За кадром

Час перед Різдвом завжди особливий в тих країнах, де сповідують католицизм. Правда, в Великобританії церква англіканська, але суть свята залишилася та ж, і дату змінювати не стали.

Взагалі втручання політиків в справи церкви вельми сумне явище, точно так же, як і втручання церкви в справи політиків. Говорив же свого часу Іісус, щоб кесарю залишили кесареве, тобто правити, видавати закони і тиранити своїх підданців, а самі зайнялись духовним розвитком себе коханих. Син Божий як ніхто інший знав, що навіть роздуми на тему, хто має рацію, а хто винен, чому почалася війна, чи з якого переляку звичайний п'яничка раптом став помазанником Божим, призводять до нервовго зриву и миттєво заплямовує душу злобою. А ось ці так звані помазанники ще й хитрі по саме не балуй, особливо в століття соціальних мереж в них взагалі розв'язані руки, напишуть лозунгів і давай їх в маси нести. Ось людина ніби думає своїми думками, і сама не усвідомлює, як вимовляє загальноприйняті слова, а в рівний ряд висновків прокрадаються ті самі лозунги.

Особливо ревно так лжепомазанники демонізують ворога. Он Том Реддл зміг практично всю магічну Великобританію запевнити в тому, що маглонароджені чарівники зло, яке покликане для того, щоб знищити світ, що навіть крапля маглівської крові в чарівнику - злочин, що карається смертю. При цьому скромно мовчав про те, ща сам напівкровка, і його батько магл, до того ж напоєний амортенцією його божевільною матусею. Меропа так сильно мріяла вирватися з брудної лачуги батька, де не було нічого, окрім столітнього бруду та лайки, що приворожила першого ліпшого пригожого магла.

Ось так Герміона розсіяно роздумувала сама з собою про тонкощі політики маглів та чарівників, очевидному обмані, який чомусь ковтається масами, поки прогулювалася по Косому провулку в пошуках подарунків для рідних та друзів на Різдво. При цьому чарівниця сама відчувала, як безнадійно стрибає її думка від одного предмета до іншого, не затримувалася і не намагалася додуматися до кінця.

- Герміона, - її хтось покликав, чарівниця машинально обернулася і побачила Пенсі Паркінсон, та поспішала до неї з іншого боку вулиці, - Привіт, - снігопад, який розпочався нещодавно, прикрасив чистокровну чарівницю майже покривалом з лапатих сніжинок, які осіли на мантії та волоссі, - Не проти, якщо ми прогуляємося разом? Ти обіцяла поговорити зі мною.

- Так, звісно, - розсіяно відповіла місіс Малфой, - Тільки давай тут просто прогуляємося, а поговоримо в іншому місці.

Пенсі не заперечувала, вона сама чудово розуміла, що чари розсіювання уваги непогано діють на маглів, але досвідчений чарівник може пробратися кріз їх завісу, якщо захоче.

- Ти обираєш подарунки? - запитала Паркінсон.

- Так, зовсім нічого в голову не приходить. Ніколи не думала, що так складно обирати подарунки тим, в кого вже все є. Малфої ж багаті, наче Алладін з казок, не розумію, що ще їм зможе знадобитися.

Пенсі посміхнулася з розумінням.

- Не варто шукати корисний подарунок, який потім ще знадобиться, зроби подарунки, які викличуть емоції. Тільки це важливо, коли все матеріальне ти можеш сам собі купити.

- Це ще складніше, - простогнала Герміона, - Ще моя бабуся говорила, що з подарунками легко сісти в калюжу.

- Це точно, - Паркінсон розсміялася.

Вона добре бачила, що бруднокровка якась пригнічена, але списувала цей стан на необхідність вислуховавти гидоту на прийомах, яких в ці дні було дуже багато. Проте, головна із званих вечерь була попереду, акурат перед Різдвом свято влаштовував Реґулус Блек в своєму новому маєтку, який відгрохав нещодавно на купленій у маглів землі. Всім цікаво подивитися на те чудо, як не крути.

Врешті решт жінкам вдалося закупити подарунки, вони навіть мило обмінялися браслетиками, купленими тут же в крамниці. Вирішивши, що прийшов час, чарівниці відправилися в маглівський Лондон, де, слідуючи порадам Герміони, швидко загубилися в натовпі, точно скопіювавши стиль маглівських жінок, що поспішали за покупками і смаколиками до святкового столу.

- Вельми корисне вміння, - замітила Пенсі, - Дивись, навіть наші журналюши відстали. Навіть цікаво, коли їм набридне ходити за тобою назирці.

