55 розділ

Ізмір Каррітер Азарійський

Це було дивно! Не кажучи ні слова, вранці Раян пішов з академії, а опівдні повернувся зовсім іншою людиною.

- Ти бачився з Сашею? – поставив Ізмір провокаційне запитання. Це було досить небезпечно, враховуючи його хворобливу прихильність до хлопця. Але відповідь зовсім вибила герцога з колії.

- Хто такий Саша? – безтурботно спитав принц. Він, як ні в чому не бувало, завалився на ліжко з книгою. Невже він настільки добре грає? - До речі, я тут так чудово поспілкувався з твоєю кузиною. Елеонора – чудова дівчина! Батько мав рацію, коли радив до неї придивитися?

- Коли це ти встиг побачитися з Норою? – здивувався Азарійський. – І що означає «придивитись»? Ти що, збираєшся одружитися з цією змією?

Такий поворот розмови вибив хлопця з колії. Тільки подумати, його друг хоче стати імператором!

- Ну, одружуватися - не одружуватися, це ще вилами по воді писано, але познайомитися ближче... А я хіба не розповідав? Я ж два тижні гостював у герцогині Беренсьє! Така мила жінка… Щоправда, знаєш, зовсім не пам'ятаю, як я до неї потрапив. Але те, що відпочив добре, це точно!

Ізмір вражено опустився в крісло. Оце новини! Потрібно буде батькові доповісти про такі довгострокові плани Реньє-старшого!

- До речі, то хто такий Саша? - відкинув книгу принц. - І ти випадково не знаєш, навіщо я в парк ходив? Замерз, як горрай на півночі у поганого господаря! І хто призначає зустрічі у таку холодригу на вулиці?

- Ніхто… - прошепотів хлопець, починаючи розуміти, що трапилося. У голові спливли слова Грейса: «якщо тобі дорога твоя пам'ять…». Невже це він? Але як? Він менталіст? Тільки вони здатні змінити людську пам'ять… - Раяне, а ти більше нічого не забув? Може, у тебе провали?

- М-м… Ні! – хлопець рефлекторно почухав голову. - Точно ні! І ще, не клич мене більше так! Це ім'я викликає дивні відчуття. Мені не подобається! Крейг – звичніше.

Хіба менталісти вміють так ювелірно працювати? Може це якийсь артефакт? Потрібно розібратися!

Саша

Ну ось, я знову залишилася сама. Крейг після «очищення» зажив спокійним життям. Не раз бачила його в їдальні і в коридорах центрального корпусу, ми навіть одного разу зіткнулися віч-на-віч, випадково звичайно. Не згадав! І це добре, він знову посміхався, жартував, жив повним життям, з іншого боку, мені було трохи прикро. Все ж таки, забирати чужі спогади і почуття, це не справедливо, хоч іноді й необхідно. Собі б я такого не побажала.

Ізмір зрозумів, хто створив таке з його другом. Він нічого не сказав, проте бачитися ми стали рідше. Він все частіше пропадав на роботі у батька, а я дедалі більше заривалася у підручники. Час невблаганно рухався до весняної сесії!

Весна у столиці приходила набагато раніше, ніж у нас, на півночі. Вже за два тижні повністю зійшов сніг, а з-під землі вилізла свіжа зелена трава. Здається, світ сам намагається стерти з пам'яті все сумне та погане, що трапилося з його дітьми під час похмурих, холодних зимових днів. Він оновлюється! Варто й мені оновитися! Продовжити жити, вчитися і досягати заздалегідь поставленої мети. Адже головне завжди зі мною: мій «маленький» Куро та мої вірні друзі! Шкода тільки, що і вони, по-своєму, помиляються в мені… Так, мене продовжувала гризти совість, незважаючи ні на що. І як тільки Філліда справляється з усім тим болем, котрий встигла принести оточуючим? Як вона може спокійно спати, плануючи вбивство тисяч людей?

Гаразд, щось я відволіклася! Про що я там хотіла розповісти? Ах, так! Сесія…

Тут вона поділялася на три частини: зимову, весняну та річну. В принципі, як і в нас, правда? Зимова для мене пройшла без втрат, незважаючи на всі старання Горійського. Він і справді, викладався на повну, поки намагався вбити мені в голову якомога більше знань. Йому, схоже, приносило задоволення знущатися над бідним мага життя. Тим більше, що, окрім мене, така ситуація влаштовувала всіх. Щодо весняної, не можу сказати, що я халтурила, чи зовсім не вчилася. Ні! Але, здається, мене трохи поглинув вир подій і переживань. Доводилося наздоганяти!

