День бабака
День бабака.
Я старший бабак. У мене велика родина. Ми чатуємо по черзі, виглядаючи із нір, які створюють підземне мереживо. Менші виглядають по черзі і недовго, поки інші виходять поїсти. Я виглядаю довго. Я єдиний стою над норою і дивлюся на тих, хто виглядає з нір. Коли мені страшно чи я чогось не розумію, я голосно верещу: всі ховаються під землю. Минає час і я перший виходжу назовні, бо я старший бабак. Іноді я теж їм. Вночі я сплю. А коли настає ранок - я прокидаюся і виходжу знову назовні, першим. Бо я старший, я найдосвідченіший. Я найбільше інших боюся лисицю, вовка і людину. А менші - бояться менше, бо вони часто не бачать їх, бо я лякаюся першим і голосно про те верещу, щоб всі ховалися. І вони ховаються, так і не побачивши лисицю, вовка чи людину. Так відбувається кожен день, поки тепло. А коли стає геть холодно я засинаю. Мені здається що надовго, але я не знаю наскільки. Я прокидаюся голодний і худий тоді, коли знову стає тепло. Дивне якесь незрозуміле в мене життя. Час верещати, вибачте.
"Усі по норах, блять! Чи вам жити набридло? Забули кого боятися? Ще встигнете нажертися тої суниці! Ховайся хто може!"
День бабака.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!