Перший день народженя в Берліні

- А ти не бачив Темпельхофа?

- Ні, - Йорг трясе головою. — Із самого дня.

- Ясно, - Макс хмуриться і кидає ще один камінчик на повну жінку на березі. Повз.

- А я думав, це ти його тоді забрав, - Йорг вибирає шматок щебеню поменше і теж мітить у товстуху. Не влучає. Вона трохи смикає головою, але продовжує лежати, підставивши лютому сонцю широку спину.

Макс глухо пхекає - інакше цей здавлений звук не назвати, - і скуйовджує брудне волосся.

— Значить, він пішов. Бродить тепер Берліном, самотній і дикий.

Йорг усміхається і майже навмання запускає в купальницю іржавою залізкою. Та летить по дузі зовсім в інший бік, але раптом, змінивши напрямок, б'є в пухку стегна. Жінка верескує і починає крутити головою.

— Тікаємо! — Макс хапає Йорга за руку, і вони скочуються з насипу. Вслід їм мчать витончені лайки.

— Хулі ти такий снайпер? - ірже Макс.

- Просто це баба-магніт, - Йорг розводить руками. Правду кажучи, йому дуже соромно.

- Гаразд. Сезон полювання на моржів закрито.

Друзі повертаються в місто по розкинутій підмерзлій дорозі. Від річки хвилями йдуть задушливе тепло та сморід хімікатів.

— Я не знаю, що вони думають. Вони ж мутують, — раптом Макс киває на ще одну групку любителів сонячних ванн.

- Забий, - Йорг чіпає його за плече. - О, до речі, мутації. Дивився «Вагіну-вбивцю»?

Макс пирскає і згинається навпіл. Потім починає кашляти. Прокашлявшись, піднімає на Йорга гарячі очі:

- Де дістати?

- Ну, у прокаті була.

- Круто. Ти вже бачив?

- Ні, мені Дірк розповів. Каже, річ!

Макс кусає потріскані губи, і Йорг несподівано зізнається:

— Мої батьки сьогодні їдуть. На усі вихідні.

- З мене бухло, - розуміє все правильно Макс.

***

Йорг уже півгодини тиняється по прокату, але безуспішно - від жаданої касети його відокремлює прищавий консультант. Хлопець стоїть біля стенду 21+ та з розумним виглядом читає газету. Звичайно, жовту. З першої лінії кричить заголовок: «Хто зупинить Помадного вбивцю?!» Йорг ледь не пирхає від роздратування — пишуть таку хуйню. Втім, вона скрізь, і по телевізору також.

Вчора він повертався додому з побоюванням: об одинадцятій десятій і після склянки трави з Дірком та Арнольдом. Намагаючись не іржати від малюнка шпалер, навшпиньки пробіг до холодильника — і здивувався дивній тиші. Батьки ніби вимерли, тільки у вітальні монотонно бурмотів телевізор. Нашвидкуруч перекусивши сирою курячою ніжкою і випивши півкаструлі чорничного морсу, Йорг зазирнув до них. Мати і батько, притулившись один до одного, як діти, дивилися вечірні новини.

«Невідомий маніяк орудує в Кройцберзі, — говорив диктор із великими бровами. — На думку криміналістів, щоб проникати у вікна верхніх поверхів, він використовує альпіністське спорядження. На рахунку душителя вже понад десять жертв — і це лише за три тижні…»

На екрані з'явився кадр із місця чергового злочину — кімнатка з білими шпалерами в дрібну квітку, і через всю стіну напис, кострубатий і безглуздий: «Зупиніть мене, поки я не вбив знову». Написано було червоною помадою. Темпельхоф!

Йорг не витримав і в голос заржав. Ведмідь-вбивця! А вони й не знають!

Батьки здригнулися і обернулися на звук. Йорг катався по килиму у смішливій істериці. Ох! Він створив монстра.

- Де ти був? — погрозливо спитав батько. — Ніч уже.

