За кадром

Щастя можна знайти навіть в темні часи, головне не забувати звертатися до світла. (с)

В людській психології є багато неймовірних феноменів, а найзагадковіший з них - вміння людини з посмішкою на устах навіть тоді, коли навколо вибухи від найпотужніших бойових заклять, а повітря наелектризоване бойовою магією. Що вже говорити про дні, коли війна йде приховано, і для більшості це мирний час.

Ніхто не може постійно думати про погане, хіба що якщо станеться якийсь психічний розлад і свідомість людини загрузне в моторошних картинках, які сама ж породить. В житті Герміони Малфой творилися дуже страшні речі.

Ось вже декілька місяців вона заміжня за аристократом, і не за яким-небудь, а за самим Драко Малфоєм, тим, хто найбільше ненавидів бруднокровок в Ховартсі.

Герміона втратила дитину, коли Драко катував її круціатусом. Є ймовірність, що він робив це під Імперіусом, але вона настільки мала, що чарівниця навіть не розглядає її всерйоз.

Свекруху та рідну маму місіс Малфой викрав хворий виродок, для якого принесення в жертву дитини те ж саме, що випити за сніданком апельсинового чаю. Він вимагає виконання певних умов, і ще невідомом, на що божевільний піде, не отримавши бажаного.

На батька Герміони скоєний напад, накладене дуже страшне темномагічне прокляття, Том Ґрейнджер вже який тиждень лежить в лікарні Святого Мунго.

Занадто багато темряви для однієї людини. Ось тільки незабутній Альбус Дамблдор недарма вірив, що навіть маленький промінчик світла зможе освітити будь-яку темряву, розігнати тіні. У Герміони було цілих два промінчики, які дозволяли жінці жити та дихати, а не згинатися навпіл від болю. По-перше, в її життя повернулися старі друзі, чарівниця навіть не підозрювала, що так сильно сумувала по ним. 

По-друге, в неї з'явилася прийомна донька, Діана Нарциса Малфой, така крихітка, що серце заходилося від ніжності, і зовсім не вдавалося подолати страх ненароком нашкодити малютці.

Герміона взяла доньку на руки, задоволена тим, що змогла наполягти на необхідності балоневого комбінезону, правда, довелось поступитися в плані кольору. Драко мав якісь проблеми з рожевим, хоча для дівчинки це саме те, тому купили темно-зелений. Та й нехай, головне, що дівчинці було тепло, жоден протяг не страшний.

- Готові? - Драко спустився у вітальню, одягнутий в щільну дорожну мантію, явно призначену для захисту від сирої погоди, на ходу він натягував шкіряні перчатки з овечою підкладкою, - Домовики вже в кареті.

- Добре, - чарівниця зручніше перехопила доньку, смирно постояла, поки Малфой накидував на її неслухняну шевелюру капюшон, - Мені не по собі, Драко.

- Не хвилюйся, по магічній потужності Люциус сильніше нас обох, з ним Діані точно нічого не загрожує. І невже ти думаєш, що хрещений і Мінерва МакҐонагал залишаться в сторонці, якщо раптом хтось додумається напасти на дівчинку?

- Я в них не сумніваюся, а ось в собі так. Вистачить мені сили стільки часу провести далеко від доньки?

Малфой не став говорити щось саркастичне, просто розсіяно погладив дівчинку по випуклому лобику, що видало його з головою. Схоже для Драко розлука не менше тяжка.

- Добре, ходімо, - кивнув він.

В кареті вони з Драко сіли на одне сидіння, а домовики навпроти. В книгах Ріта описала, що домові ельфи ходять в наволочках на голе тіло, але в житті вони ті ще модники. Ніхто не дає їм одяг, щоб не образити, але це не значить, що ельфи не можуть взяти його самі. В будь-якому маєтку є багато одягу, яку господарі вже не одягнуть через те, що він вийшов з моди, або вже одягався більше трьох разів на різні прийоми, і складається він в окремі корзини. Домові ельфи обирають те, що їм сподобається, перешивають на себе і красуються в прекрасних туніках, сукнях, шубках з теплими комірами, а тонкі ручки ховали в стильних муфточках.

Карета м'яко качнулась і покотила по дорозі, відомій тільки тим, хто носить прізвище Малфой.

