За кадром

"Герміона, до сніданку мене не чекай, мені треба дещо купити в місті.

Твій чоловік Драко.

P.S. Не забувай, хто твій чоловік. Дізнаюся, що пускала бісики Уізлі, викличу жебрака на дуель.

P.P.S. Це не ревнощі, всього лиш відчуття власника. Мені не потрібні розлогі роги, місіс Малфой".

Герміона насправді не знала, що відчуває з приводу відсутності Драко.

З одного боку полегшення, природне в її випадку. Цілий ранок жінці не доведеться дивитися в сірі беземоційні очі ката.

З іншого боку - розчарування. Присутність Драко пов'язує Герміону з домом, яким для неї вже давно став Малфой-менор. Вона встигла засумувати по спільним сніданкам з Нарцисою та Люциусом. 

Домовики вже накрили на стіл, гості сповзлися із своїх кімнат, приваблені ароматом їжі. Гаррі сонно щурився з-під окулярів, волосся звично торчало в усі сторони, на щоці відбилася рожева полоска, видно під час сну він випадково влігся на шов на наволочці. Рон також виглядав дуже сонним, постійно зівав. Тільки Джинні та Герміона одяглися пристойно, демонструючи гарні літні сукні.

- А де Драко? - запитав Гаррі.

- Кудись по справам пішов, - Герміона байдужо повела плечима, - Залишив записку, коли з'явиться, не сказав.

- Особисто я анітрохи не засмучений, - буркнув Рон, - Без Малфоя завжди краще.

- Не забувай, що він тепер мій чоловік, - чарівниця суворо подивилися на колишнього, - Якщо ти зібрався сказати щось гидке про Драко, то притримай це при собі.

- Щось ти не церемонилася, коли говорила гидке про Джессіку, - відбрив Рон.

- Не требі змішувати лід з п'явками, - відмахнулася Герміона, - Драко мені законний чоловік, а ця Джессіка була тобі тільки дівчиною, при цьому зустрічалися ви без року неділю. Під час революції ти таких міняв частіше, ніж вимовляв бойові закляття.

Джинні фиркнула, задоволена, що хоч хтось може висказати Рону очевидні речі. Гаррі розсіяно поправив окуляри не переніссі.

Рон підняв голову і витріщився на Герміону так, що впору було б зіщулитися. Лише усвідомлення, що домовики завжди суворо слідять за тим, що за стіл сідали без чарівних паличок, а Гаррі не дозволить други утнути дурницю, не дало чарівниці ганебно сховатися під стіл. Але Рон видихнув і досить миролюбиво повідомив:

- Може ти маєш рацію. Врешті решт, на ній світ клином не зійшовся.

- Так би й раніше, - похвалила Джинні.

- Якщо чесно, мені Джессіка також не дуже подобалась, - підтримав Гаррі.

Ні про що суттєве за сніданком не говорили. Хіба що сова принесла листа для Джинні. В ньому Моллі повідомила, що з дітьми все добре, на дві сторінки розписала їхній побут і витівки малих. З обличчя місіс Поттер не зходила посмішка, поки вона читала листа, потім з таким же блаженним виращом обличчя листа читав Гаррі. Тільки молоді батьки можуть радіти, дивлячись на повний памперс гівна, тому що це означає, що у дитиночки гарне травлення. Звісно, на такі речі звертають увагу і ті, хто любить котів та собак, але вони зазвичай мовчать про це.

Подружжя Поттерів з листом в руках завіялося на річку, щоб поговорити, згадати дітей, і, можливо, зробити ще одного. Герміона невпевнено подивилася на Рона, той відмахнувся:

- Я не маленький, знайду, чим себе зайняти, - і пішов в свою кімнату. 

Чарівниця подумала, що так неправильно. Раз вони в гостях, то вона, як хазяйка, зобов'язана пікуватися про розваги для своїх гостей. Тим паче якщо взяти до уваги, що сюди вони примчались заради неї, і Джессіка кинула Рона після виговору Герміони. Зітхнувши, Герміона вийняла телефон, стала гортати місцеві туристичні сайти в пошуках якоїсь підходящої розваги.