— Я… ой… Я спав. Нещодавно прокинувся,— спритно відповів Йорг і витер сльози рукавом зимової куртки.

Але ж правда, де цей сраний ведмідь? А тепер ще й Макс жартує.

- Молода людина! Хтось! — лунає надтріснутий голос біля каси, і консультант, зітхнувши, покидає свою посаду.

Йорг миттєво кидається до стенду із порнухою. Так, "Ільза - вовчиця СС", "Атестат зрілості", "Шведки приїхали" ... Все не те! Нарешті, його погляд, що бігає, зупиняється на самій верхній полиці. Там…

Раптом за спиною лунають кроки. Стара! Мабуть, вирішила пошукати фільми зі своєю участю. Йорг швидко вихоплює з полиці коробку та ховає у широкий рукав куртки, проштовхуючи майже до ліктя. Вдавши, що просто тут проходив — гуляв, так, гуляв, — він прямує до виходу.

Дзвіночок дзвенить, консультант, він же касир, піднімає нудний погляд. Йорг сумно усміхається йому, мовляв, нічого не знайшов, вибачте, сьогодні з порожніми руками. Тільки на вулиці, пройшовши метрів з двадцять, він нарешті видихає.

Головне, Макс буде радий.

***

Батьки як на зло гальмують. Збираються так, ніби їдуть не до тітоньки, що приболіла, в Штегліц, а на інший континент. Мати взагалі взялася перебирати всю комору у пошуках теплих речей. Одинадцять. Одинадцять тридцять. Ось-ось прийде Макс…

Йорг нервово мне пластилінову грудку. Хотів зліпити Годзілу, щоб після зробити гіпсову виливок, але зараз все валиться з рук. Раптом мати стукає у двері його кімнати — він знає, що мати, бо дрібно й швидко.

— Їжачку, ну все, ми поїхали.

- Так? - Він схоплюється. - Вже?

— Ну, колись треба. Загалом, їжа у холодильнику. І ще…

- Вам допомогти?

— Та ну, що ти... — вона ніби сумнівається, чи говорити ні. — Будь ласка, закривай на ніч кватирки.

- Добре, мам, - Йорг киває. - Ви теж бережете себе.

Батьки вже виходять, обвішані сумками та пакетами — і на сходовому майданчику натрапляють на Макса. Йорг махає йому з-за спин - але Макса не треба вчити, і він віртуозно ховає пляшку за ремінь ззаду під косухою. Тисне руку батькові:

- Дуже приємно. Макс Мюллер.

- Тату, це мій друг. Можна він сьогодні.

— І як це тепер у вас називають? — батько киває на скуйовджене волосся Макса. - Зачіска твоя.

- Хаос-анархія-дестрой!

Батько доброзичливо регоче і показує йому великий палець.

Мати з жалем дивиться на такого хлопця. Та ще й в обносках.

- Скажи, Максе, ти взагалі щось їси?

- Так! Шпинат, наприклад.

- Молодець. У нас під мийкою повний ящик шпинату, можеш брати, скільки хочеш.

- Гаразд. Таксі вже чекає, батько знову береться за сумки.

- Так, звичайно... І - Їжачок, кватирки!

- Ага, мам. Пока, тату, — Йорг махає і зачиняє нарешті двері. - Їжачок, бля ...

Але Макс, попри очікування, не сміється. Виставивши пляшку віскі на столик у передпокої, він обертається і раптом обіймає Йорга.

- Як я радий тебе бачити.

— Сьогодні ж бачилися, — Йорг усміхається, ніяково притискаючи його до себе. Весь гарячий. Макс кривиться, коли друг торкається його живота.

- Ага. Все одно.

Від Макса пахне кров'ю, що підсохла. Знову якісь драми. Йорг обережно відпускає його.

— Бери весь у світі шпинат, а я ставлю касету.

— Слухаю, капітане! — пищить Макс і тікає на кухню.