- Не знаю, - Геміона байдужо знизала плечима, - Якщо їм робити нічого, нехай таскаються, люди вже також стомилися від брехні і майже не вірять їй.

- Як скажеш. І куди можна піти в маглівському Лондноні?

Герміона задумалася. Насправді закладів в столиці багато, ось тільки їй доводилося обережно обирати місце для раннього обіду, особливо після того, як Катерина зробила її дієту більш жорсткою. В заборонені напої потравили і кава, і чай, і навіть какао. Тому чарівниця вирішила викрутитися, замовивши собі в першому ліпшому кафе обліпиховий чай. Якщо вона не знає, можна їй його, чи ні, значить можна.

Вони розташувалися за столиком в глибині залу, подалі від вікна, але від якого чудово було видно вхід, на випадок, якщо журналісти магічної преси все ж знайдуть втікачок.

- Так про що ти хотіла поговорити зі мною? - Герміона розсіяно колотила чай ложечкою, косилась на тістечка на тарілці.

- Про своє весілля.

Пенсі неусвідомлено стянула зі столу серветку і стала рвати її на шматочки, в очаї з'явився затравлений вираз.

- Я не розумію, - Герміона була трішки спантеличена, - Мені варто тебе привітати? Чи чого ти чекаєш?

- Батьки хочуть видати мене заміж за Маркуса Блеквуда, цей придурок заздалегідь вирішив, що я не зможу народити спадкоємця, тому... Тому якась магла вже ходить брюхатою, а мені потім підсунуть її виродка і змусять любити та виховувати, як свого.

Розслабену розсіянність Герміони наче рукою зняло, Герміона вп'ялася в Пенсі поглядом.

- Ти знаєш, де тримають нещасну жінку?

- Здогадуюся, - буркнула Пенсі, - Загалом, я прийшла не через це. Врешті решт, я впевнена, що зможу народити сама, і цю дитину вдалося б кудись сплавити по тихому. Не думай, вбивати не стала б, всього лиш відправила б кудись в маглівський дитбудинок, підлаштувавши випадкову загибель.

- Так, звісно, - чомусь Герміона була впевнена, що Паркінсон не зупинилась би перед вбивством невинної дитини, але, цілком можливо, вона просто предвзято ставиться до чистокровної чарівниці, - Що ж тоді тебе настільки знічує, що ти наважилася поговорити зі мною?

Пенсі знадобився деякий час, щоб наважитися заговорити.

- Дурак Блеквуд носиться з ідеєю отримати спадкоємця і не бачить, що під носом коїться. Я точно знаю, що дитину не збираються віддавати йому, нещасне немовля також покладуть на вівтар.

- Що ти про це знаєш? - Герміона ледве стримувалася, бажаючи вчепитися Пенсі в горло та витрясти з неї всю інформацію.

- Не так багато, як тобі хотілося б, - швидко запевнила Паркінсон, - Що батько, що Маркус, обидва кажуть мені не лізти не в свою справу, займатися нарядами та дорогоцінностями, як і належить жінці, навіть це  я дізналася, підслуховуючи під дверима, як якась магла.

- Де тримають ці жінку?

- Не повіриш, але майже під носом у міністерства, - на губах слізерінки зазміїлася ухмилка, - Рекомендую дуже ретельно обшукати маєток Забіні, - Герміона зблідла, - Так, той самий.

- Що ти хочеш за свою інформацію? Не повірю, що ти робиш це тільки для того, щоб врятувати немовля, яке ненавидиш.

- Ти маєш рацію, - Пенсі була задоволена тим, що бруднокровка сама заговорила про оплату інформації, - Мені потрібно небагато. Коли Візенгамот почне карати направо та наліво всіх чистокровних, я хочу, щоб моя родина була в безпеці.

Герміона відкинулася на спинку стула, задумливо зробила ковток чаю. Такий мотив був зрозумілим, нажаль, правосуддя дійсно сліпе. Вона занадто добре пам'ятає, як в Азкабані опинився навіть професор Снейп, який відрізняється неймовірним талантом до оклюменції і акторській майстерності. Він так добре влився в ряди наближених Тома Реддла, що абсолютно ніхто не сумнівався в його вірності злочинному уряду, окрім тих, хто точно знав, на чиїй стороні грає Северус Снейп. Одними із знаючих був загін Семилуччя, досі засекречений для широких мас, навіть в міністерстві про них знають одиниці.

Іноді злі язики подейкують, що саме зараз професор Снейп грає, а насправді вірний уряду Лордів.

