За кадром

- Мені не дуже подобається, що з нас трьої мову місцевих знаєш лише ти, - заявив Малфой, неприязно дивлячись на лорда Блека, - Це дарує тобі необмежені можливості до обману.

- Так може варто було б іноді відриватися від розглядання своєї малфоївської рожі в дзеркалі і повчити мови? - поцікавився Реґулус.

Водій з побоюванням поглянув на пасажирів. Типовий магл, він все ж інтуїтивано відчував справжню потужність обох чоловіків. Та й взагалі, на темні заміській трасі саме таксисти стають легкими жертвами, Герміона вже встигла ознайомитися із статистикою на місцевих сайтах. Почувши суперечку, вона закотила очі.

- Драко, для того, щоб спілкуватися з носіями інших мов, є просте закляття, - непомітно для водія стиснувши паличку в рукаві, чарівниця невербально два простих слова, потім вийняла папірець  і написала їх на ньому, передала назад чоловіку, - Все просто, не треба ускладнювати.

В дзеркалі заднього виду Герміона впіймала погляд лорда Блека, в ньому їй примарилося вельми стримане захоплення.

- Герміона, тепер водій розуміє всі наші розмови? - запитав Драко.

- Ні. Зараз він чує незнайому йому англійську мову, а для того, щоб спрацювало закляття, потрібно звернутися до водія прямо.

- От і добре, - пробурмотів Малфой, - А то мені хочеться багато про що в родича запитати.

- Я не в настрої, щоб спілкуватися з тобою, племінник, - відрізав Реґулус,  - Дай насолодитися видами нічного Запоріжжя, вони того варті.

В салоні автомобіля було темно, тьмяне світло йшло від приладової панелі, тому те, що за вікном, було дуже добре видно. Герміона розсіяна дивилася на нього, дивуючись, як бідно виглядають будинки в приватному секторі міста. Чарівниця намагалася по зовнішньому вигляду фасадів, парканів і воріт хоча б трішечки розгадати характер місцевих, чим вони живуть і про що думають. Проте, це важко, якщо не пожити з ними з метою отримати громадянство країни, а не приїхати туристом. Тим, хто платить гроші за право подивитися все найкраще в місті або країні, не показують звичайне життя, їх частують чимось ісконно традиційним. 

Хіба в Лондоні туристи бачать, як звичайна сім'я дантистів працює шість днів в тиждень, щоб змогти оплатити свої рахунки за комунальні послуги? Показують, як ретельно хазяйки обирають в крамницях товари по акціям та іншим скидкам, щоб зуміти гідно харчуватися весь місяць, а не один тижднь після зарплати? Ні, туристи бачать Тауер, як там гніздяться ворони, а опівдні міняється стража.

- Цікаво, які пам'ятки є в Запоріжжі? - Герміона звернулася до водія, - Щось, що запам'ятовується?

- Кхем, - чоловічок крякнув, напевне, увага англічанки була йому приємна, - В нас місто не туристичне, все більше роботяг в нас. Багато заводів, люди всі прості, зірок з неба не хапаємо. На перший погляд нудне місто, як кажуть в столиці, провінційний. Навіть депресивним називають. А Запоріжжя характер має і кому попало не розкривається, свої таємниці і секрети оберігає від тих, хто негідний їх побачити, - чарівниця всміхнулася, відчувши, що цей чоловік насправді кохає своє місто, це відчувається в кожному його слові, - Найзнаменитіший в нас, звісно, острів Хортиця. І не тільки тим, що там колись козацька Січ була, а містикою своєю. От Павло Глоба приїздив, говорив, що саме каміння цього острову, ну, з якого він зроблений, випромінює потужну енергію, що не може розповісти все, але запевняв, що ми всі в дуже непростому місці живемо. Тільки от вночі туди їхати не треба, там нічого немає. Ні музеї не працюють, і вистав ніяких немає. Може вам краще в готель?

- Хіба в цьому одноповерховому місті є пристойні готелі? - зневажливо пробурчав Драко.