Звісно ж, якби Герміона була сама і повинна була розважити тільки себе, то обрала б екскурсію, де пояснюють та показують, як роблять літаки. Драко має рацію в тому, що вона заучка, в прагненні отримати нові знання для Герміони перешкод немає. Але компанія в них велика і різношерстна, не всі підійдуть наукові лекції чи романтичні прогулянки на катері по Гаронні, так що залишилася прогулянка по історичній частині міста, а ввечері можна посидіти в якомусь кафе біля площі Капітолію.

Залишилося дочекатися Драко, без нього Герміоні не хотілося йти в місто. А поки чекає, можна заглибитися в приємне читання. Звісно, тутешня бібліотека не зрівняється з бібліотекою Малфой-менору, але, якщо бути відвертою, з останньою не зрівняється навіть бібліотека Хоґвартса... Отож, обравши книжку навмання, чарівниця утягнула її нагору, в їх кімнату, сіла в те крісло, яке облюбував Драко, заглибилася в читання. Неочікувано готичний роман про той час, коли чарівники відвідували бали маглівської знаті, захопив її. Може тому, що істовія спадкоємиці графського роду, але магглівського походження, яка закохалася в спадкоємця стародавнього аристократичного роду чистокровних чарівників, і дуже страждала від холодності свого обранця, перегукувалася з її власною.

- Цікаве чтиво, - Герміони підскочила з несподіванки, підняла погляд на Драко, - З яких пір ти перейшла на жіночи романи низького пошибу?

- Просто хотіла якось скоротати час, поки чекала тебе, - Малфой вигнув брову, став знімати з себе сорочку, яка пропахла потом, кинув її в корзину для прання, - Ми, як господарі, повинні організувати культурну програму для гостей. Я тут знайшла на сайті, що можна піти на екскурсію по старій частині міста. 

- Ну так могли б вже піти, - чарівниці здавалося, що він думав про щось інше. 

- Я не хотіла йти без тебе.

Здивований чоловік повернувся до неї.

- Невже моя компанія настільки приємна тобі? - ніякого глузування в тоні, лише цікавість.

- Трішки є, - Герміона не стала кривити душею, - Але, хоч я і не стукнулася окклюменцією, думати ще вмію. На танцювальних вечорах я помітила, що тут багато чарівників ошивається, звісно ж, вони навряд чи кинуться повідомляти свіжі новини англійській пресі, але варто перестрахуватися. Якщо я з'явлюся в місті тільки в компанії друзів, та ще й в тій, де є мій колишній чоловік, можуть піти плітки. Або стануть говорити про те, що в наших стосунках тріщина, приплетуть суди неіснуючий роман з Роном, або скажуть, що ти занадто сильно гидуєш компанією напівкровки Поттера і бруднокровки дружини, і не став показуватися з ними на люди.

Драко стягнув занадто щільні для такої спеки, кинув їх туди ж, куди сорочку, надів легкий домашній костюм.

- Можна просто сказати два слова замість цілої промови, місіс Малфой, - глузливо кинув він.

- Які ж?

- Просто скажи: "Я скучила".

Герміона почервоніла до кінчиків вух.

- Сьогодні є екскурсія о пів на третю дня, - вона поспішила повернути тему, - Я вже всіх нас записала, так що відмови не приймаються.

- Чудово, є час прийняти душ і відпочити після марафону по магазинам.

- І де ж твою покупки?

- Покажу, якщо готова прямо зараз піти зі мною в душ, - зронив Драко, змусивши Герміону почервоніти ще сильніше, вона вжалась в крісло, ніби він зібрався її звідти виймати, - Так я і думав. Але до ночі налаштовуйся, будемо робити наступний крок.

З цими словами Драко пішов до ванної, залишивши Герміона відчайдушно червоніти. Дідько, я повинна боятися, мало що цьому придурку прийде в голову. Раптом секс він використає як привід заохотити схильності садиста? Що ж це таке? Замість сталевого нашийника страху, що повинен був скути грудну клітину чарівниці, вона відчувала хвилювання, яке вилилося в стягування пульсуючого вузла внизу живота. Вона що, в передчутті? 

