За кадром

З моменту останньої розмови з Роном пройшло цілих три дні, які Герміона з задоволенням проводила в світі маглів. На вечір того пам'ятного дня, коли міс Ґрейнджер запропонували роботу аврора, у вікно дому Ґрейнджерів залетів філін, птиця ухнула і впустила на голову Джин листа. В ньому було запрошення на вечерю, яка відбудеться в кінці тижня в Малфой-менорі, з метою познайомитися та обговорити деталі весілля дітей.

Пам'ятається, місім Ґрейнджер тоді лише посміхнулася, але Герміона помітила і її хвилювання, і навіть деякий страх. Все це природно, адже у випадку з Малфоями це відчувається так, ніби сучасна жінка зібралася заявитися на бал, де всі будуть одягнуті в сукні зразку XVII століття, а вона навіть не в курсі всіх хитрощів дамських нарядів того часу.

Зранку четвертого дня Герміона твердо вирішила, що досить ледарювати, пора з'явитися в Міністерстві і заново найнятися на роботу. Але перед цим їй хотілося здійснити візит, який явно здивував би всіх маглівських поттероманів в усьому світі. Від думки про це на обличчі чарівниці сама собою з'являлася самовдоволена хитра посмішка.

- Робота аврора небезпечна, наскільки я знаю, - тривожно говорила Джин Ґрейнджер, - Будь обережною, донечко. І передай моє частування Дурслям.

Так так, тим самим Дурслям, яких Ріта Скітер описала як самих огидних в світі маглів. 

Щоб не мучитися питання, чи не бачив її хтось вже зовсім непомітний, Герміона апарувала прямо у вітальню Петуньї. Так, вона не дуже любить всі ці магічні штучки, але все одно, побурчить та перестане.

В домі було ідеально чисто, цю особливість Петуньї Дурсль письменниця передала один в один, і пахло випічкою.

- Вернон, хтось апарував в нашу вітальню, - донеслось з кухні, - Перевіп. І якщо це Дадлі, відразу дай йому потиличник. Треба ж, удумав собі не з'являтися до батьків вже півроку!

З боку сходинок у вітальню буквально вкотився Вернон Дурсль, з роками все більше набираючий вагу, правда вираз обличчя в нього був зовсім не неприємний, як описано в книзі, а добрий. 

- О, Герміона! - він широко посміхнувся, - Дуже радий бачити.

- Хто там? - донісся вимогливий голос тітки Петуньї.

- Це Герміона, - відповів Вернон.

- О, - господиня дому явно тех була рада гості, почулися квапливі кроки, потім і вона сама з'явилася в дверях, на ходу витираючи руки об фартук, - Мила, я дуже рада тебе бачити. Чому так довго не заходила?

- Добрий день, - чарівниця одразу протягнула блюдо з маминою фірмовою лазанью, - Це вам мама передала з найкращими побажаннями.

- О, дякую, - Дурслі розплилися в задовленій посмішці, - Сподіваюся, Джин і Том здорові?

- Так, мама у відпустку збирається, хоче заїхати до вас.

- Чудово! Проходь на кухню, зараз я приготую твій улюблений апельсиновий чай, - тітка Петунья пішла на кухню, за нею одразу пішов дядя Вернон, а за ними слідом і Герміона, - Ти нічого не чула про Дадлі? Цей паршивець навіть сов з банальними записками типу "матусю, зі мною все добре", перестав слати, про Гарі взагалі мовчу. Сподіваюсь Джинні вдається нагадувати чоловіку, щоб він поїв та поспав.

- Місіс Дурсль, у хлопчиків все добре, - запевнила її Герміона, сідаючи за стіл, - Гарі весь в роботі, як завжди, я бачилася з ним нещодавно, і він виглядав бодрим. А Дадлі... Звісно, про це повинен він сам розповісти, але, здається, закоханість присипляє навіть інстинкт самозбереження. 

Петунья Дурсль застигла посеред кухні з тацею в руках, на ній тремтіли фаянсові чашки. На обличчі жінки було написана радісна недовіра.

- Дадлі нарешті закохався? - тремтячим голосом вимовила вона.

- Чудово! - Вернон від повноти почуттів вдарив долонею по столу, - А я вже думав, що цей бовдур приведе в дім зятя. 

Герміона давно помітила, що магли, які проповідують толерантність, в одну мить її лишаються, коли іншим стає їхній рідний син.

- Хто вона? - Петунья жадала подробиць, - Вона гарна дівчина? З хорошої сім'ї?