- Звісно, - водій аж образився, - Он всі іноземці селяться в "Інтурист", на Фестивальній. Прямо навпроти Обласна рада, фонтан там гарний. Прямо посередині найдовшого проспекту в Європі. Якщо спуститися вниз, через двори Бульвару Центрального, можна побачити дуже гарний вид на Дніпро. У вас там таких річок немає, так, річечки тільки, якшо порівнювати з нашим Дніпром. Так може вас в "Інтурист" відвезти?

- Ні, - м'яко відповіла Герміона, - Нажаль, ми приїхали в справах, і нам дійсно потрібно на острів. Іншого разу приїдемо вже на місяць мінімум, і розкриємо всі прекрасні таємниці цього міста, якщо Запоріжжя нам їх розкриє, звісно.

- Вам розкриє, - тут же запевнив водій, - Ви гарна людина. Про ваших супутників такого сказати не можу, похмурі вони.

- А, не звертайте уваги, хлопчики міряються своїми его, - чарівниця підступно всміхнулася.

- Великуваті вже, щоб в такі підліткові ігри бавитися, - пробурмотів водій, - Особливо брюнет.

Таксист ще більше здивувався, коли пасажири висадились в найбезлюднішій частині Хортиці, куди і місцеві на забрідають в такий час доби. Проте, здивувалася і Герміона, а Драко просто злився. Йому здавалося, що Реґулус робить все назло. Ні, для чарівника не так вже й важко переночувати в лісі навіть взимку, але навіщо такі складнощі, якщо є готелі? Малфою не вірилося, що в цій країні можна отримати прийстойний сервіс, але все ж солом'яний тюфяк, ніж підстилка з опалого листя.

- Куди далі? - запитала розгублена Герміона.

- Зараз ми стоїмо і чекаємо, - їй лорд Блек відповідав відповідав одразу і без глузування, - Туди, куди нам треба потрапити, без супроводу ми увійти не зможемо.

- Чому? - Малфой не збирався дозволяти цим двом так мило воркувати, йому взагалі не подобалося, що Герміона відноситься до Реґулуся якось по особливому, - Магія дозволяє вмілому чарівнику в будь-яке місце, куди тільки захочеться.

Реґулус мовчав, і, судячи з виразу обличчя, він не збирався відповідати на запитання племінника. Герміона зітхнула.

- Чому ми не можемо увійти туди без супроводу?

- Тому що це територія дуже унікальної істоти, в Європі та США таких вже немає, - відповів лорд Блек, дивлячись строго на Герміону, - Місцеві називають це створінням чистої магії Матір'ю Хортицею. Вона здавна оберігає ще одних унікальних істот, перевертнів. З нашими вони не мають нічого спільного, обертаються, коли хочуть, мають вигляд звичайних вовків, хіба що трішки більші, ніж справжні хижаки, і в образі вовка мають ясну свідомість. Живуть обшиною, самі себе називають зграєю, виховують та тренують молодняк всередині своєї зграї, і мають дуже напружені стосунки з магами. В магла більше шансів непоміченим потрапити на Священну землю, ніж в когось з даром до чаклунства.

- Як ви про них дізналися, лорд Блек? - Герміона щиро зацікавилася, це ж неймовірне відкриття, нове слово в магії.

- Якщо ти подорожуючий чарівник, то спершу маєш відмітитися в місцевому ковені і запевнити, що не збиираєшся влаштовувати тут революцію чи встановлюти світове панування в межах однієї країни, - Реґулус Блек охоче пояснював, - Тут також є ковен, я звернувся до них, як і належить, отримав дозвіл подивитися подивитися на всі дива. Верховна в своїй люб'язності навіть випросила у перевертнів можливість подивитися Хортицю. Їх вожак гарний мужик, принциповий, зі своїми поняттями честі.

- І навіщо ми зараз ідемо до цього гарного мужика? - запитав Драко.

Герміоні довелся повторити запитання. Схоже, лорду Блеку неймовірно подобалося бісити племінника.