Одного разу, ще в Хоґвартсі, вони з дівчатами влаштували посиденьки в кімнаті, подалі від очей та вух гидких хлопчиськ, хоча говорили про них же. Герміона притягнула в школу маглівську книжку, також якийсь дивний жіночий роман, в якому були описані сцени для дорослих в найвідвертіших словах. Всі дівчата по черзі читали цю крамолу, відчайдушно червоніючи та мріючи, щоб одного разу в їх житті з'явився такий же герой-коханець, який буде вгадувати будь-яке бажання до того, як вона сама його усвідомить. І ось саме Герміоні довелося прочитати фразу, яка вразила дівчину на все життя: "По-справжньому кохати жінка буде того чоловіка, який зможе підкорити її плоть, змусить хвилюватися лише від своєї присутності в кімнаті". Вони ще тоді посміялися, особливо коли Герміона стала доводити, що все це маячня, кохання ніяк не пов'язане з банальною хіттю. 

Виходить, що автор того ідіотського романа мала рацію? Герміона зачаровано дивилася на двері ванної кімнати, намагаючись впоратися з пришвидченим серцебиттям і відчутним збудженням.

- Доббі! - вона покликала домовика, поки дійсно не поперлася в душ за чоловіком.

- Так, хазяйка Герміона, - ельф з'явився одразу ж, низько вклонився.

- Попередь всіх гостей, що через пару годин запланована екскурсія в місті.

- Буде зроблено, хазяйка Герміона, - домовий ельф ще раз вклонився та зник.

Коли він пішов, чарівниця знову спробувала заглибитися в читання, але більше не змогла зрозуміти зміст написаного, а остаточно кинула цю справу, коли усвідомила, що головного героя уявляє собі з зовнішністю Драко. Роздратовано кинувши книжку на підвіконня, Герміона стала дивитися у вікно.

До того моменту, як Драко вийшов з душу, Герміона вже трішки заспокоїлася, принаймні їй так здавалося. На чоловіка в одному рушнику, який він намотав на стегна, жінка намагалася не дивитися, зате одразу з'явився Доббі, ніби чекав цього моменту.

- Ваші покупки доставили з магазинів, хазяїн Драко, - домовик схилився в поклоні, примудрившись не випустити з ручок десь з десяток фірменних пакетів.

- Залиш на ліжку, - кивнув Драко, - Приготуйте обід раніше. Я сніданок пропустив, так що голодний, наче вовк.

- Як накажете, - Доббі ще раз вклонився та зник.

Герміона витягнула шию, намагаючись побачити, що в пакетах.

- Це нам на вечір, - Драко ухмильнувся, злегка глузливо подивився на дружину, - Он ті два пакети для тебе, рожевий і бежевий. Подивишся?

Звісно ж, він її дражнить, але цікавість в цьому випадку була сильнішою здорового глузду і навіть вредності.

Піднявшись з крісла, вона підійшла до ліжка і потягнулася до вказаних пакетів. В першому знайшлася мереживна нижні білизна, комплект був не менш прекрасний, ніж у мадам Темфрі. Жінка зачаровано дивилася на чорне мереживо невагомих трусиків, на червоні шнурки на бюстьє, який імітує корсет. В уяві Геміона вже майже відчувала поцілунки Драко на шкірі, дихати стало важко.

Драко уважно спостерігав за реакцією бруднокровки, і навіть пожалів, що відклав використання цього арсеналу до вечора. Рум'янець на щоках Герміони і бурне дихання казали чоловіку, що невгамовна жіноча уява вже зробила свою справу, вона збуджена.

- Відкрий другий, - порадив Драко, відмітивши, що голос став нижчим, явно через те, що сам трохи збудився.

Герміона слухняно потягнулася до бежевого пакету, і знайшла там... форму Хоґвартса. Коротка спідниця в клітинку, блузка, галстук і жилетка, все кольорів Слізерину.