Герміона згадала, що до її другого курсу для Дурслів хорошою сім'єю була та, яка не пов'язана за магією, але все змінилося після того, як Дадлі прийшов лист з повідомленням, що він зарахований в школу чародійства та магії Хоґвартс, а до нього додавася список необхідних покупок. Того року Ґрейнджери взяли над Дурслями шефство і полегшили їм знайомство з магічним світом, з тих пір вони стали дружими сім'ями. До речі, Дадлі вчився на Пуфендуї і виявився дуже здібним до травології. 

- Тітко Петунья, не змушуйте, - стала балагати Герміона, - Це вже не моя таємниця, Дадлі сам розповість, коли зможе.

- Герміона, не будь такою жорстокою.

- Скажу тільки, що дівчина з абсолютно пристойної сім'ї і саме та, яка потрібна вашому сину, - запевнила чарівниця, - Вона так елегантно справляється з його приступами агресії, що навіть я здивована, не підозрювала в ній талант приборкувача.

- Так, Дадлік став нервовим через те, що ми дозволяли йому так багато дивитись телевізор, - погодився дядя Вернон, - Хто б міг подумати. 

- Він просто дивився дитячі передачі, - добавила тітка Петунья, - Ми думали, що вони безпечні.

- А потім ці книги...

Всі замовчали. Якщо по чарівникам Ріта Скітер пройшлася досить жорстко, але все ж відала межі, то Дурслям дісталося по повній. Кождна дитина-поттероман в маглівському світі ненавидить їх, цій сім'ї довелося поміняти прізвище. Тепер магли їх знають як Сміттів, Ташу та Дмитрія. Ріта навіть не згадала про магічні здібності Дадлі і його навчання в Хоґвартсі, по її версії вони терпіти не могли будь-якої згадки про чаклунство, навіть сов, що приносять листи.

- Так, йому дісталося, - погодилася Герміона, - Тому ми всі постаралися згладити цю неприємність, як могли.

- Ми також старались, - запевнив дядя Вернон, - Всі ж знають, що ми ставилися до Гарі добре! Так, він спав в чулані, поки був маленький, але тільки через те, що хлопчик панічно боявся великих приміщень. Це змінилося лише після першого року в школі, вже тоді ми нарешті змогли переселити племінник в нормальну кімнату, а ця Ріта!..

- Не має ніякого поняття про тактовність, - закінчила Герміона, - І я вас як ніхто розумію. Зараз, що не день, в чарівних журналах для домогосподарок пишуть різну гидоту про мене.

Дурслі переглянулися, приголомшена тітка Петунья раптово насипала собі замість двох ложечок цукру чотири. 

- Що ж ти такого зробила, мила?

- Всього лише виходжу заміж вдруге, - вони явно здивувалися, аж дар мови втратили, - За Драко Малфоя.

- Постривай, - дядя Вернон відклав ложку, спробував випрямитися, наскільки йому дозволяв величезний живіт, - За того самого Драко Малфоя, який з дуже родовитої сім'ї?

- Так, за того самого. Журналісти впевнені, що я спеціально розвелась з Роном, щоб відкрити полювання за більш вигідним нареченим. По їх версії я честолюбива вискочка, чий розум сильно переоцінений у відомих книгах, яка спочатку спробувала пробитись до вищого світу через шлюб з героєм війни, а потім націлилась на більш крупну здобич.

- Жовта преса в магічному світі ще більше кусача, - заключила тітка Петунья, - Постарайся не брати це близько до серця, мила, ми ж знаємо, що ти не така.

- Від цього не легше, ви ж знаєте.

Вони ще трохи потеревенили за чаєм і Герміона зібралася додому, назад в свій магічний світ, до тих справ, які вже варто вирішити.

Щоб не заморочуватись, чарівниця не стала добиратись до пабу "Дирявий казан", щоб увійти в Косий перевулок і вже звідти або апарувати, або скористатися камінною мережею, а апарувала в свою вітальню прямо з вітальні Дурслів. За декілька днів приміщення вже встигло прийняти деякий вигляд запущеності, невеличкий шар пилюки ліг на комод та тумби. Зітхнувши, чарівниця дістала чарівну паличку та прийнялася прибирати, використовуючи прості господарські закляття. 

Це не забрало в неї багато часу, після жінка взяла з полиці товсту книгу із складного рівню трансфігурації, якій школярів точно не навчають, сподіваючись почитати, але сенс написаного ніяк не хотів засвоюватися. Герміона вже втретє почала читати один і той же абзац, і тільки тепер зрозуміла, що її тривожить. Весь час її перебування у маглів Драко не прислав їй жодної записки. З подивом чарівниця усвідомила, що сумує за своїм нареченим.