- Аристократія не той народ, кому можна довіряти повністю, - говорив Драко, - Сьогодні ти на вершині сили та впливу, а завтра вже на самому дні, парія. На такий випадок краще мати шлях для втечі, про який ніхто не знає. Ні ворог, ні друг. Конкретно цей веде в замок Хоґвартс, якщо раптом виникне необхідність заховатися в його стінах, хоча Малфой-менор здатен витримати серйозну осаду.

Їхати потрібно було довго, тому домовики одразу начаклували в ногах між собою та господарями люльку для немовляти, безпечну для дівчинки, навіть якщо враховувати дорожну тряску. Вони побоювалися, що Герміона задрімає по дорозі і впустить маленьку хазяйку, чи руки в жінки стомляться.

- Їхати ще довго, можеш подрімати, - запропонував Драко.

- Поки ні, - Герміона похитала головою, - Хочу придивитися за Діаною, вона так зворушливо спить. Раніше мені здавалося, що в немовлятах немає нічого цікавого, тільки сплять, їдять і гадять. Сліпа була.

- Я завжди любив маленьких дітей, але понянчитися вдалося лище з Тедом, - донеслося з темряви, - Чомусь я побоювався, що малявка вже в люльці перекинеться.

- Це не так працює. Взагалі передача гену перевертня в спадок доволі нелогічна річ в правилах магічного наслідування. Якщо говорити логічно, професор Люпін був обернений від укуса, значить в початковому ДНК гену немає. І навряд чи він там з'явився, як мені здається, те, що він обертається, вплелося в його енергетичну пуповину, але Тед має ген вже в своєму ДНК. За цією логікою він ніби-то повинен обертатися по своїй волі, але ні, залежить від місяця, як і батько.

Драко нічого не відповів, але це й не було потрібно. Герміона сіла на свого улюбленого коника науково-популстських розмов. Закінчивши думати вголос, чарівниця продовжила виводити всілякі теорії вже про себе. Якби вона в цей час подивилася на чоловіка, то побачила б глузливу посмішку, проте, в ній не було ні краплі знущання.

Вони все їхали, карета хиталася на дрібних дорожніх вибоїнах, поступово Герміона стало клонити в сон, вона схилилася до плеча Драко.

- А ти більше не відчуваєш відразу, - неочікувано видала чарівниця, - Навіть дивно.

- Звик. Все одно позбавитися тебе тепер неможливо, ми обидва повинні бути з Діаною, щоб не порушити умов магічного контракту.

- Не треба все псувати раціональністю.

До Хоґвартса вони під'їхали вже в повній темряві, домовики обережно розбудили заснувших господарів, всіх, окрім Діани Нарциси. Крессі взяла дівчинку на руки, Доббі одним клацанням пальчиків прибрав люльку, Драко вийшов назовні і подав руку дружині. Домовиха передала дитину матері на руки, потім покинула карету, а слідом і Доббі. Їм ще треба було потурбуватися про багаж маленької хазяйки.

Малфой щільніше запахнувся в теплу шерстяну мантію, засвітив на кінчику чарівної палички магічне світло, і першим пішов по доріжці, яку було ледве видно в темряві. Герміона поспішила слідом, мимоволі відмітивши, як добре, коли хтось освітлює тобі шлях. Драко не стільки собі під ноги світив, скільки тримав паличку сбоку, щоб доріжка була добре видна дружині. Слава Мерліну, йти довелося недовго.

Драко постукав в двері, звук від ударів рознісся по вже сонному замку доволі далеко, незабаром почулися шаркаючі кроки завхоза. Колись це був найгірший звук, який можна було почути, тому за ним йшли розкриття витівки і покарання за неї. Філч не дуже любить школярів, м'яко кажучи, досі вимолює у директора право на фізичні покарання. Зараз навіть смішно згадувати, як вони з Ханною неслися темними коридорами Хоґвартса і навіть не дивилися, куди, охоплені страхом. Потім дівчата не знали, як повернутися у свою вітальню.

- Доброї ночі, містер Малфой, - тихим хрипким голосом привітався завхоз, - Місіс Малфой, - Філч схилив голову на знак поваги, - Ходімо, професор Люциус Малфой вже очікує на вас.

Вони мовчки рушили мимо Великого залу, де проходять всі прийоми їжі, святкові застілля і шумні загальні посиденьки, далі до сходів. Герміона уважно слідкувала за тим, щоб випадково не втрапити в пастку, якими вони славилися. Нарешті вони прийшли до потрібних дверей на третьому поверсі, з-під неї вибивалася смужка світла. Апґус Філч постукав.