- Перевеотні стародавня раса, вони були тут ще в ті часи, коли тільки зароджувався племінний стрій суспільства, бачили зародження язичництва. Ну як бачили, - лорд Блек хитро всміхнувся, - В деякому роді ті створіння, які являються їх прямими творцями, видали себе за перших богів, за це були покарані силами більш потужними. З тих часів в зграї залишилися деякі знання і артефакти, і саме вони можуть допомогти нам з тою стародавньою магією, в пастку якої необережно втрапили ваші спільники.

- Мене мучить інше питання, - задумливо протягнула Герміона, - Звідки цю магію знає Белатрікс?

- Це навряд чи вона, - як завжди при згадці старшої з сестер Блек, Реґулус зробився якимось безпоічним, всього на мить, але місіс Малфой помічала такі метаморфози, - Але в її оточення точно є хтось, хто свого часу також полюбляв подорожувати.

Нарешті в темряві з'явилося джерело світла, хтось йшов до них, підсвічуючи собі дорогу звичайним маглівським ліхтариком. Через декілька хвилин вони побачили кряжистого мужика з довгими вислими вусами, обритою головою, і тільки з маківки ріс довгий клок волосся, заправлений за вухо. Дуже колоритно, Герміона навіть злегка оробіла поруч з ним. Мужик скептично оглянув їхні мантії і хмикнув.

- Ти сказав, що це терміново, Реґулус, - низьким хрипким басом заговорив незнайомець, - Що в вас там стряслося?

- Доброї ночі, Мотига, - англійський лорд з бездоганними манерами миттєво перетворився в найпростішого мужика, чарівниця навіть моргнула від неочікуваності, - Познайомся, це мій племінник, Драко Малфой, - останній виказав повагу кивком голови, - А це його чарівна дружина, Герміона Малфой, найрозумніша відьма свого покоління в межах Великобританії, знаменита своєю боротьбою за права всіх рас, вимагає від інших магів ставитися до них, як до рівних собі. Не визнає, що маги чимось кращі чи вищі за інших.

Герміона трішки здивувалася такому поясненню, але подумала, що це, напевне, важливо для загадкового Мотиги.

- Ладно, ходімо, - кивнув Мотига і повернувся.

Чарівники рушили за провідником по вузькій стежинці. Якоїсь миті всі відчули пружний тиск магії, потім почувся негучний хлопок і тиск зник. Скоріш за все вони прийшли бар'єр, який замінює зграї антмаглівські чари. Одразу за бар'єром ліс став густішим, ніби вийшов із старих казок, де дерева були настільки великими, що підпирали собою небо, а в їхніх кронах будували повноцінні будинки. Але навіть не ліс був незвичайним, а його жителі. То там, то тут з гілля виглядували якісь істоти, більше всього схожі на маленьких дівчаток, але занадто чіпкі погляди і гострі носики говорили про те, що їм може були набагато більше років, ніж було Альбусу Дамблдору.

- Це мавки, - пояснив Мотига, помітивши зацікавленість гостей, - З вигляду милі, та краще не роздивлятися їх довго. Вони енергетичні вампіри, особливо люблять живитися енергією магів, хоча тут, на Священній землі, ці пройдохи не голодують. Мати Хортиця збирає тут багато чарівних створінь, тому що вони не зможуть вижити більше ніде, технічний прогрес людей, мать би його за ногу.

Герміона про всяк випадок виставила навколо себе щит, те ж зробив і Драко.

Йти довелося довго, стежинка була вузька, чарівниця мимоволі йшла поближче до чоловіка, майже притуляючись до нього плечем. Тяжко зітхнувши, Драко приобняв її за плечі, і Герміона запитала себе, з яким почуттям він це зробив. Раптом Малфою огидно? Але відмовитися від таких приємних теплих обіймів вона не могла.

Через двадцять хвилин вони вийшли на величезну круглу галявину , на якій горіли вогні. В одній частині було влаштовано щось накшлталт смуги перешкод для тренувань молодих перевертнів, істукани з великою кількістю виступів для тренування рукопашного бою, і навіть була стінка для лазання. Не дивлячись на пізній час, на галявині було багато народу, всі вони ніби-то були зайняті своїми справами, але не забували поглядати на тих, хто прийшов.