Після усвідомлення такої простої, але дуже лякаючої думки, Герміона задумалась, чи варто відправити йому сову з проханням про зустріч, або це буде розцінено як непристойна поведінка? Та й нав'язуватися... Менше за все жінці хотілося викликати насмішки Драко Малфоя. 

Промаявшись так до пізнього вечора, Герміона змусила себе лягти спати, бо на наступний день запланований візит в Міністерство, і віддал аврорів.

Збиралась вона ретельно, декілька раз перевірила, чи немає на мантії шерсті Живоглота. Останнього часу цей кіт зажив своїм життям, може тижнями не з'являтися додому, потім прийде весь такий товстий, ситий, і морда задоволена. Цей загул вже другий місяць продовжується, і, якщо чесно, чарівниця вже хвилюється за свого улюбленця.

Герміона Ґрейнджер апарувала прямо в атріум, в ту частину, де зобов'язані відмічатися відвідувачі. Так як вона більше не працює в Міністерстві, або поки що не працює, тут як подивитися, чарівниці потрібно відмітитися перед тим, як спуститися на потрібний рівень.

Працівник за конторкою дрімав, Герміоні довелося постукати по столу, щоб привернути його увагу. Він здригнувся, пробурчав щось неприємне, Ґрейнджер зробила вигляд, що нічого не почула.

- Міс Ґрейнджер? - працівник, що щойно прокинувся, мало не впустив челюсть на стол, - Ви за пропуском? Навіщо? Ви ж працівник...

- Вже ні, - спокійно відповіла жінка, - Майже тиждень тому мене звільнили на загальному засіданні відділу через наклеп, який надрукували в журналі "Спелла".

- О так, мені дружина всі вуха просвистіла, а я їй сказав, що ці слова не могла вимовити міс Ґрейнджер, що всі їх придумав гнусний лорд, який давав інтерв'ю, - як не дивно, але від слів простого робочого їй стало легше, ніби камінь, який давив на грудину з того моменту, як вона прочитала ту статтю, нарешті ослабив тиск, всього на трішечки, але цього вистачило, - В який відділ ви збираєтеся, міс Ґрейнджер?

- Управління аврорі, другий рівень.

- Вашу паличку, будь ласка, - службовець протягнув руку, Ґерміона вклала в неї свою паличку, - Одну хвилинку, міс. Так, паличка з горобини, всередині серцева жила дракона, довжина одинадцять і три чверті... Ось ваш пропуск.

- Дякую.

Чарівниця обережно прикріпила до мантії свій пропуск, забрала паличку і пішла в дальній кінець атріуму, до ліфтів. Через гарний настрій кинула у фонтан шістнадцять сиклів, але, якщо пощастить, вже завтра вона прийде сюди аврором. От би похвалитися Драко своєю співбесідою! Цікаво, він би порадів?

В ліфті, як завжди, було повно чарівників, деякі з сувоями, хтось з коробками, які дивно дереньчать, а під стелею літають літачки з записок, як зграйка оскаженілих птичок. Чутки в Міністерстві розповсюджуються дуже швидко, але в даному випадку Герміоні складно було зрозуміти, чи на неї так зиркають через звільнення з відділу містера Уізлі, чи все ж через можливе прийняття на роботу в Управління аврорів? Якось незатишно. 

На другому рівні Герміона вийшла і одразу направилася до Управління, намагаючись ігнорувати дорогу до свого старого кабінету, куди ноги так і норовили її віднести. Через декілька хвилин вона постукалася в двері кабінету начальника.

- Увійдіть, - донеслося з-за дверей, Ґрейнджер штовхнула їх і опинилася в кабінеті, - А я все чекав, коли ти прийдеш, Герміона, - містер Поттер відірвався від рішення якоїсь важливої задачі і подивився на відвідувачку з посмішкою, - Проходь, сідай. 

- Добридень, містер Поттер, - тихо відповіла Герміона на його привітання, пройшла і сіла в запропоноване крісло, - Рон мені сказав, що я можу трішки відпочити. До речі, і мої батьки, і Дурслі, передавали вам сердечні вітання.

- Дякую, - чоловік розплився в посмішці, - Ех, все ніяк не виділю час, щоб погостювати у опікунів. Як вони там? Як твої батьки?

