За кадром

Як і водиться, все, що відбувалося на таких заходах, складає дуже сильний інтерес для журналістів газет всіх направлень. Звісно ж, в "Щоденному пророці" такі плітки пишуть на останній сторінці або десь посередині, і то дрібним кеглем, зате є інші видання. Про звану вечерю у Нотт-менорі написали "Відьмине дозвілля" і "Спелла", аналоги маглівських жіночих журналів, де головне не достовірність, а побільше шокуючих деталей.

Герміона не мала звички виписувати ці журнали, в полі її інтересів були такі друковані видання, як "Огляд магічної освіти в Євролі", щоб бути в курсі останніх новинок в побудові занять в школах чарівництва; "Придира", для розваги, до того ж його видають Лавгуди, достатньо близькі для Ґрейнджер люди; "Трансфігурація сьогодні", тому що вона хоче завжди бути в курсі нових можливостей цієї дуже цікавої магічної дисципліни; "Практика зіллєваріння", дуже корисне видання, тому що добрих 80% магічної могутності будь-якого чарівника залежить від вміння зварити потрібне зілля і використати його вчасно; "Проблеми чароведіння", також ввається дуже корисним чтивом. До цього значущого списку періодичних видань, на які Ґрейнджер витрачає половину заробітної плати, прибавляється "Щоденний пророк", але тільки як джерело останніх пліток з Міністерства магії в такому вигляді, якими їх сприймають ті, хто в ньому не працює.

Іншими словами, Герміона піднялася рано вранці, як зазвичай, не встигла поснідати і відправилась на роботу. По дорозі чарівниця купила собі каву, збираючись випити її та зайнятися щоденними рутинними справами. Вона навіть не звернула уваги на те, що в широкому коридорі деякі співробітниці перейшли на іншу сторону, аби не зіштовхнутися з Ґрейнджер. Вперше запідозрила, що щось не так, не дочекавшись містера Уізлі.

Спочатку просто запраціювалась, справа поціновувача феєрверків розмотувалось по спіралі. Спеціальний відділ стер пам'ять маглам, тепер вони абсолютно впевнені в тому, що пам'ятають, як дивакуватий старий встановлював ракетницю, заправляв її та запускав феєрверки в небо. Навіть почали турбуватися через те, що він занадто багато грошей витратив на розвагу для їхніх дітей. Сам чарівник очікував слухання в Міністерстві, але воно було лише формальністю. Особливо враховуючи те, що рішення залежить від самої Герміони.

Потім поглянула на пустий стаканчик з-під кави, спантеличено скосила погляд на двері...

Може в нього якісь справи? Врешті решт, містер Уізлі міг нарешті вирішити, що не варто засмучувати сина.

Загалом задовільне пояснення, так що чарівниця заспокоїлася і продовжила працювати.

Мимо прогримів візок з готовими обідами від міс Муфалди Дженкінс, Герміона нахмурилась. З того самого дня, як вона влаштувалася на роботу в Міністерство, Муфалда жодного разу не пропустила її двері, постійно заглядала та питала, чи не хоче міс Ґрейнджер свій улюблений сендвіч з індичкою і пармезаном. Щоб така відповідальна людина була розсіяна, повинно статися щось надзвичайне. Захвилювавшись, Герміона вийшла в коридор та позвала жінку:

- Міс Дженкінс! - видно, що вона почула, тому що здригнулася і на коротку мить зупинилась, але потім продовжила рух, - Міс Дженкінс! З вами все добре?

Міс Дженкінс пройшла далі, не обернувшись. Ну і як тепер бути? Доведеться вийти на обід в "Дирявий казан", хоча б щось перехватити, дуже вже їсти хочеться. Спантеличено похитавши головою, Герміона взяла теплу мантію з вішалки, закрила кабінет і пішла до каміну внизу, щоб переміститися.

Ледве побачивши її, декілька відвідувачів встали з-за столів та вийшли, залишивши недоїдені обіди. Герміона нахмурилась, підійшла до стійки, щоб зробити замовлення, але дівчина, яка зазвичай їх приймає, відразу відвернулася і почала з силою полірувати стакан.