Мотига провів їх далі, вглиб галявини, де стояв невеличкий будинок, зрублений з дерева, а всередині інтер'єр нагадував логово відьми. Повсюду казанки, сушені трави звисали пучками зі стелі, свіжі лежали на столах, явно в процесі сортування. Герміона з задоволенням затрималася б тут, щоб вивчити все це багатство. Мимоволі вона озирнулася на чоловіка, Драко дивився на трави професійним поглядом зіллєвара, і те, що він бачив, його явно здивувало.

Раптово прозвучав хлопок апарації, посеред будинку з'явилася Крессі. Домовий ельф низько вклонилася.

- Вибачте, хазяйка Герміона, Крессі не хотіла вас турбувати, але в маленької хазяйки майже не залишилося молока.

- Я ж зцідила і передала достатньо, - чарівниця просто здивувалася.

Домовиха тут же опустила уші, винувато глянула на хазяйку.

- Крессі дуже винна. Крессі захотіла прогулятися в чудовому саду Хоґвартса, де живуть білі павліни, разом з Доббі і маленькою хазяйкою. Лорд Малфой був на заняттях, тому також не зміг завадити. Третьокурсники знову не втримали в аудиторії корнуєльських піксі, ці бешкетники розлетілися по всій школі, і... вони випили все молоко.

Драко розреготався, позабавлений усвідомленням, що молоком його дружини тепер вигодувані і парочка піксі.

- Що це за створіння? - запитав Мотига.

- Домовий ельф.

- Хм, я думав, що ельфи високі і бігають з луками.

- Драко, - нагадала Герміона.

Чарівник перестав ухмилятися, вийняв чарівну паличку і швидко зробив ширму, за якою чарівниця заховалася, щоб зцідити молоко для доньки. Поки що режим годування груддю привів би в глухий кут будь-якого маглівського лікаря, вони б всі свої докторські дисертації з'їли, впевнившись в неспроможності того, що вони вчили майже десять років. Крессі магічно то призупиняла лактацію, то робила її більш сильною, коли потрібно було зціджуватися.

- Сподіваюся, що скоро цього не знадобиться, - бурчала Герміона, - Як же я хочу просто годувати Діану щоразу, коли вона зголодніє, прикладаючи доньку до грудей.

В вихорі подій Малфої забули, що лорд Блек не знав про ДІану. Побачивши зацікавлений погляд родича, Драко став похмурим.

- Ніяких запитань, Реґулус, - порадив він, - Зараз не час.

- Як скажеш, племіннику, - Блек ухмильнувся.

На щастя Герміони, ті, кого чекав Мотига, прийшли вже після того, як вона зцідила достаньо молока і Крессі відправилася назад в Хоґвартс, задоволена тим, що не отримала виволочку від молодих хазяїв, тому вона змогла взяти участь в розмові.

В будинок зайшли троє. З виду звичайні люди, здалеку можна було прийняти їх за звичайних маглів, але зблизька переплутати складно. В найстаршого з них, чоловіка невисокого зросту, який нічим не виділявся з виду, були абсолютно особливі очі, крижаного блакитного відтінку. В них світилися мудрість та сила. Герміона одразу ж подумала, що це і є вожак зграї.

- Доброї ночі, гості дорогі, - посмішка у чоловіка була доброзичлива, майже як в Дамлдора, - Мене звуть Варг, я вожак цієї зграї, а це учениця нашого характерника, Кет, - він вказав на жінку з довгим темним волоссям і незвично насиченми синіми очима, - Це її чоловік, Данило, ревнивий засранець, присутній тут в ролі охоронця своєї дорогоцінності, - додав він глузливо.

Високий гарний Данило скривив рожицю, тим не менше не збирався відходити від своєї дорогоцінної Кет, і кидав насторожені погляди на Малфоя і лорда Блека. Герміона зітхнула, дивлячись на те, як спокійно на напади ревнощів реагувала загадкова учениця характерника.

А що таке характерник?

Спраглий до знань мозок чарівниці викручувало від неможливості отримати відповіді на мільйон запитань, які вже породили ці загадкові створіння.