Коли починає працювати грізна система правосуддя, під її молот потрапляють абсолютно всі, хто хоча б колись постояв поруч з винними, чи. не дай Мерлін, хоч якось розіляє їх погляди на світ. Ось тільки думати, що варто було б знищити всіх бруднокровок, а маглів перетворити на слуг, це одне, а вбивати і перетворювати - інше. Від думки до дії величезна прірва, яку подолати можуть максимум десять людей зі ста. Але молот правосуддя не бажає відсіювати цей десяток з загальної маси, йому простіше прихлопнути абсолютно всіх.

- Щоб вас не зачепило, недостатньо принести інформацію, яку ми й так здобули б з часом, - місіс Малфой підняла погляд на Пенсі, - Принаймні ти повинна зарекомендувати себе, як чарівниця передових поглядів, яка відмовилася від старих устоїв.

- І яким чином? - хмикнула слізерінка.

- Не переживай, обійматися з маглонародженими тебе не попросять, - заспокоїла її Герміона, - В мене давно зріла ідея, думаю, що твоя репутація дозволить зробити задумана більш ефективним.

- І?

- Ти організуєш благодійний фонд для чарівників, які живуть бідно, - Герміона посміхалася, задоволена задуманим, - Допомога продуктами харчування, одягом та всім, що необхідно в побуті. До того ж, частина грошей буде йти забезпечення учнів з бідних сімей необхідним шкільним інвентарем.

- І при чому тут моя репутація? - Пенсі ця ідея заздалегідь не подобалася.

- Інші чистокровні, які мають гроші, охоче будуть вкладатися в благодійність, якщо ти зробиш списки меценатів відкритими, - чарівниця посміхалася, - Так ти витягнеш з-під молоту правосуддя і засудження суспільства не тільки свою сім'ю, а й їх також. Розумієш?

Хвилини дві Пенсі Паркінсон просиділа мовчки, по виразу обличчя, який змінювався, що в її голові йде сильний процес обдумування. Нарешті вона розплилася в задоволеній посмішці.

- А ти дійсно розумна, місіс Малфой, - вигукнула чарівниця, - Тільки не чекай, що я згадаю твоє ім'я, коли буду розповідати журналістам, як додумалася відкрити фонд.

- Не дай Мерлін, - Герміона підняла руки долонями вперед, - Всі повинні думати, що це тільки твоя ідея, блискуча і бездогання, як ти сама. Звісно, сім'я Малфой буде постійно відраховувати певні суми в твій фонд, а також допомагати іншими методами. І так, не забудть зареєструватися в міністертсві, я посприяю.

* * *

Пенсі відправилася назад в магічний Лондон, Герміона ж вирішила ще прогулятися маглівським. Раніше б вона звично зайшла до батьків, але навіть Тома ще не виписали з лікарні, посилаючись на необхідність прослідкувати за його енергетичним полем. Так що чарівниця хотіла просто пройтися вулицями, подивитися на життя маглів, відполіктися від всіх проблем, обдумати стосунки з Драко.

Малфой мужньо подивився разом з нею всі сім фільмів про Гаррі Поттера, навіть перейшов на ту ж дієту, якої була вимушена притримуватися Герміона. Пояснив, що не хоче мимоволі зваблювати дружину смаколиками. Його турбота дуже сильно гріла і серце, і душу жінки, от тільки далі справа не йшла. Драко сам не намагався зваблювати дружину, і її потуги натякнути на секс ніби не помічав. Звісно ж, це її засмучувало.

Зовсім поряд Герміона почула хлопок апарації і озирнулася в пошуках чарівника, який ризикнув порушити Статут про секретність від 1642 року.

- Не варто так турбуватися, - наж вухом роздався голос лорда Блека, - Магли до смішного неуважні, їм навіть камери відеоспостереження не допомагають помітити елементарні речі.

Герміона здригнулася від неочікуваності, несхвально покосилася на родича.

- Лорд Блек, якщо ви не в курсі, в чому я сумніваюся, в ці дні я якраз проходжу курс лікування від нервового виснаження. Таке підкрадання не сприяє відновленню душевної рівноваги.

- Вибаче великодушно, більше не буду вистрибувати, наче чортик з табакерки, - чоловік розсміявся так заливисто, як можуть сміятися тільки малі діти, - Мені просто треба поговорити з вами, місіс Малфой.

- Сьогодні всім потрібно зі мною поговорити, - пробурчала Герміона, - Я вас слухаю, лорд Блек.

- Для початку давайте зробимо ці двадцять кроків до найближчого парку, ви візьмете мене під руку і ми зробимо вигляд, що просто гуляємо цим неприємним вітряним днем, молячись, щоб не пішов дощ.

- Ви вмієте вмовляти, лорд Блек, так і зробимо.