- Кхм-кхм, - чарівниця спробувала привернути до себе увагу, марно, - Дівчино, ви зараз дирку в стакані протрете. Обслужіть мене, нарешті.

З півхвилини працівниця продовжувала протирати стакан, але видно було, що всередині неї йде сильна боротьба. Нарешті вона обернулася.

- Вас більше не будуть обслуговувати в нашому закладі, місіс Малфой, - за професійним тоном Герміона розчула зневагу.

Що за витівки?

- По-перше, я все ще міс Ґрейнджер. А по-друге, з якого дива ви відмовляєтесь мене обслуговувати? Власниця закладу в курсі?

По обличчю працівниці пройшла судорога, всі добре знали, що в школі Ханна та Герміона були найкращими подругами, і ці відносини збереглися досі.

- Чи не ви сказали вчора, на званій вечері у Ноттів, що нарешті вирвались з середовища дурних, недалеких та огидних чарівників, які не є блискучаю аристократією? - в дзвінкому від підступивших сліз голосі чітко звучала образа, а Герміна втратила мову.

- Звідки ви взяли цю дурість?

Дівчина зніяковіла, її погляд забігав нарешті зупинився на журналі, що лежав на стійці. Голодна Герміона не помітила його одразу, а тепер в очі кинулась її власна колдографія на обкладинці в шикарній сукні від мадам Темфрі. Звісно ж, там написана якась гидота, судячи зі слів працівниці, і Ґрейнджер не була впевнена, що хоче це читати, але доведеться. Вона повільно протягнула руки до журналу, помітивши, що пальці тремтять.

Стрімкий зліт по соціальним сходинам

Ще недавно чарівниця по імені Герміона Ґрейнджер була всього навсього скромною працівницею Міністерства магії у Відділі вивчення маглів та взаємодії з ними. Без сумніву, посаду міс Ґрейнджер отримала завдяки містеру Уізлі, який на той час був свекром дівчини. Ми ж не будемо обманюватися вигадками Ріти Скітер про найрозумнішу відьму століття? На це нехай ведутся дурні чоловіки та вразливі домогосподарки. Без сумніву, життя чарівниці пройшло б спокійно, якби вона знала своє місце і відкинула амбіції, народила б багато рудих дітей Рональду Уізлі, герою війни, і залишилась би жінкою, яку б поважали чарівники.

Можливо міс Ґрейнджер розраховувала на інше майбутнє, коли виходила заміж за героя війни? Уявляла собі світські раути, постійні звані вечері та об'єктиви колдокамер? А отримала тихий затишний побут, до якого з дитинства звик Рон Уізлі, адже його мама чудова господиня та мати, котра точно не буде ставити свої амбіції вище інтересів сім'ї. Амбіційну міс Ґрейнджер це не влаштувало.

Ви запитаєте мене, чому я дозволяю собі такі різкі висловлювання в адресу даної особи? Все просто. Не далі, як вчора ввечері, на званій вечері у містера Теодора Нотта, міс Ґрейнджер нарешті розкрила свою справжгю натуру. Наше джерело, лорд, який воліє залишитись не названим, після короткої, але насиченої, розмови з цією юною особою, був глибоко шокований її цинічним поглядом на життя, хоча сам не відрізняється романтизмом. Ось що він сказав:

- Міс Ґрейнджер прямо випромінює щастя, красуючись в дорогому наряді, на який і за сто років роботи в Міністерстві не заробиш. Вона прямо говорить, що мріяла потрапити в вище суспільство з того самого дня, як усвідомила, що соціальний строй чарівників нагадує той, який існує в маглівській Великобританії. Не те щоб я цікавився життя цих безглуздих істот, - каже джерело, - Про це мені розповіла міс Ґрейнджер. Звісно, раніше й мови не могло бути, щоб чарівниця такого низького походження, як у неї, навіть мріяла вийти заміж за чарівника з такого поважного чистокровного аристократичного роду, тим більш за його прямого нащадка, але останні події дозволили мріям вискочки збутися. І що ви думаєте? Ніякої сором'язливості, лише задоволені заяви про те, що вона нарешті вирвалась з середовища дурних, недалеких та огидних чарівників. Особливий наголос був зроблений на деяку сім'ю, членом якої міс Ґрейнджер була.