- Ого, - видихнула чарівниця, - Що це?

- Не чула про рольові ігри? - Драко вигнув брову.

- Я не про це, - Герміона нетерпляче цокнула язиком, - Просто до того, що сталося в маєтку Забіні, ми з тобою вже деякий час розігрували сцену.

Оце новина, Драко присвиснув.

- І яку ж?

- Майже життєву. Ти був суворим вчителем Хоґвартсу, а я нестерпною заучкою, - чоловік хмикнув, і правда життєво, - І ця форма наштовхнула мене на думку...

- Ні, спогади не повернулися і не повернуться, - відразів Драко, - Мені здалося, що в слізерінській формі вдасться обдурити моє сприйняття.

- Тобто зменшити огиду?

- Хіба не в цьому мета поїздки? Я бачу, що ти страх перемогла.

- Напевне, - жінка знизала плечима, - Поки ти ведеш себе розумно, я занадто сильно розслабляюся і вже не бачу монстра, який мене катував. 

- І не побачиш ніколи. Інші пакети не чіпай, буде сюрприз.

Поки говорили, Драко натягнув брюки, і вже хотів вийти з кімнати, коли Герміона покликала його.

- Ти збирєшся ввечері брати мене кавалерійським наскоком? - чоловік вигнув брову, - Якщо хочеш, щоб все вийшло, починати терпіти мої дотики і поцілунки треба вже зараз.

- Поцілунки? - ухмилка на обличчі Драко чітко дала зрозуміти, що він зрозумів, куди дружина хилить, - Непогана ідея, іди сюди.

Герміона не очікувала, що Драко так швидко погодиться, але відступати навіть не подумала. Вона зробила декілька кроків, які відокремлювали її від чоловіка, зупинилася перед ним, не в силі відвести погляд від його губ. Малфой протягнув руку, владно поклав на талію дружини і притягнув її до себе, схилився і одразу поцілував. Цього разу Герміона була майже готова, але все одно не змогла стримати бажання запустити пальці в його волосся, скуйовдити його ще сильніше, притулитися до Драко всім тілом. Навіть те, що він був напружений, і це відчувалося навіть в обіцмах, не зменшило палкість жінки, їй висталачало і того, що чоловік відповідває на поцілунок і не намається відсторонитися.

Двері до спальні відчинилися, на порозі з'явилася Джинні, а за її спиною маячили Гаррі та Рон.

- Ой, - вигукнула місіс Поттер, її погляд ковзнув далі, де на ліжку лежала залишена Герміоною білизна.

- Ой, - перекриви її Драко і безцеремонно закрив перед ними двері, повернувшись до поцілунку, але швидко закінчив його легкими короткими поцілунками в куточок губ, - Якщо в іншому ти не менш пристрасна, я швидко забуду про статус твоєї крові, Герміона.

 - Добре було б, - прошепотіла вона у відповідь, - Буде чудово, якщо хоча б зневажати перестанеш, а на повазі і гарному сексі можна побудувати сім'ю.

- Згоден. Ходімо до твоїх друзів.

Драко не зізнавався, що сам був надзвичайно задоволений тим, що Уізлі бачив їх поцілунок. Нехай не уявляє собі, що зможе відбити бруднокровку назад!

Гості чекала подружжя Малфоїв за обіднім столом. Кожен з них реагував на побачене згідно свого характеру. Гаррі відчував себе ніяково, весь час ховав погляд і перекладував туди-сюди серветку. Рон виглядав похмурим, розвалився на стулі, сунувши руки в брюки і втупившись поглядом у вікно. Джинні ж виглядала дуже задоволеною, і тайком, поки чоловіки відвернулися, показала подрузі піднятий доверху великий палець.

- Так що ви хотіли, так безцеремонно увірвавшись до нашої спальні? - незворушно запитав Драко. 

- О, ми не мали наміру підглянути те, що мимоволі побачили, - запевнив червоний, наче рак, Гаррі, - Вього лиш хотіли попередити, що зранку в місто прибули Антон Фоулі з дружино, а також подружжя Лестренйджів. 