В парку виявилося неочікувано гарно, не дивлячись на пору року, яка не відрізняється красою природи. Деякий час вони дійсно просто гуляли. Першим порушив мовчання лорд Блек.

- Зізнаюся, я дуже засмучений відмовою, - почав він, - Мені здавалося, що в вашій групі більше благорозумних чарівників, ніж тих, хто бажає розрахуватися за свої образи за першої ж можливості.

- Я теж так думала, - зітхнула Герміона, - Ви зробили велику помилку. лорд Блек, коли прислали сову Джинні. Бачте, чуття цієї жінки не один раз рятувало нас всіх в роки революції, звичка покладатися на її думку залишилася досі. Різке відторгнення будь-якої форми співпраці з вами з боку місіс Поттер вирішили результати голосування заздалегідь.

- Так, момент надлишкової емоційності жінок я не врахував, - погодився Реґулус.

- І все ж ви вирішили знову поговорити зі мною, - Герміона хотіла якнайшвидше розправитися з розмовою, - Я не можу піти проти більшості, лорд Блек, і ви це знаєте. До того ж, Драко сильно напружується, варто лиш прозвучати вашому імені.

Реґулус Блек роздратовано фиркнув, відкинув тростью пачку з-під цигарок, яку хтось викинув на доріжку. Навіть тут, в центрі цивілізованої країни, знаходяться такі, хто не знає, куди варто кидати сміття.

- Я сподівався, що цей хлопчисько піде характером в наш рід, у Блеків сильні гени, але, нажаль, він Малфой до самих кінчиків його платинового волосся. Такий же склизький хробак, як і Люциус.

- Ви помиляєтеся, Реґулус, - Герміона посміхнулася, усвідомивши, що у чистокровних чарівників ті ж проблеми, що і у простих маглів, - Можливо зовнішність Драко истінно малфоївська, та й в школі він здебільшого демонстрував повадки батька, але внутрішня суть в ньому та сама, що і у вас. Можете мені не вірити, але ж я бачу.

- Хочете сказати, що в ньому є хоча б щось від Блеків?

- Принаймні фірмову впертість він точно від вас успадкував. Проте, фанатична вірність тому, в що вірить, в Драко також від Блеків.

Реґулус зупинився, трішки повернувся до супутниці і сказав:

- І в чому ж проявляється ця риса Блеків?

- В вірності Нарциси своїй сім'ї, її готовності встати проти всього світу заради рідного сина. В вашій вірності всім членам сім'ї Блек, готовности битися самотужки за своїх сестер.

- Ну чому ж самотужки? - чоловік загадково посміхнувся, - В цій боротьбі ви встанете плечем до плеча зі мною, місіс Малфой.

Чарівниця декілька миттєвостей вдивлялася в очі Реґулуса, сподіваючись знайти натяк на те, що він жартує. Чи блефує. Не знайшла.

- Ви збожеволіли, лорд Блек, якщо думаєте, що я буду допомагати вам в будь-яких махінаціях, та ще й приховувати це від всіх! 

- Ні, я не збожеволів, місіс Малфой, - в голосі лорда не залишилося навіть натяку на кокетство чи недосказаність, він говорив з усією можливою серйозністю, - Бачте, я трішки розбираюся в тонких матеріях, і знаю, що ваша магічна інтуїція говорить вам, що мені можна довіряти. Принаймні в цій справі, - чарівниця промовчала, - Адже одного разу ви вже довірились їй і встигли врятувати свого батька, чи не так?

- Звідки ви про це знаєте?

- Для того, щоб знати те, що тебе цікавить, достатньо ставити правильні запитання і вміти слухати відповіді, Герміона, - лорд Блек продовжив прогулянку, їй довелося поспішити слідом, - Бачте, будь-які страждання, які коли-небудь витерпів чарівник, загострюють інтуїцію, а ви настраждались достатньо. Можливо раніше, коли Джинні Уізлі страждала від нерозділеного кохання до Гаррі Поттера, місяцями не знала, чи живий її коханий очкарик, її магічна інтуїція була оголена та не давало збоїв, але зараз сите щасливе життя явно притупило цей важливий чарівний інструмент. Якщо б всі чарівники зосередилися на вдосконаленні, осягали таємні знання, вони б знали такі елементарні речі, і ваші колеги прислухалися б до вашої інтуїції, а не до її.

Емоційно Герміона була приголомшена, але мозок, який звик все розцінювати з точки зору аналітичних можливостей, прораховувати всі вірогідні розвитки ситуації, відринувши емоції, які лише заплутутють, говорив, що Реґулус Блек має рацію. Ось тільки в чому?