Фізпідготовку здала з першого разу, навіть сама здивувалася. Менторас Грозов любував, як ніколи. Після занять із бабусею Рогнедою та ознайомлення, поверхового звичайно (щоб вивчити все, мені й року не вистачить), з Гримуаром Знаючих, здати на «відмінно» зілля з травознавством проблем не склало. Бестіарій мені завжди подобався, я його ще з Джо пройшла, тож менторас Рудеус поставив заслужений вищий бал автоматом. Пам'ятаю, це була найкраща новина за той триклятий день.

Це був вівторок, другий день тижня та другий день від початку сесії. На першій парі (основи цілительства) Горійський знову лютував, як і завжди. Добре, що це був лише письмовий залік, а то пішли б усією групою на перездачу. А ось з топічної анатомії він влаштував повноцінний іспит: з квитками, опитуванням і навіть наочними посібниками, тобто напіврозкладеними трупами (свіженьких то в академії немає, а в міський морг нас поки що не водили). Це була повний капець! Якщо теорію ти ще можеш визубрити абияк, тут головне мати гарну уяву, то продемонструвати це «наживо», дуже складно! Ви тільки уявіть: лежить на столі тіло, яке жахливо пахне, передня черевна стінка відкрита, шкіра з грудей знята, м'язи відокремлені один від одного, так що всі нутрощі назовні. І ти повинен розповісти: в якій площині, за якою лінією знаходиться той чи інший орган, як він розташований по відношенню до тебе в положенні лежачи і стоячи, як при цьому він зміщується і які магічні потоки краще застосувати, щоб при мінімальних витратах енергії відновити вражені хворобою ділянки, і т.д. і т.п.. Голову зламаєш!

Отримавши своє «добре», вийшла з аудиторії вся мокра. Якщо так і далі продовжиться, Айзек точно відправить мене на практику у Чорний квартал, і тоді плакали мої канікули з Джо. А я, між іншим, скучила! Прийдеться напружитися.

Згадаєш вовка… Горійський викликав мене до свого кабінету після закінчення навчального дня. Усередині було так само ясно і чистенько, хіба що гора паперів на столі зросла вдвічі. Чоловік зміряв мене нечитабельним поглядом і вказав на стілець для відвідувачів. Я що, надовго сюди?

- Ти мене розчаровуєш, Грейс! – почав здалеку менторас. - Звідки таке байдуже відношення до навчання? Ти ж знаєш, тобі воно необхідне, як нікому.

Я тільки мовчки кивала, опустивши плечі та голову. Сподіваюся, він швидше мене відпустить, якщо не чинити опору.

- Я не знаю, як тобі вдалося обдурити райдужний камінь, - а ось і причина виклику. Довго ж він боровся з цікавістю! - Але ти сам загнав себе в куток! Тепер зубри ще старанніші, щоб не вилетіти з академії хоча б через оцінки! Наступного року, коли ми перейдемо до поглибленого вивчення хвороб, тобі буде важко правильно дозувати силу. Тренуйся вже зараз! Якщо ти провалишся і зганьбиш мене, я зроблю так, що тебе більше ніколи не візьмуть до жодного навчального закладу!

Ух, як грізно пролунало! І моська зла, очі виблискують, а от кисті розслаблені... Ти ж зовсім не сердишся зараз, менторасе Айзек! Ні! Це радше образа, за приниження твоїх заслуг. Ти ж так розраховував на підвищення, а тут я зі своїми секретами! Що ж, вибач! Але мені моє життя дорожче за твою кар'єру.

Знову мовчки кивнула, дивлячись у підлогу. Нехай бачить, як я страждаю через втрачену можливість загнати себе до гробу перевтомою.

- Якщо усвідомив, можеш іти, - підвелася і вирушила на вихід. Але біля самих дверей мене зупинило тихе вкрадливе запитання. - До речі, а як ти зміг обдурити райдужний камінь?

Загадково усміхнулася, нічого так і не відповівши, і вийшла, лише в останній момент помітивши, як перекосилося ідеальне обличчя Горійського. Знову нарвалась! Ну, мені не звикати.