Герміона тут же подивилася на Драко, той же не проявив ніяких емоцій, чортовий окклюмент. 

- Не думаю, що нам зараз треба щось робити, - нарешті сказав Малфой, - Якщо ми поїдемо, чи якось заметушимося, Фоулі і Лестрейнджі тільки укріпляться в думці, що зламали нас.

- Ти думаєш, що вони також причетні до тієї події? - в Гаррі прокинулася професійна цікавість аврора, він глянув на однокурсника по діловому.

- Я в цьому впевнений, - відрізав Драко, - Правда, поки що не маю доказів.

- Тоді "Семилуччя" знайде ці докази, - впевнено заявила Джинні, - А поки працюємо по заявкам, в нас екскурсі в місто через годину. Треба ще обрати одяг, таку, щоб виглядати гідно заміжніх жінок і не зваритися в ній.

* * * 

В Тулузі було на що подивитися. Це місто унікальне хоча б тим, що воно практично не мало руйнувань під час Другої Світової Війни, тому архітектура старих кварталів не зістарено нарочно, а справжня старина. Після ДСВ це була нормальна практика, відбудовувати старовинні квартали, вишукуючи матеріали, максимально наближені до тих, з яких будували в ті чи інші історичні епохи, щось зістарювали, щось спеціально ламали складали із шматочків, тільки б все було, як було. Ти приходиш в такі квартали, в тебе проникає дух старовини, звісно, але десь на задворках свідомости деренчить знання, що по цім камням ніколи не ступала нога людини, яка жила хоча б століття тому. Але не в Тулузі.

Герміона уважно вдивлялася в камні, якими вимощені вулиці, ніби могла роздивитися на них сліди крові. Тулуза мала два обличчя в Середньовіччі. З одного боку це було місто трубадурів, тут довше всього зберігались традиції куртуазного кохання, з'явилися перші трубадури, і Квіткові ігри проводять досі. Сіверяни, до яких відносилися і парижани, вважали жителів півдня неотесаними, грубими, постійно докоряли в нестерпному смороду часнику з рота, і кожного дня чекали бунта. Жителі півдня говорили на окситанській мові, швидко і гортанно, через що сіверянам рідко вдавалося їх зрозуміти, якщо житель півдня не говорив повільніше. Герміона навіть читала про випадки, коли післі крику: "До мене, южани, врятуйте мене від сіверян", - досить законопослушні дворяни родом з півдня могли кинутися на самого короля, тому що цей зов для них священний.

З іншого боку, за цією легкістю балів, прийомів та поетичних змагань, ховалося місто релігійних фанатиків. Різні братства протиставляли себе ледарству дворян, жили в жахливих аскетичних умовах, ходами йшли босяка по вулицям, при цьому катували себе залізними прутами. Більш того, саме архієпископ Тулузи зберігав право відправляти людей в застінки Інквізиції, коли цього вже не міг зробити сам кардинал.

Ці французи точно божевільні.

- Тут гарно, - прошепотіла Джинні, - Судячи з твого погляду, Герміона, ти щось знаєш про місто.

- Давай послухаємо екскурсовода, а потім я розповім, якщо буде що доповнити.

Гаррі з Джинні йшли першими, зворушливо трималися за руки і вертіли головами. Молода пара жалкувала, що діти не з ними, їм дуже хотілося, щоб вони також побачили цю красу. Рон трішки відділився від них, напевно переосмислює своє життя. Вона ж йшла поруч з Драко, але вони не трималися за руки, навіть намагалися не торкатися один до одного. Малфой сунув руки в кармани, йшов досить вальяжно, допитливо роздивлявся старовинні будівлі, лише зрідка поглядав на дружину.

Раптово Герміона схопилася за голову, почувши нестерпний дзвін.

- Що сталося? - запитав Драко.

- Сигналка, - процідила крізь зуби чарівниця, - Я встановили її перед виходом. Хтось вломився в будинок, - від страху зіниці Герміони розширилися, - Драко, там домовики! Раптом вони постраждають?

