ліцей. А мене взагалі візьмуть туди?

- Так, - Джо смикнув вудку на себе і спритно витягнув велику рибину, суміш нашого коропа з окунем, тільки спинка відливає синім. Я коли купалася, багато таких бачила на глибині. - Впевнений. У тебе дуже великий магічний потенціал. З такими даними, якби ти була хлопцем, тебе в будь-яку магакадемію навіть без іспитів прийняли.

І тут у моїй голові клацнуло. Я вам точно кажу! Я прямо відчула, як там закрутилися шестерні, голосно поскрипуючи.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.