Погодьтеся, що немає нічого більш огидного, ніж чарівниця, яка забуває своє місце в суспільстві...

Стаття продовжувалася далі, але сили читати у Герміони вже не було. Очі щипало від сліз, що душили її, руки тремтіли. Апетит, звісно, зовсім зник.

- Можна взяти цей журнал? - Герміона підняла погляд на працівницю, та нервово сіпнулася, - Я заплачу.

Чарівниці прийшла в голову шальна ідея збирати випуски тих видань, які написали про неї гидоту хоча б колись. В принципі, той випуск "Відьминого дозвілля" , в якому Ріта Скітер звинуватила її в домаганнях до Гарі Поттера, зберігався на поличці вдома, та й випуск "Щоденного пророку", який нещодавно приніс місте Уізлі, теж залишився.

Тепер ясно, чому він не прийшов сьогодні.

Мерлін, як вони можуть вірити в цю нісенітницю? Герміоні здалося, що Уізлі точно знають її краще за інших, навіть краще, ніж власні батьки, далекі від чарівного світу, і точно зрозуміють мотиви, але ж ні.

В кабінет чарівниця поверталася, мало що помічаючи перед собою, поки не зіткнулася з кимось біля сходів.

- Все добре? - запитали знайомим голосом, жінка підняла погляда і зіткнулася з уважним поглядом зелених очей з-під окулярів, - Ти чимось засмучена?

- Одразу видно, що ви не читаєте жіночі журнали, містер Поттер, - гірко прошепотіла Герміона, - Воно й до кращого.

- Ти була не готова до нападок журналістів, - недарма він глава відділу, відразу зрозумів, в чому справа, - З особистого досвіду скажу, що тобі доведеться швидко наростити броню, щоб зуміти все це пережити. Тримайся.

- Дякую за підтримку, містер Поттер.

Дивно, але такі прості слова подіяли наче бальзам на душу, вони допомогли Герміоні злегка прийти в себе, навіть перестати бачити світ в чорно-білих тонах. Врешті решт, вона чудово знала, як прості чарівники відносяться до аристократії, просто бояться зв'язуватися з усіма цими лордами та іншими містерами, тому й підлещуються. А її, Герміону, ніхто не боїться, проста сіра мишка з Міністерства, ось хто вона.

До кінця дня Герміона протрималася достатньо добре, лише на виході схлипнула, коли містер Уізлі відвернувся, помітивши її в натовпі. Це було останньою краплею, яка зламала спину верблюду. Замість своєї квартири на площі Гріммо Герміона направилася в маглівський Лондон до батьків.

- Донечко, - місіс Ґрейнджер не стримала щасливої посмішки, ледве побачивши на порозі таку нечасту гостю, - Ти прийшла! А ми з татом тільки згадували про тебе, як добре було, коли ти хоча б на літні канікули приїдждала додому.

- Матусю, - в горлі дівчини встав ком.

Джин Ґрейнджер нахмурилась, огляділа дочку з голови до ніг, помітила всі ознаки розхитаних нервів і мовчки відійшла в сторону.

- Проходь і розповідай, а тато скоро прийде з роботи.

В батьківському домі Герміона одразу ж відчула себе краще. В дитинстві ніхто не задумується над тим, що саме для нас значить дім батьків, та й дорослими ми мало це розуміємо, поки в житті все добре. Лише в ті моменти, коли наступає шторм, стає ясно, яку гавань наша підсвідомість вважає безпечною. 

Чарівниця сіла на диван, напевне новий, бо вона його не пам'ятає, мама присіла поряд.

- Що в тебе сталося, донечко? - м'яко запитала Джин Ґрейнджер, - Невже в магічному світі знову неспокійно? 

Герміона ледь усміхнулася. Звісно ж, батьки пережили останню магічну війну, вона частково описана в книгах Ріти Скітер, яку магли знають під іншим іменем, і мають право проявляти тривогу.

- Ні, мама, воювати ми більше не збираємося, хоча деяка соціальна напруга присутня.

- Ох, ну це нормально, - Джин посміхнулася, - Таке стається після кожної війни, мила. Виключенням є тільки ті випадки, коли переможці повністю знищували переможених, нікого було милувати та намагатися пробачити.