Чоловік нахмурився, потім тихо покликав Гаррі, Джинні і Рона.

- Хтось вломився в будинок, - коротко повідомив він, - Герміона поставила сигналку, вона спрацювала.

- Якщо відійти подалі в провулок, можна спокійно апарувати, - Гаррі вже будував план дій, - І краще на всім натовпом. Вони явно будуть чекати господаря будинку, тому пропоную, щоб на розвідку пішли ми з Роном.

- В цьому є сенс, - погодився Драко, - Хто б не проник в будинок, вони не будуть готові зустрітися з головою аврорату Лондона.

- А нам що робити? - Джинні вперла руки в боки, як завжди робила Моллі, - Відсижуватися на лавці запасних?

- Вам потрібно зробити найважчу роботу, - тихо відповів Гаррі, - Зробити вигляд, що все нормально і ніхто ні про що не здогадався, а ми з Роном відійшли кудись, щоб щось купити.

Герміона під час розмови і розробки плану не зронила ані слова. Для неї неприємним сюрпризом став липкий страх, який скував тіло, на даючи навіть вдихнути нормально. В вухах задзвенів жахливий голос, який раз за разом кричав "Круціо", вимагав зізнатися в злочині, якого ніхто не скоював, здавалося, що вона навіть відчула шкірою холодні камні камери в маєтку Забіні прямо тут, посеред спекотного півдня.

- Ґрейнджер, дідько б тебе вхопив! - рявкнув поруч той же голос, чарівниця сіпнулася, перед очима з'явився його власник, в сірих очах Малфоя не було жорстокості, тільки легке роздратування, - Чого застигла? Нам треба йти за натовпом, щоб всі були впевнені, ніби ці двоє пішли за морозивом або водою. 

Реальність поступово витісняла жахливе видіння.

- Я Малфой, - тихо заперечила вона.

- Ну хоч сперечатися почала, - з полегшенням видихнув Драко, - Ходімо.

Чарівник взяв дружину за руку і повів вперед, поруч крокувала Джинні. Остання поглядала на парочку злегка спантеличено. Цікаво, ці двоє розуміють, що тільки що послали Мерлінову коту під хвіст всі праці по психології маглів? Де це бачено, щоб жертву від спогадів про страждання врятував кат? 

- Сподіваюся, що з Гаррі і Роном нічого не станеться, - вголос проговорила Джинні.

Герміона, яка до цієї фрази вважала план розумним, відчула почуття провини. Якщо все закінчиться погано, саме Джинні втратить і чоловіка, і брата одночасно. 

- Я також дуже на це сподіваюся, - прошепотіла місіс Малфой.

Ніхто з трійці вже не слухав екскурсовода, просто йшли слідом, ніби отримали наказ, напружено прислухаючись до простороу навколо, ніби могли почути звук апарації. З кожною хвилиною тривога все сильніше била по нервам, Герміона стала прикусювати губу, хвилюючись. Що там відбувається? Хто напав на будинок? Хіба на нього не накладені чари Довіри? Молодій місіс Малфой здавалося, що після всіх подій революції кожний, хто пережив її, до кінця життя буде використовувати це закляття, навіть якщо вирішить побудувати сарай для мітел. 

- Герміона, ти зараз мені руку зламаєш, - тихо сказав Драко, - Не треба так сильно нервуватися. Як би мені не огидно було визнавати, ці двоє виживали в більш безнадійних передрягах. Не думаю, що там все так серйозно.

- Ти ж не дуже засмутишся, якщо загине хтось з домовиків, - злобно прошипіла Герміона, - Просто заміниш новими. Хіба не так?

- Герміона, візьми себе в руки, - тихо сказала Джинні, - Не варто зриватися на чоловікові, він на твоєму боці.

- Драко Малфой завжди буде на своєму боці, - відрізала Герміона, - Мерлін, навіщо я тільки заміж вийшла?

Нерви були натягнуті, наче струна, чарівниця прямо відчувала, як вони гудять, ніби проводи на сильному вітрі чи перед бурею. Драко різко зупинився, повернувся до дружини.