Едуард Аврелій Крістіан Азарійський, імператор Івлійської імперії

Чоловіки сиділи один навпроти одного у великому світлому кабінеті. Був пізній вечір, проте Едуард зовсім не здивувався, коли голова Таємної канцелярії безцеремонно ввірвався до його кабінету. Хіба це вперше? Та й Грег ніколи не приходить просто так.

- Ти щось знайшов? - спитав імператор, відпиваючи з келиха ковток терпкого вина. Коли Грегоріан приходить з такою пісною міною, значить справи погані.

- Мої люди дещо відкопали, - почав Майстер здалеку, - але, боюсь, тобі це може не сподобається.

- У нас там соуру десь гуляє, - пожартував монарх, - що може бути гірше?

Герцог тільки міцно стис губи. Йому теж не давало спокійно спати хвилювання: що якщо вони не впораються? Що, як не встигнуть? Це буде кривавий бенкет!

- Ми перевірили усі контакти Баккера за останні двадцять років. Вгадай, де він був, коли в Талласії розгорівся бунт?

- Це нічого не доводить, - скривився імператор, - і я там був. Ти, до речі, також!

- Добре, - терпляче погодився Грег. - 4730 рік - бунт в південних провінціях Ґхарбії, скотарі вимагають зниження податків. Баккер прибув туди за тиждень до початку хвилювань, щоб купити кілька уркусів.

- Збіг?

- За свідченнями очевидців, він повернувся з порожніми руками і дуже злий. Після приїзду замкнувся у заміському маєтку на цілий місяць. 4736 – повстання у Фьйольгренсі, рудокопи завалили десять імператорських шахт з видобутку алмазів та золота. І ми, і королівство зазнало колосальних збитків. Баккер прибув за тиждень! У промисловий район, де немає жодного підприємства з обробки дорогоцінного каміння. За документами, він їздив укладати договори про постачання матеріалу королівським ювелірам. Ні сам контракт, ні його копії не виявлено! - з кожним фактом, монарх все більше хмурився. Як він міг таке впустити. Виходить, у нього під носом вільно гуляють змовники, а він весь час ні сном, ні духом? – Продовжувати? Чи ти зрозумів, до чого я веду?

- Зрозумів! - Едуард роздратовано відставив келих убік. - Це ще не все?

Голова Таємної канцелярії втомлено розтер обличчя, збираючись із думками. Те, що він збирався вивалити на свого двоюрідного брата, загрожує великими і дуже неприємними наслідками. Але, хіба він має право мовчати, коли на кону людські життя і добробут Імперії?

- Баккер не міг діяти самостійно. Він був лише пішаком, розмінною монетою. Ми повинні спіймати того, хто ним керував!

- Скажи мені, що ти вже маєш підозрюваних? – пожвавішав чоловік.

- Ти будеш не в захваті, - скривився голова ТК. – Останні шість років він таємно зустрічався лише з однією людиною – герцогинею Беренсьє!

- Філліда? – щиро здивувався імператор. - Що за дурниці? Так, вона самотня жінка, і я припускаю, що граф міг зацікавити її, як чоловік, але змова?

- Вона розумна, хитра, холоднокровна і розважлива! - наполягав на своєму герцог. – І вона дуже змінилася після…

- Вона втратила коханого чоловіка! – обурився імператор. — Тут будь-хто змінився б, що вже говорити про дев'ятнадцятирічну дівчину. Вона була ще дитиною!

Едуард обурювався не лише тому, що його зачепили слова двоюрідного брата, але й тому, що вони можуть бути правдою. Філліда стала іншою після трагедії. Вона віддалилася, перестала щиро посміхатися і, начебто, згасла. Але щоб зрадити? Ні! Якщо він повірить, то зрадить свою сім'ю! А сім'я – це найважливіше, що може бути в житті людини.

- Ти повинен ще раз все перевіряти! - вирішив не здаватися імператор. – Я не можу звинуватити свою сестру на підставі підозр та непрямих доказів. Тільки коли у мене на руках будуть незаперечні факти, я дозволю її допитати! А доти, вибач…

- Я розумію, - погодився голова Таємної канцелярії. Він підвівся і покинув кабінет. Проте у вухах імператора ще довго лунали страшний вирок, котрий пророкували крах його щастю!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.