- Лорд Блек, у вас величезні можливості, такі обширні знання... Навіщо вам наша допомога? Я ж бачу, що по магічній потужності ви перевершуєте нас, а вже по вмінню роздобути потрібну інформацію... Тут я взагалі мовчу.

- Все просто, місіс Малфой, - тут Реґулус не на жарт роздратувався, - Мадам Забіні назвала ім'я, і ви його знаєте так само, як знаю я. Злодійкувати доля поставила мене у вельми неприємне становище. Одна сестра пішла темною стежиною, навіть посміла замахнутися на рідну кров, а друга стала полонянкою планів першої. В якийсь момент моя рука може ослабнути, я не посмію обрати між Белатрікс та Нарцисою, і цей вибір доведеться зробити комусь із вас.

- Щоб ви потім змогли помститися? - прищурилася Герміона, - Я пам'ятаю ваші слова, що за кожну з істинних Блеків ви зітрете на порох всю магічну Великобританію.

- Сподіваюся, що зможу приборкати свою мстивість, - протягнув лорд Блек, - Проте, найбільше я сподіваюся на те, що обирати не доведеться.

- Вибачте, лорд Блек, але не цьому етапі таке вже неможливо. Я знаю про два жертвоприношення, скоєних з поки що невідомою нам метою. В обох випадках в жертву принесли новонароджених напівкровок, і готується третє. Белактрікс Лестрейндж вже пройшла точку неповернення, навіть самий лояльний суддя не зможе відпустити її під найбільший залог у світі.

Чарівниця почабила спантеличення, і навіть відголос болю, на обличчі лорда Блека, і на коротку мить їй стало жаль цього чоловіка. Що б робила вона сама, якби хтось з друзів збожеволів так сильно, як Белатрікс? Якби раптово жертви став приносити Рон? Змогла б Герміона ненавидіти його так само, як ненавидить місіс Лестрейндж? Навряд. Принаймні вона б спробувала вияснити, яким чином близька людина дійшоа до долі злочинця.

- Вона залишається моєю сестрою, - тихо сказав лорд Блек.

- Думаю, я трішки розумію вас, Реґулус, - так само тихо відповіла Герміона, - Ще декілька років тому компромісу для мене не існувало б, навіть якби злочинцем виявилась найближча для мене людина, я відправила би її в Візенгамот, не задумуючись, та сьогодні я вже не настільки категорична.

- Таке стається, коли дорослішаєш, Герміона, - Реґулус спробував її втішити, - Підлітковий максималізм вивітрюється, варто понести перші втрати. Наприклад, розлучитися з людиною, яка все ще дорога, через ідіотські принципи чи постулати, а він візьми та помри до того, я ви встигнете помиритися.

- Ви говорите про свого брата?

- Сподіваюся, Сіріус радіє через те, що я виконав його волю і залишив будинок у спадок його хрещенику. 

- Без сумніву, - Герміона спробувала посміхнутися родичу, але не змогла, чарівницю точили сумніви, - Принаймні в тому домі пахне випічкою і чується дитячий сміх, що ще потрібно для щастя?

Реґулус не відповів. Сама того не розуміючи, Герміона наступила на болючий мозоль чоловіка. Він вже увійшов в той вік, коли його вже ніхто не може змусити одружитися, але неясна туга штовхає його до цього вже з власної волі. Хочеться, щоб за сімейним столом, зправа, сиділа прекрасна жінка, яка розділить твоє ложе, твої думки, народить тобі спадкоємців. Найсмішніше в тому, що іноді в цій ролі Реґулус Блек уявляв собі міс Ґрейнджер, в свої роки він давно вже не звертав уваги на статус крові, тільки особисті якості чарівниці мають значення. Племінник його випередив. Чи не через це Драко Малфой викликає в Реґулусі стільки роздратування? Мда, там, де починає говорити серце, розум мовчить.

- Вже стемніло, - галанто замітив лорд Блек, - Дозвольте провести вас до пабу "Дирявий казан".

- Добре.

По дорозі вони говорили про речі, які зовсім не стосувалися справи, але дуже сильно займали розум Герміони. Вона знайшла лорда Блека дуже цікавим співбесідником.

Пізніше, згадуючи цей вечір, місіс Малфой чітко бачила подумки не розмову в парку, і навіть не цікавий науковий диспут по дорозі до пабу "Дирявий казан", а легкий, майже невагомий поцілунок, який лорд Блек залишив на кінчиках її пальців, і повний вогню погляд, який він кинув наостанок. Якби це не було неможливим, Герміона сказала б, що подобається Реґулусу.