- Тільки спробуй битися, - попередив він і нахилився до губ Герміони. Вона застигла, подумавши, що відштовхувати Драко в натовпі турстів не варто, приверне багато уваги. А потім... Поцілунок Малфой раптово заспокоїв нерви, принаймні дихати стало легше, дурні думки більше не жалили, - Так краще? - запитав Драко.

- Ти якось передав мені силу окклюмента? - приголомшено запитала Герміона, - Не думала, що таке можливо.

- Я теж сумнівався, що вийде, - зронив Драко, - Але радий, що все ж зміг втілити в життя власну теорію. Це краще, ніж заспокоювати істерику закляттям скам'яніння.

- Не можу не погодитися, - пробурмотіла Герміона.

- Зручне вміння, - всміхнулася Джинні, - Тільки дружина тягнеться за тарілки для биття, ти одразу цілуєш, і все, тарілки цілі і нерви врятовані.

- Це діє тільки тоді, коли я сам під окллюментивними чарами, а все життя я так ходити не збираюся, - заперечив Драко, - Думаю, мені сподобається приборкання строптивої бруднокровки, - він криво ухмильнувся.

Подальша розмова була перервана появою Гаррі і Рона. Хлопці були скуйовджені, на щоці Гаррі виднівся свіжий поріз, але загалом вони виглядали цілими. Джинні видихнула з полегшенням.

- Ну що там? - швидко запитала Герміона, - Хто напав на будинок?

- Я не впізнав його, - проговорив Гаррі, - Скоріш за все ніколи не бачив. Ми прибули вчасно, невідомому магу майже вдалося пробити захист вашого будинку, якщо б ви приїхали на відпочинок без чоловіків, він би вже давно хазяйнував там.

- Що ви зробили? Схопили його? - запитав Драко.

- Так. Рон оглушив його закляттям. Домовикам наказано діяти згідно протоколу, але не згадувати про те, що їм допомогли відбитися. 

- Ясно.

- Як це, знідно протоколу? - запитала Герміона.

- Вони викличуть місцевих аврорів, - пояснив Рон, дивлячись на колишню, - Як тільки вони прибудуть, то викличуть господарів, тобто вас.

- І ми повернемося з прогулянки, як ні в чому не бувало, - підтвердив Драко, - В праведному гніві і з вимогою розібратися зі злодіями. Французький аврорат не захоче міжнародного скандалу, діяти будуть швидко.

- Але це всього лиш виконавець, - Джинні зосереджено роздивлялася щось на площі, - І навряд чи він здасть господарів, поки що йому можна інкримінувати тільки спробу проникнення в чужий будинок. За це навіть не саджають.

Французькі аврори знайшли містера та місіс Малфой через двадцять хвилин після повернення Гаррі і Рона. Двоє чоловіків в звичних для місцевих жителів брюках та сорочках, підійшли до компанії чарівників, злегка вклонившись, повідомили про те, що сталося в будинку.

- Домовики не постраждали, - одразу запитала Герміона, причому її тривога не була ні награною, ні фальшивою.

Аврори здивовано перезирнулися, потім один відповів:

- Вони живі. Домовик чоловічого полу поранений, але не серйозно.

Драко міцно стис долоню дружини.

- Він встиг проникнути в будинок? - запитав Малфой у місцевих аврорів.

- Ні.

- Тоді відправляємося на місце, - тут Драко кашлянув, - До речі, у нас в гостях Гаррі Поттер з дружино, і Рон Уізлі.

Аврори перезирнулися, тепер вже схвильовано, з благоговінням дивилися на начальника аврорів Великобританії. По всьому видно, що вони зустріли кумира, впору брати автографи, Джинні тільки хмикнула. 

До дому Малфоїв вони їхали міністерською машиною, щоб зайвого разу не апарувати. Герміона думала про те, що пора переходити до активних бойових дій, нехай вони і будуть віддавати боніданою. Прийшом час мстити за себе та рятувати інших. Яка ще мета може бути більш мотивуючою?