- Доброї ночі, Варг, - лорд Блек схилився перед вожаком майже так низько, як нещодавно кланялася Крессі, - Вибач, якщо б справа не була такою нагальною, я б ніколи вас не потурбував.

- Залиште ці манери, по-людськи розповідайте, що сталося.

- Постараюся дуже коротко, - пообіцяв Реґулус, - Як ви знаєте, наше магічне суспільство по своєму соціальному влаштуванню нагадує маглівсьтке суспільство Великобританії, воно ділиться на аристократів та простих чарівників. Аристократи століттям одружувалися тільки між собою, поступовов стали вироджуватися, в жінок майже немає шансів самостійно народити здорових дітей, а чоловіка знайшли шпаринку. Вони викрали пару десятків маглівських жінок, і зараз ці нещасні сидять під замком, опоєні поневолюючим зіллям, а визволити ми їх не можемо. Якась магія не дозволяє, вона дуже стародавня і родом звідси.

- Ця магія має візуальні проявлення? - запитала Кет.

- Синювато-сріблястий відлив, - одразу відповів Реґулус.

- Кого приносять в жертву? - Герміона заворожено дивилася на те, як спокій цієї жінки зникав, змінюючись люттю.

- Немовлят, - похмуро відповіла чарівниця, - Точно відомо про вже два жертвопринесення, третє, тобто перше, ми зірвали.

Кет повернулся до свого чоловіка, довго дивилася в його темно-карі очі, всі чекали. Навіть вожак не порушував роздуми, мовчав з повагою. Хто вона? Звичайних учениць так не слухаються.

- Спочатку потрібно в Великобританію, звільнимо тих жінок, - наважилася Кет, - Потім я наведу порядок тут. Давно пора було.

- Хтось мені пояснить, що відбувається? - Драко явно був роздратований, - Як колір магії навів вашу жінку на думку про принесення жертв?

Гемрміону це також цікавило.

- Або ви розповіли нам не все, або самі не розумієте основного, - помітила Кет, - Ця магія дійсно стародавня, вона недоступна людям, тільки дуже старим і дуже злобним духам з темних світів. Зазвичай їх прикликають для того, щоб попросити щось, чого не може дати навіть найтемніша людська магія, але таким духам потрібна плата.

- Яка плата?

- Кров, звісно. Ваш злочинець, очевидно, в сильному відчаї, раз наважився приносити людські жертви, зазвичай вистачає тварин. Коней чи биків.

- Звідки ти стільки знаєш про це? - підозріло запитав Драко.

Кет перевела погляд на спадкоємця Малфой-менору важкий погляд, того пробрали мурашки.

- Свого часу сама викликала таких духів, - відрізала вона, - І дуже добре знаю, що весь фокус в тому, щоб зуміти його вигнати. Чим більше духа розкормлять жертвами, тим менше шансів, тому їхати потрібно швидко, - тут жінка перевела задумливий погляд з Малфоя на Герміону, - Ви увели у духа з-під носу бажану жертву, це явно його розлютило. Дух спробує забрати своє назад. Дитина в безпеці?

- Хоґвартс найбезпечніше місце в Великобританії, - сказав лорд Блек, - Там багато талановитих чарівників, грамотно влаштований магічний захист. Хоча пробити її можливо, Белатрікс була однією з тих, хто розробляв операцію по штурму школи.

- Тобто це ще й школа? Місце, де повно дітей? Варг, краще через Димку.

- Як скажеш, мила, - чоловік посміхнувся, - Ден, піди поклич братів Калнер, Пашку з Сашкою, Анатолія, Тимура, Гриню та Богдана Томача. Ми не зможемо відпустити Кет одну з духами воювати.

Загадковий перевертень мовчки вийшов.

Схоже,вони вірили, що дух нападе на Хоґвартс, але Герміона ні. По звичці людей і чарівкників говорити, що є неможливі речі, місіс Малфой вважала, що Белатрікс не наважиться влаштувати ново криваву битву. Правда, зтурбованість Кет не могла не зародити такого ж в душі чарівниці. Діана точно в безпеці?

- А що це за Димка? - запитав лорд Блек.