- Увійдіть, - з-за дверей донісся трішки стомлений голос лорда Малфоя.

Завхоз штовхнув двері, а сам відступив трішки вбік, пропускаючи Драко і Герміону. Люциус миттєво піднявся їм назустріч, розплившись в широченній посмішці.

- Дорогі мої, - вигукнув він, - А я вже зачекався. Як доїхали?

- Доброї ночі, батьку, - Драко з явним задоволенням обняв його, - Доброї ночі, хрещений, - так само тепло він обняв і Северуса Снейпа.

- Доброї ночі, - Герміона привіталася одразу з обома.

Судячи з усього, давні друзі влаштували пізнє чаювання, на столі були розставлені чашки і декілька ваз з солоденьким. В присутності професора Снейпа Герміона відчувала себе ніяково, ніби знову сильно провинилася, а в чому саме, не знала. Вмів цей похмурий зіллєвар одним уважним поглядом темно-карих, майже чорних, очей, навіяти відчуття провини, доволі корисний навик для вчителя.

- Доброї ночі, містер Малфой, - не дивлячись на теплі обійми, голос Снейпа залишався холодним, - Місіс Малфой, материнство вам личить, - зіллєвар злегка вклонився.

- Дякую, - жінка широ посміхнулася, задоволена компліментом.

- Северус, - Люциус Малфой виглядав неймовірно урочистим, але, через присутність тут тільки найближчих, сяяв, наче золотий галеон, - Дозволить представити тобі мою онуку, Діану Нарцису Малфой.

- Можна мені взяти її на руки? - Снейп запитував про це саме у Герміони, та одразу віддала дівчинку, ні на мить не засумнівавшись в тому, довіряти йому чи ні. Северус уважно вдивився в личко дівчинки, - Чарівна крихітка. Якшо молоді батьки дозволять, я хочу подарувати спадкоємиці роду Малфой невеличкий оберіг.

- Звісно, - погодився Драко, - Оберіг від самого Северуса Снейпа для дитини! Про це мріє добра половина чарівників.

Професор посміхнувся одними куточками губ, вийняв з кишені своєї мантії маленьки сріблястий кругляшок, підніс його до губ, щось нашепотів, а потім дунув з розкритої долоні. Кругляшок перетворився на пил, осів на личку Діани і одразу всотувався в шкіру. На мить всі побачили сріблястий кокон, який примарним світлом окутав немовля накшталт другої шкіри, а потім магія перестала бути видимою. 

- Тепер до неї не пристануть прокляття, - задоволено сказав зіллєвар і передав дівчинку діду.

- Дякую, Северус, - Люциус не міг зтерти з обличчя щасливу посмішку, - Ви дуже вчасно привезли онуку, туга за сім'єю вже майже з'їла мене.

Лорд Малфой не сказав цього вголос, але і так зрозуміло, що чоловік дуже сильно тужить за дружиною, кожен день без неї приносить йому нестерпний біль. Тільки витримка спадквого аристократа дозволяю Люциусу приховувати це під маскою спокою.

- Ми не чужі люди, - відповів Снейп, - До того ж, це невинне дитя заслужило безпечне життя після того, на що її прирік містер Забіні.

- Ми вже не маємо права його судити, - втрутилася Герміона, - Смерть обнулила всі рахунки Блейза, він за все заплатив.

- Ви маєте рацію, місіс Малфой, - Северус схвально схилив голову, - На цьому дозвольте відкланятися, в мене завтра три перші пари, потрібно виспатися.

Перед від'їздом назад в маєток Герміона погодувала доньку. Запас грудного молока вона підготувала заздалегідь.

- Тату, пообіцяй, що будеш повідомляти нам про те, як справи у Діани, якомога частіше, - попросив Драко.

- Звісно, синку, - в такому стані лорд Малфой готовий був пообіцяти що завгодно, тим паче це така дрібниця, - Не переживайте, домовики мене підстрахують. Та й взагалі, я в твоєму вихованні брав не менше участі, ніж ти в вихованні Діани. Герміона, мила, скажи цьому парубку, що на мене можна покластися.

- Просто нам складно розлучитися з донькою, - чарівниця м'яко посміхнулася, - Це складно визнавати, але ми з Драко трішки істеричні батьки.

- Пройде, - впевнено заявив Люциус, - Ми з Нарцисою перші три місяці взагалі не могли нікому довірити Драко, навіть домовикам, ви ще добре тримаєтесь. Ладно, відправляйтеся, повернутися ви повинні до світанку, щоб ніхто навіть випадково не побачив карету з гербом Малфоїв на дорогах.

