Пробудилась та, котра довго спала,
З темряви склепіння силу свою взяла.
В сутінках стоїть вона безвісті горою
Й місяць затискає чорною рукою.
Надвечірній гамір міста сповиває
Щось на морок схоже й холодом проймає.
Ринку вихор жвавий в лід перетворився,
Тихо стало раптом. Люд весь насумрився.
Тяжкі запитання враз на плечі впали.
Відповідь не чутно. Лиця білі стали.
Здалеку лунає непокійний дзвін,
Трепет в підборіддях викликає він.
Пробуджена пані вже пішла в танок:
"Воїни, збирайтесь, ваш чекаю крок".
Головою скине й загримить ланцюг
З черепів що звитий, -- сотні її слуг.
Виситься над згарищем в тім Землі кінці,
Де наш день конає й з крові ріки всі.
В очеретах трупам вже нема числа,
Білих Птахів Смерті коло них сповна.
Виситься над муром синім геть вогнем
Й чорними провулками, сповнених свинцем.
Виситься над брамою -- варта там лежить,
Над мостом, де мертвих сонмище мовчить.
Грається в країні жевривом пекельним
Кров'яний собака з вищиром смертельним.
З мороку тікає вдітий в ночі світ,
Його край палає -- жахний має цвіт.
Навколо вулкани -- гостроверхі брилі --
Бовваніють всюди ген на небосхилі.
А усе, що знизу вулицями плине,
Піде на поталу й дров в вогонь підкине.
Поглинає ватра лісу плоть живу,
Кігтями впивається в молоду листву,
Заживо здирає шкіру нанівець
Бідних тих дерев, котрим вже кінець.
Величезне місто загорнулось в дим,
Кинулось в безодню відчаєм важким.
Та Вона стоїть в спаленій руїні
Й світочем хитає серед хмар твердині.
Іскрами дзеркалить небо розітнуте,
Мертвим безгомінням все на пустці скуте,
Крок у крок за вогнищем ніч й собі пішла,
На Гоморру скрапує полум'я й смола.
"Війна"
Ґеорґ Гайм
Оригінал Georg Heym -- Der Krieg I
Використання перекладу дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати в приватні). Всі права належать авторам.
Надія
