1.1. Коли твоя дівчина хворіє.
Йорг довго дивиться в стелю своєї кімнати, шукаючи натхнення. Або, точніше ж, рішучості.
Макс порається поруч: загортається в картате покривало, починає валяти собі дреди з перепаленого світлого волосся, переганяє всі браслети із заклепками на ліву руку і з зацікавленістю нюхає порізи.
— А недавно ось випадок був… — нарешті вирішує Йорг. Якщо друг навіть цей сюжет висміє, забракує, доведеться знімати з Дірком і взагалі, вийде не те. - Один хлопець...
- Нудно, - Макс широко, по-котячому позіхає. - Давай, здивуй мене.
- Ти навіть не слухав. Так ось…
- Я візьму ще? — Макс хитро коситься на пляшку з лікером.
- Так ... Від нього дівка пішла, розумієш? Ну, його дівчина,
Йорг обводить руками в повітрі контури скрипки.
Макс киває з виглядом «знову почалося» і доливає у свою фанту шартрез.
— І цей хлопець, ну він вирішив помститися. Підстеріг у лісі й трахнув її. А потім наклав на себе руки, — Йорг робить паузу. — І знаєш, що найкльове? Адже вона пішла до мене.
Макс відпиває і дивиться безневинно блакитними очима:
— Значить, кльово це коли твою бабу їбут?
- Та пішов ти! - пирхає Йорг.
- Сам пішов.
- Ти.
- Ні ти!
Йорг б'є Макса ліктем у кадик, й вони починають боротися. Незабаром бійка виходить за межі ліжка: першим на підлогу падає Макс, але тут же тягне за ногу Йорга, і вони мутузять один одного, катаючись між радіолою та дверима. З полиць валяться фігурки супергероїв та монстрів, Бетмен впивається Йоргу в спину, а Годзілла з пап'є-маше гине під коліном у Макса. Йорг сильніший і важить у півтора рази більше, зате Макс спритніший, вміє робити «кропивки» та болюче захоплення вух.
Телевізор у вітальні у батьків квапливо бурмотить щось про візит Папи Римського до Кельна, і небачений мир, що зацарював з цього приводу.
— Задовбав вже… своїми… історіями… — Макс сідає Йоргу на груди і стрибає, хрускаючи на ребра. І звідки в людській дупі стільки кісток?
Йорг хрипить:
— Зліз з мене, підор!
Макс блідне.
- Що? Ща отримаєш за підора - тягнеться до тумбочки.
Йорг бачить немов у уповільненій зйомці (і ще чомусь у кольорах кроспроцесу) як його найкращий друг, схопившись, на секунду вагається: вибирає між пластиковою пляшкою від фанти та скляною з лікером. А потім обирає найцінніше — плоский келих для шампанського, гордість маминого сервізу і з розмаху розбиває об стіну. Розтинаючи попутно плакат «Берлінської хвороби» — раритет, між іншим, за підписом на смерть бухого і тому доброго Блікси, але це вже якось неважливо.
Йорг миттєво виявляється на ногах і повторює рух, тільки ось свій келих він кришить об радіолу. Значить так? Псих зовсім перекинувся?
У цю секунду Макс із гарчанням встромляє ніжку келиха собі в живіт і веде вліво, вгору, у бік серця. При цьому він зло, радісно шкіриться і з присвистом дихає. Але не стогне. Прямо таки Місіма.
Йорг дивиться, як на подерті джинси, на футболку з логотипом «Фольксвагенштадт-39», ляпає кров. Неприродно яскрава на білому — чи вона ж й має бути насправді такою?
А потім ставить уламок собі до згину ліктя і розтинає до самої долоні.
З півхвилини вони дивляться один на одного, обтікаючи на брудний килим. Потім починають сміятися. І іржуть так голосно, що незабаром лунає стукіт у двері — отже, вони глушать-таки батьківські «Теми дня»
- Ось ти - здивував, блядь, - пошепки каже Йорг, стягуючи футболку, і намотуючи її на передпліччя. - Бовдур.
- А ти графоман, - пирхає Макс і сідає на зібгане покривало. Морщиться, але стискує зуби. — І яку роль ти хотів мене запросити?
— На роль баби, — лагідно посміхається Йорг і міцніше перехоплює шартрез.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!