Драко і Герміона по черзі поцілували крихітку в випуклий лобик, обняли Люциуса і пішли назад в карету.

- Якось занадто пусто тут без домовиків та Діани, - засмучено пробурмотіла Герміона, - Не впевнена, що зможу нормально себе вести, поки вона не повернеться додому.

- З цього треба зробити мотивацію, - похмуро відповів Малфой, - Варто швидше розправитися з нашими ворогами, щоб Діана змогла жити вдома.

Чарівниця тільки зітхнула. Грати в шпигунські ігри з дитиною на руках дуже непросто.

- Знаєш, іноди я уявляю, як познайомлю Діану з бабусями.

- Так, це буде чудово, - розсіяно відповів Драко.

* * *

- Ви стали сильнішою, місіс Малфой.

- Так, я знаю.

Вже добрих сорок хвилин Герміона зображала статую на підвищенні, поки мамад Темфрі створювала новий шедевр прямо на ній.

- Місіс Малфой, я не можу не відмітити одну деталь...

- Так, я розумію, - жінка обеззброююче посміхнулася, - Саме тому потрібен надійний ліф, щоб не перетискав груди, і міг приховати конфуз.

- Звісно, - модистка все ще хмурилася, - Але...

- Мадам Темфрі, ми з Драко дуже сподіваємося на ваше вміння зберігати будь-які таємниці своїх клієнтів.

Жінка спалаханула до кінчиків волосся.

- Це взагалі не обговорюється, - нагадування явно образило француженку, - Якщо я і виявила надлишкову цікавість, то тільки тому, що переживаю за вас, місіс Малфой. Іноді забуваюся.

- Все добре, мадам Темфрі, - Герміона трішки почервоніла, - Просто збереження саме цієї таємниці настільки важливе для мене, що я занадто сильно нервуюся і кажу дурниці. Якщо ви переживаєте через те, чи не скористалися ми тим занадто нелюдським способом, про який говорить вся магічна Великобритані, то ні.

- Ви мене заспокоїли, місіс Малфой, - вперше модистка посміхнулася, - Дуже сумно було б розчаруватися в жінці, яка славиться добротою і принциповістю.

Примірка тривала більше трьох годин, мадам Темфрі була сильно вражена метою улюбленої клієнтки, і, як ніхто інший знала, наскільки прискіпливі в вищому суспільстві до зовнішнього вигляду.

Дивно, як точно визначена мета впливає на витривалість та готовність терпіти будь-які незручності. Нещодавно я б придумала привід, щоб втекти з цієї примірки вже через годину, а тепер вистояла б ще три, якби знадобилося. Так, нещодавно в мене також була мета, треба було рятувати тих нещасних дівчат, тому що так правильно, таке завдання дав міністр магії, але... Та мета виявилася розмитою, вона не надихала так, як треба. І зрозуміла це я лише тоді, коли отримала нову мету - будь що зробити безпечним суспільство, в якому буде рости моя Діана. Подолати всі перешкоди, які будуть стояти між мною і моїм щасливим майбутнім з дитиною. Я хочу чути її сміх, бачити її перші кроки, почути перші слова доньки, провести Діану на Хоґвартс-експрес в одинадцять років. І заради цього я готова дійсно на все. Щоб була мотивація, мета повинна бути не розмитою, а чіткою і добре видною. Треба не плутати засоби досягнення з істинною метою.

- Ваша сукня буде готова завтра до обіду, місіс Малфой. Я пришлю його вам в маєток разом з костюмом містера Малфоя не пізніше четвертої години дня.

- Дякую вам, мадам Темфрі, - неочікувано навіть для себе, Герміона обняла худорляву француженку, та трішки знітилася, - І не тільки за наряди.

Після примірки Герміона відправилася в лікарню Святого Мунго, щоб провідати батька. Том Ґрейнджер досі не вийшов з коми, але лікарі казали, що є позитивна динаміка - підкріплена спеціальними закляттями захисна аура чоловіка почала сама відштовхувати чорну магію. Ця новина схвилювала Герміона, вона стала сподіватися з новою силою, врешті решт, в чоловікові та жінці, які змогли народити чарівнообдароване дитя, повинна бути присутня якась сила.