- Все чудово, мама незабаром йде у відпустку і збирається в гості до Дурслів, а тітка Петунья пече пироги і хвилюється, щоб Джинні вчасно нагадувала вам про те, що треба попоїсти та поспасти.

- Вона як завжди, - всміхнувся Гаррі, - До речі, для подальшого комфорту спілкування пропоную перейти на ти, адже ми на одному курсі вчилися.

- До вас... До тебе прийнято звертатися з повагою, - дуже дивно було перейти на ти, навіть кощунственним здавалося, - Дякую за запропоновану роботу.

Аврор піднявся, обійшов навкруг столу і обперся об нього філейною частиною зовсім поруч з Герміоною, впершись руками по бокам.

- Так, я вирішив, що нова людина в відділі не завадить, - погодився Гаррі, - Свіжий погляд, думки, видіння ситуації. Попереду дуже важка справа, Герміона, в якій я розраховую на твою допомогу.

- Що за справа?

- Стосується чуток про лордів та їх методу влити нову кров в родовід, - Ґрейнджер тут же спохмурніла, будь-яке згадування про таку кричуще кримінальну поведінку псує їй настрій, - Завдяки твоєму шлюбу з Драко Малфоєм ти станеш вхожа в їхні вітальні, зможеш побачити більше, ніж покажуть нам.

- Але якщо вони будуть знати, що я аврор...

- Неважливо, - Гаррі схрестив руки на грудях, - В першу чергу ти наречена Малфоя, скоро станеш дружиною і твоє положення зміцниться. Люциус і Нарцисса в захваті від тебе, я вже чув, що з примхи невістки домові ельфи Малфой-менору добудовують цілу кімнату до бібліотеки, - чарівниця почервоніла, Драко не збрехав і не знічев'я запропонував, - Так, іншими справами ти також будеш займатися, але основною буде саме ця. Необхідні документи я вже оформив, забери у Денніса Кріві нове посвідчення, сьогодні просто походи, ознайомся зі своїм кабінетом, а завтра чекаю на роботі.

Новий кабінет Герміоні сподобався, він більш просторий, має власне вікно, за яким гарна погода, напевне господарчий відділ не любить сваритися з аврорами. Видно, що тут намагалися прибрати, але не дуже вдало, тому чарівниця сама зайнялася цим.

В самий розпал прибирання в двері заглянули, Герміона лише смутно знала цього чарівника, навіть імені не пам'ятала. Старенький чоловічок ввічливо кашлянув, запитав, чи можна увійти.

- Мене звати Ангорус Прует, - представився чарівник, - Я з Відділу рун і символів, це маленький кабінетик ось там. Прийшов привітати вас з назначенням. 

- Дякую, місте Прует, - Герміона щиро посміхнулася, - Насправді я сама не очікувала пропозиціі роботи від містера Поттера, здивована і злегка схвильована. Чи зможу я?

- Ви зможете, міс Ґрейнджер, - впевнено відповів старий, - Я давно за вами спостерігаю, ви дуже відповідальна молода жінка, старанна, вмієте пропрацювати ледве помітні деталі, як ніхто. Управлінню аврорів пощастило з вами, а не навпаки. Ви дозволите мені іноді заходити до вас в гості?

- Звісно. Я буду рада компанії, пити каву на самоті нудно.

- Каву?

- Напій маглів, бадьорить зранку, - пояснила чарівниця.

- Як-небудь спробую, - пообіцяв чарівник, - Ну, я піду.

Ледве чарівник вийшов з кабінету, в двері залетів літачок, впав в руки Герміони. Жінка розгорнула його і прочитала:

"Вітаю з новою посадою.

Сподіваюся, ти не забула про вечерю в суботу? Як думаєш, твої батьки злякаються елфів? Може застосувати їх магію, як в Хоґвартсі? Те саме невидиме обслуговування.

Зустрінемося сьогодні?

Драко Малфой"

Герміона посміхнулася, і ця посмішка не зникала з обличчя, поки писала відповідь і відправляла в поштовий відділ, звідки відправлять сову до Драко.

"Дякую. Я схвильована, навіть спантеличена, не розумію навіть, чим заслужила таку довіру від Гаррі Поттера.

Як можна про таке забути? Краще нехай вони побачать ельфів, їжа, яка з'являється нізвідки, налякає їх сильніше, ніж ці милі створіння.

З задоволенням. Через годину я буду вдома. Приходь туди.

Герміона Ґрейнджер"

Отож, це вже не просто зустріч, це справжнє побачення з нареченим, особливо після того, як Герміона визнала свій інтерес до нього, як до чоловіка.