- Тут трохи інше, мама, - завірила Герміона, - Ніби і війна була, все тоді здавалося таким чітким і ясним... Ось ми, которі намаються спасти світ від поневолення іншими. Ніяких сумнівів, варто було лише побачити публікації в "Щоденному пророці", який був під їх контролем. Війна закінчилась, вони не змогли побудувати той жахливий світ, який марився їм у мріях, але зберегли свої багатства, титули та вагу в суспільстві. Проблема соціальної нерівності залишилася, тільки злегка змінилася зовнішньо.

- Але ця нерівність була завжди, мила, - Джин погладила дочку по плечу, - Чому саме зараз воно стало так тебе ранити?

Чарівниця дивилася в добрі очі мами, повні любові, і розуміла, що всі слова застрягають в горлі, але вимовити їх потрібно. Нервово прокашлявшись, крізь біль та першіння в горлі, вона заговорила:

- Я взвалила на свої плечі ношу, яка мені не під силу, мамо.

В цей час якраз закипів чайник, в квартирі рознісся довгий свист, Джин піднялася та пішла на кухню, там загриміли чашки, незабаром мама повернулася з тацею, на якій стояв улюблений апельсиновий чай Герміони та вазочка з домашнім печивом. 

- Розкажи мамі про свої печалі, доню, можу, я зможу щось порадити. А якщо не зможу, то хоча б виговоришся.

- Мам, я знову заміж виходжу, - якщо чесно, Джин Ґрейнджер трималася дуже добре, лиш злегка зблідла, - Вже були заручини.

- Не занадто швидко? - обережно запитала жінка, - Ви з Роном розвелися трохи більше року назад, мені здавалося, що ти ще не оправилася.

Складний період двох останніх років життя з колишнім чоловіком, як і розлучення, Ґрейнджери намагалися не згадувати в присутності доньки, щоб не засмучувати її, а наодинці давали вихід обуренню, адже рудий зять не зміг оцінити скарб, отриманий від долі не по заслузі.

- Це інше, я виходжу заміж не з кохання, наш союз політичний, якраз стосується цієї соціальної нерівності.

- Я вже заплуталась. Поясни детальніше.

- Нещодавно мене викликали до Міністра магії, він не став довго ходити навколо, заявив мені, що йому запропонували деякий зайнятний соціальний експеримент. Представники старої аристократії чарівників підшукують своєму спадкоємцю наречену з маглонароджених. 

- Навіщо? Хіба вони не помішані на чистоті крові і все таке?

- Як я вже казала, суспільство змінюється, і настрої в ньому після війни вже інші, чого не розуміє більшість представників старої аристократії, але ця сім'я завжди тримає ніс за вітром. Вони хочуть не просто безболісно увійти в новий соціальний стрій, а створити його, - Джин все більше хмурилась, слухаючи доньку, - Ти ж знаєш, як в мене було з особистим життям, після розлучення ніхто й не дивився на мене, як на жінку, тільки шепотілись за спиною, тому я і погодилася. До того ж це те, до чого я завжди прагнула, змінювати світ на краще, правда не підозрювала, що буду робити це такими методами.

- Наречений погано до тебе ставиться?

Герміона мовчки протягнула матері журнал "Спелла". Джин читала, нахмурившись, похитала головою і щось пробурмотіла ледь чутно.

- Ці люди відчувають, ніби ти їх зрадила, - нарешті заговорила вона, - А ці журналюги ще й роздмухують вогонь, що жевріє. Зі сторони напевне так і виглядає, ніби ти зробила великий ривок по соціальним сходам і будеш з себе викручуватися, щоб забути про своє походження.

- Але це абсурд!

- Звісно, тому що вони не знають, яка ти насправді. І можуть не дізнатися, і це дуже прикро.

- І що ж мені робити, матусю?

- Ти повинна увійти в світ майбутнього чоловіка, причарувати його друзів та батьків, але всі ці обов'язки взаємні. Якщо це дійсно соціальний проект, і ваша мета прибрати прірву між аристократами та простими чарівниками, зроби свого нареченого ближче до народу.

Герміона замислилась, а потім подумала, що дивно, як це їй самій в голову подібне не прийшло.