- Я завжди мріяла про великі наукові відкриття, тату, - чарівниця тримала його за руку, - Пам'ятаєш, як в дитинстві, ще до того, як почалися перші прояви магії, я клянчила у вас набір археолога? Дуже хотілося поїхати в Стоунхендж і розрити всі його страшні таємниці, щоб в кожному науковому виданні гордо красувалося ім'я археолога і доктора історичних наук Герміони Ґрейнджер? Це тільки потім, в Хоґвартсі, я дізналася, що жоден вчений з маглів не зможе розкрити справжніх таємниць Стоунхенджа, магічні місця, утворені з уривків хаотичної сирої магії, вміють захищати свої кордони. Особливо якщо в них так багато магії, як в цій групі кам'яних стел. Чесне слово, сам Дамблдор не зміг наблизитися до розгадки цього місця,  а віон точно блискучий вчений, сумніватися не доводиться, - чарівниця замовчала хвилин на двадцять, тільки зітхала, ніби збиралася з думками, - Я зроблю все, щоб повернути маму. Точно можу сказати те, що вона жива і неушкоджена. Для викрадачів дуже важливе життя Нарциси, і, знаючи це, свекруха магічно зв'язала себе зі свахою. Тепер, коли мама поріже палець, кров потече і у Нарциси, свекруха відчує той же біль. Гарно вона придумала, так?

Ще трішки посидівши біля батька, Герміона відправилася в штаб-квартиру Семилуччя. Ніхто ще не знав, що саме з цієї новини про те, що дружина в безпеці, почалося прискорене одужання Тома Ґрейнджера, адже він більше за все боявся повертатися в реальний світ через можливість почути, що Джин більше немає.

В штаб-квартирі знаходилися Джинні і Рон.

- Привіт, - привітилася Герміона, - Я не заважаю?

- Ні, - Рон нарешті вів себе точно так же спокійно, як і того дня, коли прийшов повідомити колишній дружині про прийом на роботу в Управління аврорів, що не могло на радувати місіс Малфой, - Приєднуйся, разом вип'ємо чаю. Джинні пиріг принесла.

- Так, Джинні в нас господарочка, - чарівниця широко посміхнулася, - Гаррі дуже пощастило з дружиною, а тобі з сестрою.

- З приводу Гаррі згоден, а за себе не дуже, - посміхнувся Рон, - Вона ж противна заноза, постійно командує, зображаючи маму. 

- Рональд Уізлі, я взагалі-то порчу сиджу, - нарочито грізно заговорила Джинні, - Будь ласкавий, слідкуй за тим, що вилітає з твого рота.

- Ось бачиш, - задоволений тим, що довів сестру, Рон розсміявся, - Заноза вона і є заноза.

- Та досить вам, - Герміона сіла за стіл і придвинула до себе чашку, яку вже начаклувала Джинні, - Мати брата чи сестру добре, принаймні навіть в найтяжчі часи ти не самотній.

Обидва Уізлі перезирнулися і приснули.

- Можливо, - в очах Джинні танцювали бісенята, - Це ти просто не росла в компанії шести придурків, кожен з яких вважаєе себе пупом землі. Те ще задоволення.

- Мені здавалося, що брати любили тебе.

- Так, особливо любили дратувати і псувати мою косметику. Уяви, ти пудриш обличчя і раптом покриваєшся волдирями величиною з квасолину, такими огидними, червоними. Я ледве не вбила близнюків за витівку.

- А потім за справу взялася мама, - Рон посміхався, спогад напевне був приємним для нього, - Потішний забіг навколо столу двох лобуряк від тендітної дванадцятилітки перетворився в биття ополоником цих самих лобуряк жінкою, яка їм ледве до плеча маківкою діставала. Спостерігати було забавно. Особливо якщо враховувати, що пудру зіпсував я.

Уявивши, як один з уявних братів розмальовує ручкою підручник по трансфігурації, Герміона вирішила, що все ж не так весело їх мати, як здається збоку. 

- Ви готові до завтрашньої спецоперації? - запитала вона у рудих, змінюючи тему.

- Звісно, - вигукнули вони хором.

На думку Герміони, Рон і Джинні були занадто безпечними перед такою важливою справою, але псувати їм настрій та повчати не стала. Врешті решт, обидва точно усвідомлюють ризик, можливо Уізлі мають рідкісний дар жити тут і зараз у будь-які часи, посміхатися навіть тоді, коли все погано та смерть при порозі.

- От і добре. А я трішки хвилююся.